В останні десятиліття більшість дослідників відзначають зростання числа хворих злоякісними лімфомами шкіри як у нашій країні, так і в інших країнах світу. Зростання реєстрованої захворюваності ЗЛК відбувається паралельно з ростомсистемних лімфопроліферативних захворювань, кількість яких тільки за період з 1970 по 1994 р. збільшилося на 808%.

Темпи зростання кількості хворих злоякісними лімфомами шкіри з початку XX століття до теперішнього часу підтверджують наступні дані. На початку століття у світовій літературі наводилися лише поодинокі описи хворих ЗЛК, які зважаючи на їх рідкості розглядалися як казуїстичні. У 1924 р. у вітчизняній літературібуло описано всього 13 випадків захворювання грибоподібним мікозом - найбільш поширеною формою ЗЛК. У 1931 р. С.Я. Голосовкер зібрав у світовій літературі 300 спостережень хворих ЗЛК. А.А. Каламка-рян за період з 1950 по 1969 р. в Центральному шкірно-венерологічному інституті спостерігав 275 хворих ЗЛК, АІ М. Разнатовскій в Ленінграді з 1983 по 1995 р. опублікував дані про 292 клінічних випадках ЗЛК.

Порівняльний аналіз захворюваностізлоякісними лімфомами шкіри в різних країнах утруднений через те, що не всі автори представляють дані у вигляді інтенсивних показників захворюваності (вперше зареєстрованої на 100 000 населення). Відомо, що в США в останні роки цей показник коливається від 04 до 07 в різних штатах країни, причому найбільш висока захворюваність відзначається серед афро-американського населення. У Швеції він становить 03. В Ізраїлі інтенсивний показник захворюваності чоловіків -07 а жінок - 035. Наведені дані дозволяють думати про більш високу захворюваність ЗЛК в країнах з жарким кліматом.

Аналіз динаміки інтенсивного показника захворюваності злоякісними лімфомами шкіри в Московській області за період з 1978 по 1998 р. дозволив встановити, що середній інтенсивний показник за 20 років у цьому регіоні становить 024 з коливаннями в різні роки від 014 до 033. При зіставленнізахворюваності ЗЛК в нашій країні з аналогічними показниками в інших країнах слід мати на увазі більш низьку тривалість життя людей в нашій країні, особливо чоловіків, порівняно з країнами Європи та США, оскільки у значної кількості хворих захворювання виникає після 60 років.

Аналіз структури захворюваності злоякісними лімфомами шкіри показує, що чоловіки хворіють значно частіше, ніж жінки. За даними багатьох авторів, співвідношення чоловіків і жінок серед хворих ЗЛК в середньому становить 2:1. Ерітродермічеський варіанти ЗЛК зустрічаються у чоловіків значно частіше, ніж інші форми, співвідношення чоловіків і жінок у цієї категорії хворих становить 4:1 і навіть 6:1. Більш високий рівень захворюваності серед чоловіків, ймовірно, пояснюється тим, що вони частіше, ніж жінки, контактують з шкідливими проонкогенними факторами на виробництві, бувають у місцях підвищеної радіації, а також шкідливими звичками.

Злоякісні лімфоми шкіри виникають переважно в осіб похилого та старечого віку (від 50 до 80 років), що відповідає тенденції розвитку пухлинних захворювань в такому віці. У той же час деякі автори відзначають в останні роки більш часту реєстрацію ЗЛК в осіб молодого віку, навіть дітей. Вивчення в порівняльному аспекті середнього віку первинно зареєстрованих хворих ЗЛК в Московській області за 5-річний період (з 1978 по 1983 р. і з 1993 по 1998 р.) показало, що він відповідно склав 567 року і 601 року, то є омолодження даної категорії хворих в останні роки не відзначено.

Злоякісні лімфоми шкіри хворіють однаково часто як жителі міст, так і сільське населення, в той же час розподіл хворих по соціальному складу свідчить про те, що подавляюшем число хворих ЗЛК становлять робітники (80%).

Представляючи структуру клінічних нозологічних форм злоякісними лімфомами шкіри, В даний час більшість дослідників вважають доцільним поділ цих захворювань насамперед за принципом переважної проліферації в шкірі Т-лімфоцитів (ТЗЛК) або В-лімфоцитів (ВЗЛК). Хворі Т-лімфомами шкіри складають близько 65% від загального числа хворих ЗЛК, В-лімфоми - не більше 20%. Значна питома вага (від 10 до 18%) складають некласифіковані лімфоми, які за клініко-морфологічним особливостям не можуть бути віднесені до жодної із зазначених груп[81]. Можна вважати, що з введенням в дерматологічну практику сучасних імунофенотипових і імуногенетичних методів діагностики число випадків некласифікованих лімфом буде скорочуватися.

Виділення Т-і В-лімфом шкіри як двох основних класів злоякісних лімфом шкіри обумовлено тим, що ці дві групи захворювань найбільш істотно розрізняються за клінічними, морфологічними та Іммунофенотіпіческіе ознаками.