Медичні статті » Кардіологія » Фармакоекономічні аспекти лікування есенціальної артеріальної гіпертонії | Кардіологія


 

Професор О.Д. Остроумова, к.м.н. В.І. Мамаєв
МГМСУ імені Н.А. Семашко, ММА імені І.М. Сеченова
В останні роки з'явилися альтернативні методи терапії, велика кількістьнових дорогих медичних технологій, лікарських препаратів, підвищиласявартість медичних послуг, однак кількість грошових коштів, що виділяються наохорона здоров'я, як і раніше обмежена. Тому і серед організаторівохорони здоров'я, і серед практичних лікарівзріс інтерес до проблемекономічної оцінки ефективності лікування різних захворювань.

  

Економічна оцінка ефективності певної медичної програми абометоду лікування в цілому являє собою співвідношення витрат на їхпроведення і їх ефективності, включаючи в себе прямі і непрямі витрати.Найбільш легким є визначення прямих витрат: вони включають вартістьобладнання талікарських засобів, витрати на транспортування, харчування,обслуговуючий персонал, корекцію побічних ефектів. Більш складнимпредставляється облік непрямих витрат, таких як втрата доходу для сім'ї, зниженняпродуктивності для суспільства, погіршення якості життя (ЯЖ) та ін

 

Існують різні підходи до визначення критеріїв ефективності того чи іншого виду лікування економія грошових коштів, збільшеннятривалості життя і поліпшення її якості, а також отримання прямоїекономічного прибутку. Найбільш часто економічна ефективність лікуваннявиражається вартістю одного продовженого року життя (cost per lifeyear gained)або вартістю року лікування, включаючи госпіталізацію, діаліз і т.д.

 

Використовують кілька методів економічного аналізу ефективностімедичних втручань:

 

1) аналізмінімізації вартості (cost miniminization analisis),

 

2) аналіз ефективності витрат або вартісної аналіз ефективності (costeffectiveness analisis),

 

3) стоімостноутілітарний аналіз або аналіз ефективності витрат в утилітарниходиницях (cost utiliti analisis),

 

4) вартісний аналіз прибутку (cost benefit analisis).

 

При використанні аналізу мінімізації вартості більшерентабельним вважають метод лікування або обстеження, який дозволяє зберегтибільшу кількість грошових коштів. Аналіз мінімізації вартості застосовується ідля економічної оцінки гіпотензивної терапії. Наприклад, вибір оптимальногогіпотензивного препарату, навіть у межах однієї групи, дозволяє в деякихвипадках зберегти грошові кошти. Так, отримані дані порівняльного аналізуекономічних аспектів лікування двома інгібіторами АПФ еналаприломі лізиноприлом.У дослідження було включено 127 пацієнтів, які отримували еналаприл, 52 з якихпротягом 12 місяців продовжували отримувати еналаприл, а 75 були переведені налізиноприл (520 мг /добу). Враховували ціну препаратів, адміністративні витрати,витрати на відвідування лікаря, лабораторні дослідження, а також вартість лікуванняпобічних ефектів. Встановлено, що в групі пацієнтів, переведених налізиноприл, економія коштів склала від 85 до 110 $ на людину. Прицьомущомісячна зекономлена сума коливалася від 204 до 261 $ на пацієнта.Відзначено також, що терміни появи реальної економії грошових коштів залежатьвід призначеної дози лізиноприлу і становлять 15 місяців для 5 мг /сут., 17місяців для 10 мг /сут. і 7 місяців для 20 мг /сут. Автори роблять висновок про те, щовиявлення більшої економічної ефективності одного препарату порівняно зіншим можливо приблизно через 12 місяців безперервного лікування. Встановленотакож, що виконанняпрограми переходу з терапії каптоприлом на терапіюлізиноприлом у співвідношенні доз 5:1 що проводилася у 109 хворих з м'якою тапомірною АГ протягом 4 років у США, дозволило зберегти 287 231 $.

