Діагностика заснована на характерних клінічних та анамнестичних даних. З лабораторних досліджень необхідно провести визначення концентрації ртуті в крові, сечі та волоссі. Рівень ртуті в крові та сечіможе бути нормальним протягом двох тижнів і більше після контакту і тільки потім збільшитися.
Лікування отруєння ртуттю
- Визначення джерела надходження ртуті в організм і припинення контакту.
- Обов'язкова госпіталізація під спостереження невролога, спеціаліста відділення інтенсивної терапії та нефролога.
- Лікування нападів, коми та системних порушень (особлива увага приділяється терапії олігурії і нирковоїнедостатності).
- Обов'язкові провокація блювання та промивання шлунка водою з деревним вугіллям, а потім розчином альбуміну або інших білків (можна використовувати 5% розчин натрію формальдегіду для того, щоб уповільнити абсорбцію ртуті з ШКТ).
- Лікування комплексонами. Оптимальним засобом для лікування гострої інтоксикації є димеркапрол. Для хронічного отруєння ртуттю застосовують пеніциламін.
- ЕДТА протипоказаний при будь-якій формі інтоксикації ртуттю.
- Для профілактики запорів і реабсорбції ртуті з ШКТ можна призначити холестирамін і осмотичні засоби типу сорбітолу.
Вартість лікування інтоксикації важкими металами
- ЕДТА в ін'єкційної формі (ампули 1 г) - широкодоступний препарат. Його лікарняна вартість складає 26.00 доларів США за 1 м.
- БАЛ не настільки широкодоступний. Його лікарняна вартість складає 35.00 доларів США за 1 м.
- Пеніциламін (форма випуску - капсули 250 мг) широкодоступний. Встановлена лікарняна вартість становить 065 доларів США за капсулу.
Розчинники. Отруєння розчинниками.
Найбільш часто в лікарській практиці зустрічається отруєння толуолом, бензолом, етиленгліколь, ацетоном, ізопропіловим спиртом і формальдегідом.
1. Найчастіше відбувається отруєння не одним розчинником, а сумішшю декількох.
2. Джерела контакту
- Вдихання розчинника для отримання наркотичного сп'яніння. Найчастіше для цих цілей використовуються аерозолі, клей, розчинники фарб.
- Виробничий контакт з розчинниками фарб, лаками, полиролями для меблів, клеєм і модельним цементом, аерозолями, бензином та іншими видами палива, сухими миючими засобами, у виробництві парфумерії та пластмас.
3. Способи надходження в організм. Розчинники потрапляють в організм з повітрям, з водою і їжею, при шкірному контакті.
4. Системні порушення. Виражений метаболічний ацидоз і ниркова недостатність.
5. Неврологічні порушення. Поведінкові та особистісні порушення, когнітивні розлади, галюцинації, екстрапірамідні порушення, атаксія, порушення зору, периферична нейропатія з більш вираженим ураженням рухових волокон, ніж чутливих.
6. Особливі ознаки отруєння. Характерний запах розчинника з рота хворого і від одягу.
7. Діагностика заснована на клінічних проявах і анамнестичних даних.
8. Лікування
- Визначення джерела надходження в організм і припинення контакту.
- Обов'язкова госпіталізація хворого з гострим отруєнням в стаціонар під спостереження невролога, спеціаліста відділення інтенсивної терапії та нефролога.
- Лікування психічних порушень, ниркової недостатності, ацидозу і порушення водно-електролітного балансу.
- Призначення активованого вугілля та проносних.
- Може знадобитися гемодіаліз або перитонеальний діаліз.
- Якщо відомий розчинник, який викликав отруєння, можна призначити антидот (наприклад, при інтоксикації антифризом - етиловий спирт).