В експерименті на тварин епілептичний процес може розвиватися стрімко, і вторинні епілептичні осередки нерідко виникають через десятки хвилин після утворення первинного. На наведених нижче рисунках, взятих з нашоїекспериментальної роботи, представлені подібні дані. Стрнхіінний епілептичний осередок формувався в сенсомоторної корі лівої півкулі.

Проводились курарезація тваринного, Штучна вентиляція легенів. Видно початок поширення епілептичної активності з первинного вогнища. Проте подальші напади виникали вже в інших структурах, а саме в сенсомоторної корі інтактного півкулі (дзеркальний вогнище), а також по такзваному центренцефаліческому типу.

Концепція епілептичного вогнища підтверджується у випадках парціальних і вдруге-генералізованих припадків. Найбільш складно пояснити механізм первинних генералізованих припадків, при яких епілептичний вогнище не ідентифікований. У Міжнародній класифікації епілепсії, прийнятої в Кіото в 1981 р., передбачається виділення вторинно генералізованої епілепсії з первинно-генералізованими нападами.

Цим самим визнається, що первинно-генералізовані припадки (Судомні і абсаіси) можуть бути проявом органічного (дифузного або міогоочагового) ураження мозку. Класичними прикладами є дитячий спазм і синдром Леннокса - Га сто. Однак накопичені дані дозволяють вважати, що подібний механізм може мати місце і в ряді інших випадків епілепсії з генералізованими нападами без фокального початку.

При цьому на ЕЕГ виникають двосторонні синхронні й симетричні розряди епілептичних припадків. Так, Е. Marcus і С. Watson (1968) показали, що двостороння поразка великих півкуль головного мозку може викликати ритмічну генералізовану синхронну активність пік-хвиль навіть при видаленні підкоркового білої речовини.

В роботах С. А. Чхенкелі (1977-1982) наведені отримані під час стереотаксичних операцій дані про те, що поясна звивина може брати участь у виникненні генералізованої бнлатеральіо-сннхроніой активності навіть у тих випадках, коли епілептичний осередок локалізується в скроневих структурах. Можливість розвитку судомних епілептичних припадків, клінічно протікають як первинно-генералізовані, при скроневих осередках була показана в дослідженнях, проведених П. М. Сараджішвілі (1979).

Починаючи з 1971 р., ми неодноразово публікували матеріали про верифікованих випадках генералізованих нападів, викликаних осередками в областях лобного полюса або медіобазалькой лобової кори, що особливо часто мало місце при епілептичному статусі.

У даній серії досліджень у 56% хворих ВЕ з скроневими або скронево-лобовими епілептичними вогнищами на ЕЕГ виявлені пароксизми генералізованих синхронних розрядів пік-хвиль частотою 2-35 в секунду. У частини хворих ці розряди були до того ж і абсолютно симетричними. Крім того, у 145% хворих парциальной іноменатівной епілепсію встановлена локалізація епілептогенного поразки в орбітофронтальної частини лобової частки головного мозку. У цих хворих спостерігалися генералізовані припадки без фокального початку.

Наведені дані підтверджують можливість розвитку генералізованих припадків при епілептогенного ураженнях скроневих медіобазальних і лобових орбітофронтальної структур.