 

Однак на практиці нове втручання часто дозволяє добитися позитивнихлікувальних ефектів, але за рахунок додаткових витрат. У такому випадку потрібнобільш складний, але на сьогоднішній день найпоширеніший метод оцінкиекономічної ефективності медичнихвтручань аналіз ефективностівитрат. Даний метод під економічною ефективністю розуміє отриманнядодаткових переваг за рахунок вкладення додаткових коштів. При цьому.   економічно ефективнішим вважається те втручання, яке: 

 

а) вимагає менше грошових коштів, але при цьому, щонайменше, єтаким же ефективним;

 

б) є більш ефективним, але більш дорогим і його додатковіпереваги виправдовують додаткові витрати;

 

в) є менш ефективним, але менш дорогим, при цьому додатковіпереваги конкуруючого втручання не виправдовують додаткових витрат. 

 

Метою розрахунків при вартісному аналізі ефективності є отриманняспіввідношення вартість /ефективність, вираженого у формі додаткової грошовоїсуми, якунеобхідно витратити для отримання додаткового переваги (зазвичайвираженого в одній врятованого життя на рік, усунення одного загострення хвороби,зменшення вираженості певного симптому та ін природні одиниці ).Дане співвідношення обчислюється за формулою:

  

Стоімостьеффектівность = (Загальна стоімость2 - Загальна вартість1) /(Еффектівность2 - Еффектівность1),

 

де загальна вартість 1 і 2 цесума всіх прямих і непрямих витрат напроведення 1го та 2го втручання, відповідно виражена в грошовиходиницях; Ефективність 1 і 2 це ефект 1го та 2го втручання, відповідно,виражений в природних одиницях (зазвичай в тривалості життя в роках). 

 

Наприклад, метод лікування А варто 5000 грошових одиниць, а метод лікування У 10000грошових одиниць. В результаті застосування методу А очікувана тривалістьжиття складе 3 роки, а в результатізастосування методу У 5 років. Аналізекономічної ефективності додаткових витрат на застосування методу У будевключати в себе наступні обчислення: Ефективність витрат = (100005000) /(53) =2500 грошових одиниць за рік врятованого життя. Однак даний аналіз неприйнятний ввипадках, коли є необхідність використовувати більше одного критеріюефективності медичного втручання, наприклад, збільшення тривалостіжиття і поліпшення її якості за рахунок зменшення симптомівзахворювання. Так, привартісному аналізі ефективності лікування артеріальної гіпертензії (АГ)пропранололом і каптоприлом останній мав значно гірші показникиекономічної ефективності, тому що оцінка проводилася тільки на підставі данихпро витрати і тривалості життя. У той же час при порівняльній оцінціефективності гіпотензивної терапії даними препаратами, проведеної з урахуваннямрівня артеріального тиску (АТ) та показників ЯЖ, каптоприл значноперевершувавінші гіпотензивні препарати у зв'язку з невеликою кількістюпобічних ефектів і сприятливим впливом на ЯЖ.

 

