Яшина Н.Ю., Н.А. Плоцька Н.А., Іванов Д.О., ШабаловА.М., Селіванов В.М., Іванова Л.І.
Педіатрична медична Академія, Санкт-Петербург, Росія

Дана робота є частиною комплексного дослідження, мета якого:

1) Аналіз «якості життя» дітей, які перенесли важку неонатальну патологію , у зв'язку з чим, що знаходилися на відділенні реанімації та інтенсивної терапії новонароджених.

2) Виявлення можливої участі генетичних факторів і агресивних реанімаційних заходів в anamnese vitae за результатами віддаленого катамнеза.

Завданнями даного фрагмента роботи був аналіз: 1) антенатальних факторів ризику розвитку важкої неонатальної патології; 2) захворювань перенесених дітьми за 8 років життя і соматичного статусу на момент обстеження; 3) виявлення ознак спадкових коллагенопатий на основіморфологічних і антропометричних даних; 4) оцінка параметрів фізичного розвитку дітей у віці 8-и років.

Матеріали і методи: Обстежено 80 дітей, з них 47 народилися доношеними і 33 дитини недоношеними з терміном гестації більше 32-х тижнів, що знаходилися на відділенні реанімації та інтенсивної терапії ДГБ № 1 в 1994 році.

Нами проаналізовано: дані з обмінних карт вагітних, історій пологів, історій хвороб дітей, амбулаторних карт. Проводився огляд дітей, антропометричні вимірювання, що включали: вимірювання маси, зросту, окружності грудей і інших 62 показників фізичного розвитку, на підставі чого, методом центільних таблиць були оцінені гармонійність розвитку та соматотип. Проводилось ультразвукове дослідження (печінки, нирок, серця, щитовидної залози і т.д.) з метою виявлення патології внутрішніх органів.

Результати: За характером неонатальної патології виділені 3 групи дітей: 1 - з постгипоксическим синдромом (n = 28), 2 - діти, які перехворіли пневмонією (n = 35), 3 - новонароджені, що перенесли сепсис (N = 17).

Аналіз антенатальних факторів ризику виявив високу значимість наявності гестоза, раннього токсикозу, Аднекситів, ендокринопатій матері, викиднів для подальшого фізичного розвитку дітей. Гестоз в 2 рази частіше зустрічався у матерів, які мають дітей з дисгармонійним розвитком. Ранній токсикоз (22%), аднексити (14%), ендокринопатії (28%), викидні (44%) зафіксовано всього у матерів, які мають дисгармонійно розвинених дітей.

Ймовірно, вкрай несприятливий перебіг антенатального періоду призвело до виникнення вад розвитку. Частота їх, в обстежених групах (51% в групі дітей, які перенесли сепсис і 20%-в групі з пневмонією) в 20-50 разів вище, ніж в середній популяції. Пороки розвитку були відсутні в групі дітей з постгипоксическим синдромом

Що стосується малих вад розвитку, то частота стигм дізембріогенеза склала від 35 до 42% в різних групах. Аномалії розвитку серця (у вигляді додаткових хорд) були виявлені переважно у дітей перенесли сепсис і пневмонію. Аномалії розвитку жовчного міхура були виявлені у всіх групах, але максимально в групі дітей з постгипоксическим синдромом. Всі ці малі пороки були виявлені у даних дітей вперше у віці 8 років при проведенні нашого обстеження.

Аналіз захворювань показав високу кількість ЧДБД в обстежених групах, при цьому до 3 років часті захворювання відмічені у 17% дітей 1 групи, у 34% 2 групи, у 16% 3 групи. З віком кількість ЧДБД знижувалося в групі 1 і 2 а до 6 років часто і тривало хворіють діти складали в групі 2 - 6%, і були відсутні в групі 1. У групі дітей, що перехворіли сепсисом, кількість ЧДБД залишалося постійним до моменту нашого обстеження. Хронічні вогнища інфекції були виявлені у 30-40% дітей в кожній групі, що є, на нашу думку, ознакою вторинної імунологічної недостатності.

Звертала на себе увагу висока частота алергічних реакцій вже на першому році життя, при цьому максимальна в групі дітей, які перенесли сепсис. Атопії, як відомо мають генетичну схильність, (у вигляді Екземи, Респіраторних алергозів) до 8 років склали в групі дітей з сепсисом 27%, а в групах з постгипоксическим синдромом і пневмоніями - 17%, що в 2-3 рази вище, ніж в популяції. Можливим джерелом надходження харчових алергенів, а так же тригерних механізмів алергії може бути, на наш погляд, ЖКТ. На момент обстеження хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту виявлені у 10% дітей 1 і 2 групи і у 27% пацієнтів групи з сепсисом.

Коллагенопатий, що також мають генетичну природу, виявлялися в 25-3 рази частіше, ніж у популяції. За результатами антропометричного обстеження виявлено, що у всіх групах велику кількість складають діти з дисгармонійним розвитком: від 50% в групі з пневмонією до 71% в групі з сепсисом. Мікросоматотіп зустрічався тільки в групі дітей перенесли інфекцію.

У 52% дітей з дисгармонійним розвитком тривалість ШВЛ склала більше 6 діб, а час перебування у відділенні реанімації - більше 8 діб. У 86% дітей з гармонійним розвитком тривалість ШВЛ була не більше 4 діб, а час перебування у відділенні реанімації не перевищувало 7 днів.