Фебрильні судоми можуть виникнути у відповідь на лихоманку будь етнології. Зазвичай це вірусні інфекції (гострі респіраторні захворювання, ентероііфекцін тощо), що вимагає ретельного обстеження хворого, обов'язково із застосуваннямлюмбальної пункції для виключення поточного церебрального процесу (менінгіт або енцефаліт).

У обстежених нами 142 дітей фебрильні судоми частіше відзначалися при фебрильної температурі тіла (437%) і гіпертермії (458%). Судоми зазвичай виникали на висоті розвитку лихоманки, нерідко виявлялися під час сну.

Найбільш важливі практичні питання, Які постаютьперед лікарем у випадку ФМ, наступні: 1) будуть лн судоми повторюватися при епізодах підйому температури? 2) яка небезпека розвитку епілепсії? 3) які заходи слід приймати, щоб уникнути повторення судом і загрози розвитку епілепсії?

Ризик повторення фебрильних судом залежить від віку дитини. За даними М. Lennox-Buchthal (1984), у віці до 13 міс ФС повторюються у 60%, від 13 місяців до 3 років - у 39%, а після 3 років -тільки у 10% дітей. Серед спостерігалися іамі хворих ФС повторювалися у 83 нз 142 дітей (584%). Кількість повторних епізодів різному: у 53 (639%) хворих було два-ТРН епізоду, у 20 (241%)-чотири-п'ять і у 10 (12%)-шість-сім.

Що стосується ризику розвитку епілепсії, То у дітей з фебрильними судорограмі він безумовно вище, ніж в популяції. Т. Rasmussen (1979) вказує, що у 13% хворих,підданих операції у зв'язку з інкурабельних епілепсію, відмічені інфантильні судоми, більше ніж в 1/4 спостережень вони були фебрмльнимі. М. Lennox-Buchthal (1984) на підставі результатів клнннческо-і енцефалографіческого досліджень, а також тривалого спостереження за 268 дітьми з ФС вважає, що слід ие ототожнювати етно напади з епілепсією, а розглядати їх як чинник рнска виникнення епілепсії, ступінь якого різна в кожному конкретному випадку. Один з найбільшихдослідників епілепсії Е. Niedermeyr (1976) вказує, що у новонароджених н у другій половині першого року життя ФС можуть повторюватися у відповідній ситуації аж до шкільного віку н потім безслідно зникнути.

Під нашим спостереженням перебувало 25 дітей, У яких фебрнльние припадки переходили в афебрільние. У цих дітей в порівнянні з дітьми з однократними ФС н повторюваними ФС відзначена максимально висока спадкова обтяженість: у 40% батьків в дитинстві пароксизмальні стани, епілепсія, непритомність. Звертає на себе увагу, що, хоча перші ФС у більшості хворих виникали у віці від 6 місяців до 2 років, останні епізоди ФС у 40% хворих мали місце у віці 2-5 років, а перші афебрільние припадки у половини хворих розвивалися у віці 2 -6 років.

В цілому ж віковий діапазон, В якому виникав як останній епізод фебрильної судоми, так і перший афебрнльний припадок, був досить значним - від 3 до 14 років.

Виявлена деяка кореляція ризику виникнення афебрільние нападів з кількістю фебрильних судом: у 40% хворих афебрільние напади виникали після 1-2 епізодів ФС, а у 60% - після 3-5 6-7 н більше. Ця обставина, можливо, вказує, що у чималої частини хворих з ФС (40%) фебрильна температура тіла або гіпертермія є чинником, що сприяє розвитку перших епілептичних припадків. Відповідно в аналізованій групі хворих з найбільшою частотою виявлялася неврологічна симптоматика (60% в порівнянні з 52 і 48% в групах дітей з повторними і однократними ФС), а також епілептична активність (у 42% хворих у порівнянні з 32% при повторних ФС і 8 % при однократних).

У всіх групах спостережень фебрильних судом були генералізованими н лише в одиничних випадках парціальними. Однак фокальний компонент судом більш часто виявлявся при ФС, надалі переходять в афебрільние. Відзначалася також значна частота епізодів статусного характеру судом в групі спостережень з наступним переходом ФС в афебрільние (24%), в той час як при повторюваних ФС ці епізоди виникали в 12%, а при однократних ФС - в 4% випадків.

Представляє інтерес вивчення динаміки припадків при переході фебрильних нападів в афебрнльіие. Характер нападів залишався незмінним у 64% хворих (приблизно у 2/3). В інших випадках спостерігалися зміни: перехід генералізованих припадків в парціальні, судомних в бессудорожние я, рідко, в психомоторні. Це, по-вндімому, вказує на те, що судомний тип реагування иа підвищення температури тіла у дітей є найбільш універсальною реакцією організму, незалежно від того, якими факторами зумовлена дана реакція (підвищена готовність до ФС, епілепсія і т. д.).