Для випадків, коли при проведенні економічної оцінки ефективностімедичних втручань необхідно поєднання даних про витрачаються засобах,тривалості життя і його якості, був розроблений вартісноутилітарний аналіз, або аналіз ефективності витрат вутилітарниходиницях. Суттю аналізу є вибір заздалегідь встановлених утилітарнихпоказників, які в кількісній формі відображають обумовлене станомздоров'я ЯЖ при різних станах чи захворюваннях. Зазвичай показникирозташовуються в порядку зменшення ЯЖ від повного здоров'я (100) до смерті(000). В деяких випадках використовують шкалу від 0 до 100. В якості загальноїодиниці вимірювання найчастіше використовують роки якісного життя (qualityadjustedlifeyears QALY ) Та еквівалент здорових років життя (HYE ).Один рік життя з абсолютним її якістю має значення показника QALY, рівне1 а один рік життя з меншим якістю має показник QALY менше 1. При цьомувважається, що вартість лікування менше 20 тис. $ /QALY є економічноефективною (рентабельною), вартість від 20 до 40 тис. $ /QALY прийнятною (більшістьметодів лікуваннямають саме таку вартість), від 40 до 60 тис. $ /QALYприкордонної, від 60 до 100 тис. $ /QALY дорогою. Вартість лікування понад 100 тис.$ /QALY вважається неприйнятною. Наприклад, трансплантація серця продовжуєпевному хворому життя на 2 роки, які він проживає з утилітарнимпоказником ЯЖ 08 і ще додатково 6 місяців, які він проживає з ЯЖ 06.У такому випадку показник тривалості життя, співвіднесені з її якістю,для залишився періоду життя буде(2х0 8) + (05 х0 6) = 19. Далі отриманідані зіставляються з вартістю певних медичних втручань, здопомогою яких можна домогтися бажаного утилітарного показника ЯЖ. Данийметод має дві головні переваги перед іншими методамифармакоекономічного аналізу. Поперше, він дає можливість об'єднатиочікувану тривалість життя і його якість. Подруге, використаннястандартного критерію ефективності дозволяє порівнювати витратну ефективністьметодівлікування абсолютно різних захворювань, перебіг яких оцінюють здопомогою різних клінічних показників. Перевагою даного методу єтакож можливість вибору пацієнтом і лікарем найкращого в данійситуації ЯЖ з подальшим співвіднесенням його з можливими фінансовими ресурсами. 

  

Вартісний аналіз прибутку історично самий перший методекономічної оцінки медичних втручань. Віннайменш кращий,оскільки в даному випадку економічну ефективність оцінюють тільки поспіввідношенню вкладених та отриманих грошових коштів.

 

Таким чином, економічна оцінка ефективності методу лікування представляєє співвідношенням витрат (прямих і непрямих) на їх проведення та йогоефективності. Економічна ефективність терапії найбільш часто виражаєтьсявартістю одного продовженого року життя (cost per lifeyear gained) абовартістю рокулікування. З існуючих 4х методів економічного аналізуефективності медичних втручань (аналіз мінімізації вартості, аналізефективності витрат, вартісної аналіз прибутку, аналіз ефективності витрат вутилітарних одиницях) у зв'язку з низкою переваг найбільш кращий аналізефективності витрат в утилітарних одиницях. В якості загальної одиниці вимірув даному випадку використовують роки якісного життя (QALY).

 

Однією з найбільш актуальнихпроблем фармакоекономіки в кардіології є оцінка економічної ефективності лікування АГ одного з найбільшпоширених захворювань серцево-судинної системи. Так, популяційначастота АГ серед дорослого населення становить 1520%, а її поширеність уосіб похилого та старечого віку перевищує 50%. Крім того, хоча сама АГ невикликає істотного погіршення ЯЖ і працездатності, вона є основнимфактором ризикурозвитку ряду серйозних серцево-судинних ускладнень (першвсього інфаркту міокарда та інсульту), лікування яких вимагає великих грошовихвитрат. У зв'язку з цим представляють інтерес результати великого багатоцентровогодослідження, виконаного в СРСР у 19791984 рр, тобто протягом 5 років. Вонопроведено серед чоловіків 4054 років, які працюють на великих промислових підприємствахв 22 містах країни. У осіб з діастолічним артеріальним тиском (АТ) 95 ммрт.ст. і вище оцінювали, в тому числі,соціальний та економічний збиток у зв'язкузі смертністю від інсульту. Встановлено, що у передчасно померлих від гострогопорушення мозкового кровообігу (ГПМК) загальне число недожітих років життя ічисло недожітих років життя у працездатному віці в розрахунку на 10000 осібсклали 89776 і 29107 років, відповідно. При цьому загальне число втраченихроків життя у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, інвалідністю і смертністювід ОНМК за 5 років досягало 10090 человеколет, в томучислі в працездатномувіці 4023 человеколет. Економічні збитки в цілому (тобто обумовленийзахворюваністю з тимчасовою і стійкою непрацездатністю і передчасноюсмертю від інсульту) у зв'язку з АГ склав 1397530 руб. (За цінами 1984 р.) на10000 чоловік. При цьому 2/3 грошових втрат (930600 крб.) Були пов'язані зпередчасною смертю від ОНМК.

