Невроз нав'язливих станів
об'єднує різні невротичні стани з нав'язливими думками,ідеями, уявленнями, потягами, діями і страхами; зустрічається значно рідше, ніж неврастенія і істеричний невроз; у чоловіків і жінок спостерігається з однаковою частотою. На відміну від неврастенії і істерії, нозологічна самостійність яких визнається багатьма дослідниками, невроз нав'язливих станів деякі автори вважають синдромом.
Так, одним з частих і виражених розладів приПсихастенія є різні нав'язливості, і одні автори застосовували термін «психастенія», а інші позначали їх як «невроз нав'язливих станів». І. П. Павлов вказав на необхідність відрізняти психастенію як особливий склад характеру від неврозу нав'язливих станів («невроз нав'язливості»). При неврозі нав'язливості нав'язливі явища являють собою основний, іноді єдиний, симптом захворювання, що не має відношення до психастенії. Невроз нав'язливих станів характеризуєтьсяпарциальностью невротичних розладів, а клініка згаданої психопатії відрізняється більшою масивністю порушень, необоротністю стану і відносною сталістю психопатичних рис особистості протягом усього життя бо
льного.
Неврознав'язливих станів легше виникає у осіб розумового типу (по І. П. Павлову), особливо при ослабленні організму соматичними та інфекційними захворюваннями. Нав'язливі явища досить численні і різноманітні, найбільш типові фобії, а також нав'язливі думки, спогади, сумніви, дії, потяги. Найчастіше зустрічаються кардіофобія, канцерофобія, ліссофобія (нав'язлива боязнь божевілля), оксіфобія (нав'язливий страхгострих предметів), клаустрофобія (страх закритих приміщень), агорафобія (боязнь відкритих просторів), нав'язливі страхи висоти, забруднення, боязнь почервоніти і ін Нав'язливі явища нездоланні і виникають всупереч бажанню хворого. Хворий ставиться до них критично, розуміє їх чужість, прагне їх подолати, але самостійно звільнитися від них не може.
Клінічна картина неврозу нав'язливихстанів не вичерпується обсесивно-фобічні розлади. Як правило, в ній представлені і общеневротіческіх (неврастенічні) симптоми : підвищена дратівливість, стомлюваність, труднощі концентрації уваги, на рушення сну та ін Ці симптоми можуть бути виражені з різною інтенсивністю. Настрій переважно знижений з відтінком безнадії і почуттям влас
ної неповноцінності. За особливостями перебігу виділяють 3 типу: перший - з одно кратним приступом хвороби, який може тривати тижні або роки, другий - у вигляді рецидивів з періодами повного здоров'я; третій - безперервне протягом з періодичним посиленням симптоматики. Невроз нав'язливих станів на відміну від неврастенії і істеричногоневрозу схильний до хронічного перебігу з загостреннями, зазвичай психогенно обумовленими.
Лікування має бути комплексним і строго індивідуалізованим, з урахуванням не тільки клінічної картини захворювання, а й особистісних особливостей хворого. У легких випадках перевага віддається психотерапевтичним і загальнозміцнюючим методам. Іноді хороший ефект досягається простий тренуванням в придушенні нав'язливості. Якщо це не приносить успіху, то застосовують навіювання в гіпнотичному стані. Слід бути обережним при видачі лікарняного листа, оскільки хворі з деякими видами навязчивостей, як правило, краще почуваються на роботі, а не вдома, де вони цілком зосереджені на свою хворобу. Крім того, при фобіях іпохондричного змісту (кардіофобія, канцерофобія і т. д.) лікарняний лист є доказом серйозної хвороби. У важких і завзятих випадках неврозу поряд з психотерапевтичними заходами і загальнозміцнюючим лікуванням показані седативні або тонізуючі засоби відповідно до стадії хвороби та особливостями клінічної картини.
У початковому періоді неврозу нав'язливості, а також при переважанні в клінічній картині фобій з тривогою, емоційним напруженням і порушеннями сну рекомендуються транквілізатори з легким антидепресивну дію. Дози лікарських засобів підбирають індивідуально і залежності від тяжкості невротичних розладів. Якщо нав'язливості під впливом лікування значно
про слабшають або зникають, то рекомендується підтримуюча терапія протягом 6 - 12 міс. Одночасно з лікарським лікуванням повинна проводитися психотерапія з роз'ясненням необхідності лікування та дотримання режиму сну та відпочинку. Відомо, що при соматичному ослабленні і погіршенні сну невротичні нав'язливості стають більш інтенсивними та болісними.
У більш важких випадках неврозу, особливо при невротичної депресії, рекомендується лікування в стаціонарі, де до згаданих вище лікувальним заходам можна додати антидепресанти, нейролептики в малих дозах на ніч, гіпоглікемічні дози інсуліну та ін У період одужання, крім підтримуючої терапії, показані залучення хворого в життя колективу, зміцнення його трудових установок і перемикання уваги з зникаючих навязчивостей на реальні життєві інтереси. При наполегливих, але порівняно ізольованих нав'язливості (страх висоти, темряви, відкритого простору тощо) рекомендується придушення страху шляхом самонавіяння.
Неврози зазвичай не супроводжуються тимчасовою втратою працездатності. При тривалих невротичних станах лікарсько-контрольна комісія (ЛКК) вирішує питання про зміну умов праці та переказ на легшу роботу. У важких випадках ВКК направляє хворого під ЛТЕК, яка може визначити III групу інвалідності і дати рекомендації, що стосуються умов праці та умов роботи (полегшений режим, скорочений робочий день, робота в не великому колективі і т. д.).
