Малярії властива зміна періодів гарячкових нападів і міжнападу латентний, коли зникає лихоманка і пом'якшуються інші ознаки хвороби. При тропічній малярії в межпріступ-ном періоді ряд клінічних проявів може бути більш виражений, ніж при інших формах малярії.
Найбільш характерним клінічною ознакою малярії є лихоманка. Іноді періоду високої лихоманки передують нездужання, відчуття слабкості, розбитості, головні болі, порушення апетиту та ін Гарячкові напади виникають після інкубаційного періоду в 8-10 днів при тропічній, 10-14 днів при триденної (з короткою інкубацією) і 20-25 днів при чотириденної малярії. У перші дні лихоманка може носити неправильний, реміттірующій, інодінавіть (при тропічній малярії) постійний характер. Ця так звана початкова (ініціальна) лихоманка спостерігається тільки при свіжому первожізненном захворюванні малярією. Через кілька днів встановлюється правильне чергування гарячкових нападів та періодів нормальної температури.
В малярійної нападі розрізняють три стадії: Періоди ознобу, жару до поту. Виразність ознобу і поту у хворого пов'язана з швидкістю підйому і зниження температури. При м'якому перебігу хвороби, а також при тяжкій малярії з лихоманкою неправильного, постійного або послабляющего типу озноб піт можуть бути мало виражені, а іноді й зовсім відсутнім.
Малярійні напади, Як правило, виникають у першій половині доби, максимум температури зазвичай припадає на ранкові години. Ця особливість служить диференційно-діагностичною ознакою малярійної лихоманки. Однак потрібно пам'ятати, що для триденної малярії, спричиненої P. ovale, характерні вечірні н нічні напади, З початком зниження температури і появою сильного поту стан хворого поступово поліпшується, хворий заспокоюється і засинає. Тривалість нападу зазвичай не перевищує 8 - 12:00. Іноді, особливо при перекладі правильного типу лихоманки в щоденний, напади можуть тривати більше доби.
При правильному ч ередованіі малярійних нападів (при триденної малярії через день і чотириденної через 2 дні) в дні, вільні від нападів, стан хворого може бути задовільним, повертається апетит, працездатність. Однак у міру наростання кількості нападів і в дні апірексіі стан хворого може залишатися важким. Більш важкий перебіг спостерігається при щоденних гарячкових нападах, що часто має місце при тропічній малярії.
Другим характерною ознакою малярії є збільшення до болючість печінки і селезінки. Збільшення печінки зазвичай визначається раніше; селезінка у свіжих випадках малярії чітко збільшується тільки після перенесення кількох нападів малярії. Разом з тим збільшення селезінки залишається триваліше, ніж збільшення печінки. Останнє пов'язано з тим, що печінка збільшується головним чином за рахунок підвищеного кровонаповнення і меншою мірою за рахунок приросту ретикуло-ендотеліальної тканини. Збільшення селезінки обумовлено не тільки гіперемією, а й гіперплазією.
Під час малярійного нападу печінка і селезінка стають особливо болючими. Це пов'язано з підвищеним кровенаподненіем і розтягуванням капсули органів. Розміри печінки й селезінки з кожним нападом збільшуються. При тривалому гарячковому періоді переповнення селезінки кров'ю і розтягнення її капсули можуть привести до розриву селезінки. При правильному лікуванні розміри обох органів швидко зменшуються, причому печінка скорочується швидше селезінки.
Дифузне ураження печінки при малярії зустрічається рідко; виключно рідко виникає гостра або підгостра атрофія печінки. Частота хронічних ураженні печінки у населення ендемічних з малярії колоніальних або країн, що розвиваються пов'язана насамперед з постійним білковим голодуванням, гельмінтозами, гепатотропними вірусними інфекціями та ін