 

Встановлено. ряд факторів, що визначають економічну ефективністьлікування АГ. Перш за все на рентабельність гіпотензивної терапіївпливає вихідний рівень діастолічного АТ. Так, заданими B.G. Jonsson, вартість одного року врятованого життя (тобто економічнаефективність гіпотензивної терапії) при лікуванні АГ зростає при початково більшвисокому рівні діастолічного АТ (табл. 1). Наприклад, у чоловіків у віці 4569років з діастолічним АТ до лікування 9094 мм рт.ст. вартістьодного рокуврятованого життя досягала 9315 $, тоді як у чоловіків тієї ж вікової групи здіастолічним АД 100104 мм рт.ст. вона склала всього 137 $. Cходние результатиотримані і у жінок з АГ. Встановлено також, що гіпотензивна терапія призводитьдо економії грошових коштів у чоловіків і жінок старше 45 років з вихіднимдіастолічним АД 105 мм рт.ст. і більше, а також у жінок старше 70 років привихідному діастолічному АД 100104 мм рт.ст. Про збільшення економічної вигодигіпотензивноїтерапії із зростанням вихідного рівня діастолічного АТ повідомлялитакож I. Kawachi і L.A. Malcolm і K.L. Kupersmith і співавт.

  

 

   

Іншим фактором, що впливає на рентабельність гіпотензивної терапії, є вік хворих. Ряд авторів відзначили більш виражену економічнуефективність лікування АГ у пацієнтів середнього і літнього віку. Так, B.G.Jonsson встановив (табл. 1), щовартість одного року врятованого життя привихідному діастолічного АТ 95-99 мм рт.ст. у чоловіків з АГ молодше 45 років склала106849 $, у віці 45-69 років - 4658 $, а старше 69 років - всього 1918 $. Подібнірезультати виявлені і у жінок з АГ. L.A. Litteenberg і співавт. також виявили,що вартість лікування АГ на один QALY знижується з віком, відображаючи доведенуздатність гіпотензивної терапії запобігати її ускладнення у літніхпацієнтів.

  

Літературні дані про. вплив статі хворих з АГ наекономічну ефективність лікування АГ суперечливі. Деякі автори повідомилипро те, що рентабельність гіпотензивної терапії істотно не розрізняється учоловіків і жінок з АГ. Однак B. Jonsson встановив, що незалежно від вихідногорівня діастолічного АТ, у віці до 70 років вартість одного року врятованоїжиття у чоловіків в 23 рази нижче, ніж у жінок (табл. 1). До подібного висновкуприйшлиC.J. Bulpitt і співавт.[23]і L. Kawachi і L.A. Malcolm.

 

Більшість дослідників відзначають, що використання амбулаторногодобового моніторування АД дозволяє економити грошові кошти зарахунок більш оптимального підбору гіпотензивної терапії, а також за рахунок зниженнягрошових витрат на лікування гіпертонії білого халата, популяційна частотаякої досягає 21%. Так, використання добовогомоніторування АТ у всіххворих АГ перед початком медикаментозного лікування в одному дослідженні дозволиловиключити осіб з гіпертонією білого халата, які не потребують гіпотензивноїтерапії, і таким чином заощадити 110 000 $.

 

Важливим фактором, що впливає на економічну ефективність гіпотензивноїтерапії, є прихильність до лікування, Тобто ступінь, зякої реальний режим прийому препарату відповідаєнаписаним. В рядідосліджень показано, що низька прихильність до гіпотензивної терапіїпризводить до збільшення частоти госпіталізацій, їх тривалості, і, отже,збільшення витрат. Підраховано, що в США 117% всіх витрат наохорона здоров'я витрачається на оплату госпіталізацій, зумовлених низькоюприхильністю хворих до запропонованої терапії. Так, від 16 до 50% хворих ззнову встановленим діагнозом АГ протягом року припиняють прийом гіпотензивнихпрепаратів, а середтих, хто продовжує терапію, значна частина нерідкопропускає прийом чергової дози медикаменту. J.S. McCombs і співавт. відзначили, щонизька прихильність до гіпотензивної терапії супроводжується збільшенням загальнихвитрат на медичне обслуговування. У даному дослідженні 86% хворих протягомроку припиняли або робили перерву в прийомі гіпотензивних препаратів, щопризводило до збільшення коштів на медичне обслуговування на 873 $ на одногопацієнта в порівнянні з тими хворими,які не робили перерви в лікуванні. Цезбільшення витрат в основному було пов'язане з оплатою стаціонарного лікування(637 $ на одного хворого). Встановлено також, що застосування комбінованихгіпотензивних препаратів збільшує частоту виконання хворим запропонованоїсхеми лікування порівняно з терапією двома препаратами і є більшрентабельним.