об'єднує різні невротичні стани з нав'язливими думками,ідеями, уявленнями, потягами, діями і страхами; зустрічається значно рідше, ніж неврастенія і істеричний невроз; у чоловіків і жінок спостерігається з однаковою частотою. На відміну від неврастенії і істерії, нозологічна самостійність яких визнається багатьма дослідниками, невроз нав'язливих станів деякі автори вважають синдромом.
Так, одним з частих і виражених розладів приПсихастенія є різні нав'язливості, і одні автори застосовували термін «психастенія», а інші позначали їх як «невроз нав'язливих станів». І. П. Павлов вказав на необхідність відрізняти психастенію як особливий склад характеру від неврозу нав'язливих станів («невроз нав'язливості»). При неврозі нав'язливості нав'язливі явища являють собою основний, іноді єдиний, симптом захворювання, що не має відношення до психастенії. Невроз нав'язливих станів характеризуєтьсяпарциальностью невротичних розладів, а клініка згаданої психопатії відрізняється більшою масивністю порушень, необоротністю стану і відносною сталістю психопатичних рис особистості протягом усього життя бо
льного.
Неврознав'язливих станів легше виникає у осіб розумового типу (по І. П. Павлову), особливо при ослабленні організму соматичними та інфекційними захворюваннями. Нав'язливі явища досить численні і різноманітні, найбільш типові фобії, а також нав'язливі думки, спогади, сумніви, дії, потяги. Найчастіше зустрічаються кардіофобія, канцерофобія, ліссофобія (нав'язлива боязнь божевілля), оксіфобія (нав'язливий страхгострих предметів), клаустрофобія (страх закритих приміщень), агорафобія (боязнь відкритих просторів), нав'язливі страхи висоти, забруднення, боязнь почервоніти і ін Нав'язливі явища нездоланні і виникають всупереч бажанню хворого. Хворий ставиться до них критично, розуміє їх чужість, прагне їх подолати, але самостійно звільнитися від них не може.
Клінічна картина неврозу нав'язливихстанів не вичерпується обсесивно-фобічні розлади. Як правило, в ній представлені і общеневротіческіх (неврастенічні) симптоми : підвищена дратівливість, стомлюваність, труднощі концентрації уваги, на рушення сну та ін Ці симптоми можуть бути виражені з різною інтенсивністю. Настрій переважно знижений з відтінком безнадії і почуттям влас
ної неповноцінності. За особливостями перебігу виділяють 3 типу: перший - з одно кратним приступом хвороби, який може тривати тижні або роки, другий - у вигляді рецидивів з періодами повного здоров'я; третій - безперервне протягом з періодичним посиленням симптоматики. Невроз нав'язливих станів на відміну від неврастенії і істеричногоневрозу схильний до хронічного перебігу з загостреннями, зазвичай психогенно обумовленими.
Лікування має бути комплексним і строго індивідуалізованим, з урахуванням не тільки клінічної картини захворювання, а й особистісних особливостей хворого. У легких випадках перевага віддається психотерапевтичним і загальнозміцнюючим методам. Іноді хороший ефект досягається простий тренуванням в придушенні нав'язливості. Якщо це не приносить успіху, то застосовують навіювання в гіпнотичному стані. Слід бути обережним при видачі лікарняного листа, оскільки хворі з деякими видами навязчивостей, як правило, краще почуваються на роботі, а не вдома, де вони цілком зосереджені на свою хворобу. Крім того, при фобіях іпохондричного змісту (кардіофобія, канцерофобія і т. д.) лікарняний лист є доказом серйозної хвороби. У важких і завзятих випадках неврозу поряд з психотерапевтичними заходами і загальнозміцнюючим лікуванням показані седативні або тонізуючі засоби відповідно до стадії хвороби та особливостями клінічної картини.
У початковому періоді неврозу нав'язливості, а також при переважанні в клінічній картині фобій з тривогою, емоційним напруженням і порушеннями сну рекомендуються транквілізатори з легким антидепресивну дію. Дози лікарських засобів підбирають індивідуально і залежності від тяжкості невротичних розладів. Якщо нав'язливості під впливом лікування значно
про слабшають або зникають, то рекомендується підтримуюча терапія протягом 6 - 12 міс. Одночасно з лікарським лікуванням повинна проводитися психотерапія з роз'ясненням необхідності лікування та дотримання режиму сну та відпочинку. Відомо, що при соматичному ослабленні і погіршенні сну невротичні нав'язливості стають більш інтенсивними та болісними.
У більш важких випадках неврозу, особливо при невротичної депресії, рекомендується лікування в стаціонарі, де до згаданих вище лікувальним заходам можна додати антидепресанти, нейролептики в малих дозах на ніч, гіпоглікемічні дози інсуліну та ін У період одужання, крім підтримуючої терапії, показані залучення хворого в життя колективу, зміцнення його трудових установок і перемикання уваги з зникаючих навязчивостей на реальні життєві інтереси. При наполегливих, але порівняно ізольованих нав'язливості (страх висоти, темряви, відкритого простору тощо) рекомендується придушення страху шляхом самонавіяння.
Неврози зазвичай не супроводжуються тимчасовою втратою працездатності. При тривалих невротичних станах лікарсько-контрольна комісія (ЛКК) вирішує питання про зміну умов праці та переказ на легшу роботу. У важких випадках ВКК направляє хворого під ЛТЕК, яка може визначити III групу інвалідності і дати рекомендації, що стосуються умов праці та умов роботи (полегшений режим, скорочений робочий день, робота в не великому колективі і т. д.).
...