Особливого розгляду заслуговують вітчизняні роботи параметричного напрямки, Бо тут у Киши з співр. було багато як попередників, так і незалежних дослідників, яким вдалося те, що не вдалося Кінзі. Вище згадувалося, що тільки до 1932 р. 19 публікацій американськихпопередників Кінзі протистояли 44 російські публікації. Сам Кінзі не тільки знав про ці дослідження, а й був детально знайомий з багатьма з них, часто на них посилався і оцінював їх методичний рівень вище, ніж методичний рівень відповідних робіт своїх співвітчизників.
Настільки ж високу оцінку роботи цього напряму отримали і в ряді інших країн. Подання про широту статистичного охоплення дають такіцифри обстежених:
М. А. Членів - 2150 студентів чоловічої статі; І. Г. Гельман-1214 студентів і 338 студенток; С. Я. Голосовкер-2034 молодих чоловіків і 550 жінок; М. С. Бараш-1450 робітників чоловічої статі; С. Є. Бурштин-4613 військовослужбовців та студентів; В. Васильєв-250 жінок-кіргізок сільській місцевості; Д. І. Ласе-2326 студентів (1801 чоловік і 525 жінок); Н. С. Храпковекая, Д. Ю. Кончіловіч-3633 робітників (3358 чоловіків і 275 жінок).
Якщо підсумувати загальне число обстежених тільки названими вітчизняними попередниками Кінзі, вийде досить значна цифра. Однак набагато важливішим при порівняльній оцінці квантіфікаціонних досліджень Кінзі і вітчизняних авторів, які проводили аналогічні дослідження, є аспект не кількісний, а якісний, і тут корисно зіставити публікації Кінзі і співр. з відповідними публікаціямирадянських авторів останнього часу, зокрема з роботою І. А. Попова. Протиставлення дослідження І. А. Попова як суцільного дослідження Кінзі як вибіркового було б по суті неправильним.
Справа в тому, що суцільний або несуцільний характер обстеження ще не визначає і не вичерпує статистичну значущість дослідження. Цінність статистичних досліджень того типу, які проводилися Кінзі та І. А. Поповим, значною мірою визначається їх репрезентативністю, і при належній техніці (насамперед бездоганною і послідовної рендомізаціі) можна отримати достовірні дані при обмеженому обсязі і несплошном обстеженні і, навпаки, не отримати достовірних даних при суцільному обстеженні більш великих контингентів, якщо ці останні відрізняються характером розподілу від досліджуваної генеральної сукупності.
Уважно прочитавши с. 93-102 першого тому «Звіту» Кінзі, Можна переконатися, що він разом з так званими partial samples використовував техніку hundred per cent samples, яка полягала в суцільному обстеженні окремих колективів, причому ці обстеження охоплювали 26% загального числа всіх обстежених (3104 людини), а чисельність кожного з цих колективів, що піддавалися, таким чином, суцільним обстеженням, була не менше 300 чоловік.
В даному випадку недолік роботи Кінзі і явна перевага дослідження І. А. Попова зовсім в іншому. У представленому Кінзі матеріалі переважають люди інтелігентних професій. Перевага І. А. Попова як перед Кінзі, так і перед багатьма вітчизняними дослідниками 20-х років (досліджували головним чином студентів і викладачів або військовослужбовців) в тому, що він в набагато більшій мірі наблизився до досліджуваної їм генеральної сукупності, а саме типовому складу працюючого чоловічого населення одного з промислових міст центрального Казахстану.
У статистичному плані недоліком роботи Кінзі є дуже низький ступінь репрезентативності получепного матеріалу. В силу специфічних труднощів Кінзі при здійсненні задуманого дослідження в умовах США легше було застосувати техніку hundred per cent samples серед університетських кіл і незмірно важче-в масі «середніх американців», що складають більшість населення країни.
Наприклад, з 5300 осіб, на підставі обстеження яких написаний перший том «Звіту», Отримують або мають вищу освіту 3154 що складає 597% обстежених. Наведений «перевірочний» розрахунок повністю збігається з даними самих авторів, згідно яким число осіб з освітнім індексом 13 і вище становить 2476 (604%). Зіставлення цих даних з контрольною таблицею, в якій наведено розподіл всього населення США за освітнім цензу (згідно з переписом 1940 р.), показує, що відсоток осіб з освітнім індексом 13 і вище в загальній масі населення становить лише 117%.
Кінзі віддає собі звіт у цьому недоліку дослідження і сам попереджає про це читача.
При цьому не можна забувати про відносність рубрификации окремих популяційних обстежень в групи нерепрезентативним і репрезентативних. У самому справі, коли В. Васильєв, об'їжджаючи кишлаки в різних частинах республіки, обстежує всіх жінок у віці 15-75 років, отримані ним результати можна визнати репрезентативними для всього сільського населення республіки, оскільки вони допускають екстраполяцію в межах загальноприйнятих статистичних відхилень і. На не піддавалися обстеженню кишлаки, а проте ці ж дані не можуть бути екстрапольовані на населення всієї республіки, так як жіноче населення міст не обстежувалось. Точно так же дані І. А. Попова, що наближаються до вимог репрезентативності в рамках промислового міста центрального Казахстану, не є репрезентативними ні для сільського населення республіки, ні, мабуть, для всієї республіки в цілому.
І лише поодинокі обстеження, Такі, як обстеження Аукен, Хертофт, А. Вострикова або С. Г. Струмиліна, який вивчав вплив умов життя і праці на шлюбну плодючість жінки, можуть бути безумовно визнані репрезентативними в масштабі країни.