 

Таким чином, економічна ефективність лікування АГ збільшується припочатково більш високому рівнідіастолічного АТ, у хворих похилого тастаречого віку, адекватної прихильності пацієнтів до гіпотензивноїтерапії, використанні добового моніторування АТ для діагностики АГ таконтролю проведеного лікування. Дані про вплив статі на рентабельністьгіпотензивної терапії суперечливі.

 

Одним з основних факторів, що обумовлюють рентабельність застосуванняконкретного гіпотензивного препарату, є його ціна . Хочавизначення вартості гіпотензивних медикаментів є досить простоюзавданням, вона ускладнюється тим, що в кожній групі препаратів єзначний діапазон цін. B. Jonsson наводить дані про річну вартостігіпотензивної монотерапії в доларах США за цінами 1993 р. (табл. 2). Очевидно,що найбільш дорогими препаратами є інгібітори ангіотензинперетворювальногоферменту (АПФ) та антагоністи кальцію, а найменш дорогими діуретики і b блокатори.

  

 

   

Звичайно, це стосується не всіх випадків і залежить від ціни конкретногомедикаменту з певної групи гіпотензивних препаратів. Так, терапіянайбільш дешевим антагоністом кальцію має більш низьку річну вартість запорівнянні з найбільш дорогим b-блокатором (95 і 264 $, відповідно) (табл. 2).До подібних висновків дійшли і DE Hilleman і співавт., Які проводилипорівняльний аналіз вартостілікування пацієнтів з нещодавно виявленої м'якою іпомірної діастолічної АГ (діастолічний АТ від 95 до 110 мм рт.ст.) шістьмарізними групами гіпотензивних препаратів. З урахуванням витрат на придбанняліків (початкові і додаткові), проведення лабораторних досліджень,витрат на відвідування клініки, а також на ведення побічних ефектів, максимальназагальна вартість лікування відзначена при використанні антагоністів кальцію, a 1. -Блокаторівта інгібіторів АПФ,а мінімальна - b-блокаторів. Так, середня загальна вартістьлікування одного пацієнта (за цінами на 1992 р.) склала 895 $ при прийомі b-блокаторів,1043 $ - діуретиків, 1165 $ - центральних a 2. -Агоністів, 1243 $ -інгібіторів АПФ, 1288 $ - a 1. -Блокаторів і 1425 $ - антагоністівкальцію.

  

J.T. Edelson і співавт. оцінили вартість лікування хворих середнього віку(3564 років) з м'якою та помірною АГ без ІХС препаратамип'яти основних класівгіпотензивних препаратів. Вартість одного року врятованого життя при прийоміпропранололу склала 10900 $, гідрохлортіазиду 16400 $, ніфедипіну 31600 $,празозину 61900 $, каптоприлу 72100 $. S.D. Ramsey і співавт. провели порівняльнуфармакоекономічних оцінку лікування АГ препаратами з 4х основних групгіпотензивних препаратів. Загальна вартість лікування включала в себе витрати напокупку ліків, моніторинг терапії, корекцію побічних ефектів і ускладнень,а такожгрошову суму, необхідну для переведення пацієнтів на іншу терапію ввипадку невдало підібраного медикаменту. Використовували такі препаратиеналаприл, амлодипін, ацебутолол і хлорталідону. Автори виявили, що хочапацієнти, які отримували амлодипін, швидше досягали нормального рівня артеріального тиску,найменші витрати на лікування (ціни на 1995 р.) були в групі хлорталідону(641 $). Загальна вартість терапії іншими гіпотензивними препаратами була більшвисока і склала 920 946 і 948 $ в групахацебутолола, амлодипіну таеналаприлу, відповідно. У цих трьох групах ціна препарату становилабільшу частину вартості загальних витрат на лікування. Автори підкреслюють, щонайбільший відсоток пацієнтів, які досягли нормального рівня артеріального тиску, відзначений привикористанні амлодипіну, проте його ціна істотно дорожче, ніж у діуретикахлорталідону.

