Регуляція водно-сольового обміну включає афферентное, центральне і еферентної ланки.
Аферентні ланка представлено масою рецепторних апаратів судинного русла, тканин і органів, що сприймають зрушення осмотичного тиску, обсягу рідин і їх іонного складу. В результаті в нервових центрах проміжного мозку (гіпоталамус, епіталамус), лімбічної системи і кори великих півкуль створюється інтегрована картина стану водно-сольового балансу в організмі.
Наслідком центрального аналізу є зміна питного і харчової поведінки, перебудова роботи шлунково-кишкового тракту і системи виділення (перш за все функції нирок), що реалізується через еферентні ланки регуляції. Останні представлені вегетативної нервової системою і, більшою мірою, гормонами нейрогіпофіза (вазопресин, ок-сітоцін), міокарда (атріопептід), кори надниркових залоз (альдостерон), інших ендокринних залоз.
Найважливішим елементом регуляції водно-сольового обміну є здійснюване осморегулірующіх системами організму підтримання осмотичного гомеостазу. Його основними показниками є осмотичні тиску крові, інтерстиціальної рідини, внутрішньоклітинного середовища. Осмотичний тиск будь-якої рідини внутрішнього середовища, що є складним розчином, дорівнює сумі парціальних осмотичних тисків містяться в ній інгредієнтів. Осмотичний тиск, Що створюється кожним з інгредієнтів, залежить від його концентрації. Осмотичний тиск прийнято виражати в мілліосмолях. Для електролітів величина парціального осмотичного тиску визначається згідно з їх валентності: одновалентні іони створюють число мілліосмолей, рівне їх концентрації в миллимоля, а для двовалентних іонів кількість мілліосмолей становить половину їх концентрації в миллимоля.
Осмотичний тиск плазми крові у здорової людини відноситься до числа жорстких гомеостатичних констант і знаходиться в межах 275-305 мосм /кг, при цьому електроліти створюють осмотичний тиск порядку 270 - 300 мосм /кг, а решта незначна частина загального осмотичного тиску доводиться на неелектролітів - цукор, сечовину, ліпіди і т. д. В умовах патології осмотичний тиск плазми крові може виходити за межі нормального діапазону коливань. Межі осмотичного тиску, сумісного з життям людини, знаходяться в межах 203 - 375 мосм /кг.