Головна » Імунологія » Властивості та особливості Т-супресорів. Взаємодії Т-супресорів


Які ж характерні особливості властиві супресорних клітинам і що відрізняє їх від інших субпопуляцій Т-лімфоцитів? Відомо, що Т-супресори несуть на своїй поверхні Ly2 3-антиген на відміну від клітин-помічників, які несуть Lyl-антиген. Передбачається наявність на поверхні Т-клітин Fc-рецепторів (Playfair, 1974), а також рецепторів до гістаміну (Shearer е. а., 1974).

Відзначається стійкість супресорних клітин до кортикостероїдів (Gershon е. а., 1972; Rotter, Trainin, 1974; Wu, Lance, 1974), хоча є дані про інгібуючої активності і кортізончувствітельних тимоцитів (Lawrence, Weigle, 1976). Супресорні Т-лімфоцити чутливі до іонізуючої радіації. Стан толерантності, вироблене введенням масивних доз еритроцитів барана у щурів, знімається трансплантацією лімфоцитів нормальних донорів за умови, що толерантні реципієнти були попередньо опромінені (McGregor е. а., 1967).

Супресорні Т-клітини локалізуються переважно в селезінці. Про це свідчать досліди з введенням опроміненим реципієнтам тимоцитів, мічених мСr, і подальшої спленектомія (Wu, Lance, 1974). Введені тимоцити виявляються в основному в селезінці. Видалення такий селезінки збільшує імунну відповідь, а додавання приготовленої з неї клітинної суспензії до нормальних селезінковими клітинам призводить до придушення відповіді.

Передбачається, що супресорних властивостями володіють тимоцити, мігруючі в селезінку, де створюється мікрооточення, необхідне для прояву їх інгібуючої активності. Однак відомі дані про виявлення Т-супресорів в лімфатичних вузлах (Feldbuch, 1976) і серед лімфоцитів периферичної крові (Shou е. а., 1976), что.возможно, пов'язано з переміщенням цих клітин в процесі міграції.

В даний час встановлено, що серед периферичних тімусзавісімих лімфоцитів є принаймні дві субпопуляції, що розрізняються по локалізації в лімфоїдних органах і по інших вивченим властивостями (Dyminski, Smith, 1974; Арцимович, Справжня, 1976; Брондз, 1977). Одна з них, T1-популяція, утворена порівняно короткоживучими нереціркулірующімі Т-лімфоцитами, локалізованими головним чином в селезінці.

До Т2-популяції відносяться довгоживучі рециркулює лімфоцити, Які виявляються переважно в лімфатичних вузлах і в периферичної крові. Мабуть, це зрілі Т-клітини, найбільш чутливі до обробки антилімфоцитарну сироваткою in vivo і мають на своїй поверхні відносно низьку щільність антигену.

Враховуючи, що популяція Т-клітин-супресорів вкрай чутлива до обробки антилімфоцитарну сироваткою (Baker е. а., 1970; Barthold е. a., 1974b; Naor е. а., 1975), є, мабуть, кортізонрезістент-ної (Gershon е. а., 1972; Rotter, Trainin, 1974) і має на клітинній поверхні низьку щільність 6-антигену (Gorczynski, 1974; Thomas ea, 1975), її слід віднести до популяції Т2-лімфоцитів.

Проте дані про переважну локалізації супресорних Т-клітин в селезінці (Wu, Lance, 1974; Kontiainen, Feldmann, 1976), а також факт часткової втрати здатності Т-клітин розвивати супресорну активність при тімектоміі дорослих тварин (Burns е. а., 1975) кажуть про можливу участь Т1-лімфоцитів в індукції Т-супресії.



...


1 (0,00332)