 

За даними дослідження I. Kawachi і співавт., Найкраще співвідношення ціна /ефективністьвиявлено у діуретиків і b блокаторів.

 

Однак не слід забувати, що рентабельність лікування АГ визначається, вЗрештою, не класом використовуваних гіпотензивних засобів, а конкректниммедикаментом, оскільки ціна препаратів істотно коливається усередині кожноїгрупи. Яскравим прикладом цього положення є клас b блокаторів:ціна лікування атенололом, з одного боку, і карведилолом, з іншого, непорівнянні. Тому, вибираючи препарат для лікування АГусередині якої-небудь групи,необхідно оцінити і ефективність даного препарату з позицій доказовоїкардіології (грунтуючись на результатах великих багатоцентрових досліджень),його безпеку, а також вартість в порівнянні з іншими, чия ефективність ібезпека також встановлені з позицій медицини доказів.

 

L.M. Van Bortel і співавт. зіставили вартість і ефективність лікуванняхворих АГ селективними і неселективними b блокаторами.Відзначено, що частота розвитку інсультів і гіпертрофії лівого шлуночка привикористанні препаратів даних груп достовірно не розрізнялася. Однак частотавиникнення інфаркту міокарда в курців пацієнтів була вищою при використаннінеселективних b блокаторів. Крім того, ці препаратипогіршували функцію нирок у хворих з підвищеним периферичним опором ізниженим серцевим викидом. У пацієнтів, що приймають неселективні b блокатори,також відзначені більше число побічних ефектів і більш низькі показникиякості життя в порівнянні з хворими, які отримували селективні b 1. блокатори.На думку авторів, більш високий рівень ЯЖ хворих АГ, яким призначеніселективні b блокатори, компенсує більшу вартістьпрепаратів цієї групи.

 

Як відомо, висока селективність b блокаторіввизначає оптимальний профіль безпеки цих препаратів, тобто найменшучастоту побічних ефектів. На сьогоднішній день високою селективністю володіє  b блокатор бісопролол (Конкор) (Рис. 1).Безпека бісопрололу вивчена в ряді досліджень, в яких бралоучасть більше 15 000 пацієнтів: Побічні ефекти виявлені в 112% випадків,однак необхідність у відміні препарату виникала лише в 22% випадків(Табл. 3). 

  

 

   

Рис. 1. Селективність деяких b -БлокаторівWellstern A. et al., 1986 1987.    

 

  

Крім того, бісопролол не робить значного впливу на обмін ліпідів. Так,порівняльне дослідження щодо впливу тривалої (протягом 18 місяців) терапіїбісопрололом(В добовій дозі 10 мг), пропранололом (160 мг /добу) і атенололом(100 мг /добу) на рівень холестерину ЛПВЩ показало, що тільки на тлі лікуваннябісопрололом відсутні статистично значимі зміни холестерину ЛПВЩ. У тойВодночас терапія пропранололом і атенололом призводить до вірогідного зниженняхолестерину ЛПВЩ вже через 6 місяців лікування, яке далі ще більшепосилюється.

  

Отже, завдяки високій b 1. селективності,бісопролол, на відміну від ряду інших b блокаторів,добре переноситься і не впливає на метаболізм ліпідів. 

 

Таким чином, саме завдяки вищій переносимості селективні  b блокатори володіють оптимальним фармакоекономічнимипрофілем у порівнянні з неселективними і малоселектівнимі.

