Розвиток Т-лімфоцитів відбувається в центральному органі імунітету - вилочкової залозі (Ф. Бернет, 1971). Серед тимоцитів виділяють три самостійні популяції: Т-хелпери (помічники), Т-супресори (подавители) і Т-ефектори. Четвертий тип тимоцитів - кілерів (вбивць) накопичується підвпливом антигенної стимуляції Т-ефекторів і завершує тим самим імунні реакції клітинного типу. Особливе значення в даний час надається взаємин Т-хелперів і Т-супресорів, які мають здатність гальмувати і зупиняти антітелопродукцію, забезпечуючи імунологічну толерантність (Л. Н. Фонталін, Л. А. Певницький, 1978 та ін.)

Для визначення функціональної активності Т-системи застосовуються такі методи: підрахунокциркулюючих Т-лімфоцитів, реакція бластної трансформації лімфоцитів (РБТЛ), реакція інгібіції міграції лімфоцитів (Римл), спонтанне розеткоутворення клітин (Е РОК), чутливість лімфоцитів до кортизолу, цитотоксичні тести при використанні антисироваток до Т-лімфоцитів, визначення функціональної активності Т-супресорів та ін (А. Н. Чередеев, 1976 і ін.) Найбільш інформативними методами є РБТЛ і Е-РОК.

Метод РБТЛ заснований на тому, що Т-лімфоцити в живильному середовищі під впливом стимулятора фотогемагглютініна (ФГА) можуть перетворюватися (трансформуватися) в недиференційовані зародкові клітини (бласти). Допускається, що це відбувається за рахунок звільнення лізосомальних ферментів і руйнування РНК-Чим цікавіше відбувається перетворення лімфоцитів в бласти, тим активніше і повноцінніше Т-система (О. І. Єпіфанова з співавт., 1977).

Існує два методи визначення РБТЛ: Морфологічний і ізотопний. Найбільш перспективним методом є ізотопний, заснований на визначенні блаеттрансформацін по включенню міченого тимідину (З) в ДНК лімфоцитів (І. Н. Брауде, 1969; П. Г. Назаров, В. І. Пурин, 1975 і ін). Результати виражаються в індексах стимуляції.

За даними С. К. Євтушенко (1980), у донорів норма РБТЛ з ФГА склала 6171 ± 972 (розмах індексу стимуляції після 72 год інкубації становив від 1836 до 23124), що близько до даних літератури (А І. Євсєєва з співавт., 1976). Для оцінки специфікою сенсибілізації протівомозгових антитілами Т-лімфоцитів замість ФГА в инкубируемой суміш ми додавали по 1 краплі водно-сольового екстракту мозкового антигену (МАГ), приготованого з різних ділянок мозку, попередньо визначивши його мітогенпую активність (тобто знаходили мінімальна кількість антигену, яке викликало бластних> ю трансформацію лімфоцитів). Паралельно проводиться контроль без ФГА, МАГ та інших антигенів.

Реакція спонтанного розеткоутворення Т-клітин заснована на утворенні розеток з Т-лімфоцитів та еритроцитів барана (Е-РОК), які є індикаторами (маркерами) Т-лімфоцитів (М Jondal зі співавт., 1972). В обмеженому препараті серед усіх типів лейкоцитів підраховується відсоток розеткоутворюючих лімфоцитів. Норма Е-РОК, за нашими даними, склала (510 +97)%, що також близько до даних літератури (С. І. Донське зі співавт., 1975 і ін.)

Низький відсоток розеткоутворення лімфоцитів говорить про зниженої активності Т-лімфоцитів, а якщо він різко знижений, то це вказує на імунодефіцитний стан (R. Hong, 1977 тощо), що вимагає відповідної імуностимулюючої корекції.

Проводяться спроби класифікувати ураження нервової системи при алергії (С. І. Каплан, 1967; Я. В. Медведєв, 1968; W. Wilson, 1967 і ін.) Зокрема, F. Speer (1967) пропонує різноманіття всіх клінічних форм цієї патології об'єднати в загальне поняття «нейроаллергія». Ряд авторів розглядають порушення нервової системи при алергії як частина загального алергічного процесу (Н. К. Боголєпов, С. І. Каплан, 1971; Б. С. Агте, С. К. Євтушенко, 1974; J. Blamantier, S. Denimal, 1966 і ін.)

Наші подальші дослідження (Б. С. Агте, С. К. Євтушенко, 1976 1980) також підтверджують ці висновки, в зв'язку з чим неврологічні прояви алергії в клінічній практиці ми умовно називаємо нейроаллергопатіей.