Методика моноаурального дослідження описується наступним чином. Звуки різної частоти, джерелом яких є аудіометр, порівнюють на слух зі стандартним тоном певної інтенсивності, одержуваних відіншого генератора. Інтенсивність тону, одержуваного від аудіометра, регулюється до тих пір, поки він здасться на слух однаково голосним з тоном порівняння.
Для спрощення методики, крім порогової аудіограми, Визначається тільки одна крива рівної гучності на рівні 20 дб над порогом для тону порівняння (С1021). При ураженнях звукопровідного апарату-отосклероз, захворювання середнього вуха-вони йдуть майже паралельно порогової аудіограмі хворого вуха. У міру збільшення інтенсивності звуку ці криві наближаються до горизонтальної лінії.
При ураженні волосових апарата равлики криві не йдуть паралельно порогової аудіограмі; вони представляються сплощеними; з підвищенням інтенсивності звуків, на рівні 90 дб, криві стають горизонтальними.
Інше становище є при захворюванні спірального ганглія до слухового нерва: криві рівної гучності і при великій інтенсивності звуків не вирівнюються і йдуть паралельно аудіограмі.
Прискорення наростання гучності, Очевидно, пов'язано з підвищеною чутливістю органу слуху до збільшення інтенсивності звуку. На цьому положенні і засновано пропозицію визначати наявність цього феномена за допомогою слухових навантажень. За даними Б. Ф. Ундріцов, роздратування такого вуха протягом 3 хвилин звуком, інтенсивність кото рого навіть трохи перевищує його поріг, викликає сильне післядія.
Воно полягає в непропорційно сильному падінні сприйняття даного звуку.
Так, наприклад, якщо у хворого з приглухуватістю за типом невриту з пониженням слуху на 65 дБ при наявності феномена прискорення дратувати вухо звуком в 110 дб фізичної інтенсивності (45 дБ над його порогом), то така відносно невелика надіороговая інтенсивність викликає тривале pi дуже велика (до 30-35 дБ) зниження слуху.
Така ж надіороговая навантаження в 45 дб для нормального вуха пли при ураженні звукопровідного апарату ніколи не дає такого сильного ефекту.
В літературі наводяться дані про співвідношення між адаптацією слуху та феноменом прискорення наростання гучності. Так, при наявності цього феномена вплив звуку в 2000 гц гучністю в 30 дб вже після 3 хвилин дає падіння слуху на 19-22 дб; при отсут ствии ж цього феномена зниження слуху не перевищує 12 дб.
Г. М. Комарович на основі своїх досліджень із звуковою навантаженням при різних ураженнях органа слуху розцінює різке падіння слуху в діагностичному відношенні як феномен вирівнювання гучності.
Про наявність феномена говорить спостерігається нерідко погіршення розбірливості сприйняття мови при великому наростанні її інтенсив ності. Це погіршення пояснюється зменшенням діапазону між порогами розуміння мови і порогом дискомфорту, яке часто має місце при різких ступенях ураження слуху звуковоспрінімающего характеру.