 

Результати багатоцентрового рандомізованого дослідження MAPHY (Metoprolol Atherosclerosis Prevention in Hypertension), присвяченогоПорівняльний оцінці фармакоекономічних особливостей і впливу на ЯЖметопрололу (50 мг /сут.) і тіазидних діуретиків, у чоловіків з м'якою та помірноюАГ, які отримували метопролол, виявлено достовірне зниження ризику серцевосудинних ускладнень. Подібних змін при використанні тіазидних діуретиківне відзначено. Тому застосування метопрололу призвело до економії прямих і непрямихвитрат, пов'язаних із захворюваністю: при обліку тільки прямих витрат вонасклала 2400 $ на один рік життя. При цьому погіршення ЯЖ пацієнтів, що приймалиметопролол, не відзначено. Отримані дані дозволяють зробити висновок про те, щопри лікуванні АГ метопролол мав краще співвідношення ціна /ефективність, ніж призастосуванні високих доз тіазидних діуретиків.

 

Таким чином, при тривалому лікуванні АГ економічно більш рентабельнеспіввідношення ціна /ефективність виявлено у. b блокаторів ідіуретиків. У тому числі і тому вони рекомендовані ВООЗ в якості препаратівпершого вибору для лікування АГ. Однак не слід забувати, що рентабельністьлікування АГ визначається, в кінцевому підсумку, не класом використовуваних гіпотензивнихкоштів, а конкректним медикаментом, оскільки ціна препаратів істотноколивається усередині кожної групи.

 

Отже, аналіз літературних даних дозволяє зробити висновок про те, що. визначення економічної ефективності гіпотензивної терапії є однією зважливих завдань сучасної кардіології. Це обумовлено високою частотоюсерйозних серцево-судинних ускладнень АГ, лікування яких потребує великихгрошових витрат. Є дані, що початково більш високий рівеньдіастолічного АТ, літній і старечий вік, адекватна прихильністьпацієнтів до гіпотензивної терапії, а також використання добовогомоніторування АТ для діагностики АГ та контролю проведеного лікування підвищуютьрентабельність лікування. Визначальний вплив на економічну ефективністьтерапії АГ надає вибір медикаменту. При цьому зазначено, що при триваломулікуванні АГ економічно більш вигідне співвідношення ціна /ефективність мають  b блокатори і діуретики. Однак необхідно враховувати, щоекономічна ефективність гіпотензивної терапії визначається ціною конкретногопрепарату з якою-небудь групи з урахуванням впливу на супутні захворювання тафактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень.

 

Показники економічної оцінки ефективності різних гіпотензивнихмедикаментів є не тільки критеріями більш раціонального використанняобмежених ресурсів, що виділяються на охорону здоров'я, але і в кожній конкретнійклінічної ситуації допомагають вибрати той препарат, який забезпечить хворомунайбільш прийнятну якість життя з урахуванням реальних фінансових можливостей. 

 

Література:

  

1. Doubilet P., Weinstein M.C., McNeil B.J. Use and misuse of the term Costeffective in medicine //N. Eng. J. of Med. 1986.Vol.314 N4. P. 253255.

 

2. Edelson J.T., Weinstein M.C., Tosteson A.N. et al. Longterm costeffectiveness of various initial monotherapies for mild to moderate hypertension//JAMA. 1990. Vol.236. P. 407413.

 

3. Jonsson B. Measurement of health outcome and associated costs incardiovascular disease //Europ. Heart J. 1996. Vol.17 Suppl.A. P. 27.

 

4. McCombs JS, Nichol MB, Newman CM, Sclar DA The cost ofinterrupting antihypertensive drug therapy in Medicaid population //Med. Care.1994. Vol.32. Р. 214226.

 

5. Ramsey SD, Neil N., Sullivan SD, Perfetto E An economic evaluation ofthe JNC hypertension guidelines using data from a randomized controlled trial //J. Am. Board Fam. Pract. 1999. Vol.2 (2). P. 10514.

  

Опубліковано з дозволу адміністрації Російського    Медичного Журналу. 



...


1 (0,00083)