Для лікування запального процесу, Що є основним механізмом патогенезу цілого ряду захворювань бронхів і легенів (бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легень, дисеміновані захворювання легень), використовуються різні протизапальніпрепарати, в тому числі і гормональні, але найбільш ефективними і потужними є глюкокортикоїди.
Розрізняють замісну і фармакодинамічних терапію глюкокортикоїдами, А також супресивної, переважну секрецію АКТГ. Фармакодинамічна терапія поділяється на системну (з різними дозуваннями, тривалістю лікування і способами введення гормонів) і місцеву (з її різними формами). Замісна терапія повинназаповнювати дефіцит кортикостероїдів при первинній або вторинній надниркової недостатності, що розвивається при ендокринної патології (хвороба Аддісона, двостороння адреналектомія). Необхідні дози при цьому близькі до фізіологічних. Фармакодинамічна терапія проводиться дозами глюкокортикоїдів, часто набагато переважаючими фізіологічну потребу в них організму, але вони дозволяють придушити патологічно процес.
Для досягненняклінічного ефекту при загостренні захворювання рекомендується використовувати достатні дози інгаляційних глюкокортикоїдів: 800-1000 мкг на добу, а при необхідності дозу можна збільшити до 1500-2000 мкг на добу. (Barnes N. С, 1994). Підтримуюча доза складає зазвичай 200-500 мкг /добу.
Найбільш широко відомим в нашій країні інгаляційним глюкокортікоїдним препаратом є беклометазонудипропіонат, який виробляється фармацевтичними фірмами під різними назвами: бекломет, Бекотид, альдецін, Беклазон. При загостренні захворювання рекомендується використовувати аерозольні препарати з високою разовою дозою глюкокортикоїду 100-250 мкГ, що дозволяє зменшити число інгаляцій препарату на добу. Наприклад, бекломет-250 застосовується по 2 інгаляції 2 рази на день, а в фазу ремісії можна, використовувати бекломет-50 по 2 інгаляції 2-4 рази на добу.
До похідних беклометазону дипропіонату відноситься також беклокорт, який випускається у вигляді дозується аерозолю в двох формах: міте і форте. Одна доза аерозолю-міте містить 50 мкг беклометазону дипропіонату, а одна доза аерозолю-форте містить 250 мкг препарату. Можна відзначити, що беклокорт добре переноситься хворими і рекомендувати використовувати беклокорт-форте в фазу загострення бронхіальної астми по 2-4 дози 2 рази на день, а в фазу ремісії захворювання,в якості підтримуючої терапії, беклокорт-міте по 2 дози 2-4 рази на день.
Останнім часом з'явилася велика кількість глюкокортикоїдних препаратів, Інгаліруемих у вигляді порошку, за допомогою спеціальних інгаляторів: діскхаллеров, ротахаллеров і т.д. До числа таких препаратів, сучасних по дизайну і ефективних, відноситься беклометізіхейлер, разова доза якого містить 200 мкгбеклометазону дипропіонату. Препарат призначають дорослим по 1-2 інгаляції 2 рази на день, підтримуюча доза по 1 інгаляції 2 рази на день.
В останні роки з'явилися інгаляційні глюкокортикоїдних препарати пролонгованої дії (протягом 12:00), такі як інгакорт, будесонід, фліксотід.
Інгакорт (Флунізолід) є єдиним інгаляційним глюкокортикоїдом, дляякого спеціально розроблений спейсер. Однак доза аерозолю містить 250 мкГ флунізоліда. Рекомендована початкова доза препарату становить по 2-4 інгаляції аерозолю вранці і ввечері, що відповідає 1000-2000 мкГ флунізоліда. Дітям 6-14 років максимальна рекомендована доза по 2 інгаляції 2 рази на день. Підтримуюча доза становить 1 інгаляцію аерозолю 2 рази на добу (500 мкг).
Будесонід (Пульмікорт) при загостреннівикористовується по 2-4 інгаляції 2 рази на день (разова доза 200 мкг), а підтримуюча доза відповідає 200-400 мкГ будесоніду на добу. При цьому можна використовувати будесонід-50 (разова доза 50 мкг) по 2-4 інгаляції 2 рази на день.
Фліксотид (Флютиказону пропіонат) - синтетичний глюкокортикоїд, який володіє високою спорідненістю до рецепторів бронхів в легенях, погано всмоктується в шлунку, майже не піддається метаболізму в печінці, у зв'язку з чим рідко розвиваються системні побічні ефекти. Одна доза аерозолю містить 25 50 125 або 250 мкГ флютиказону пропіонату. Рекомендуються інгаляції в дозі від 100 до 1000 мкГ 2 рази на день в залежності від тяжкості стану, фази захворювання та віку хворих. Підтримуюча доза 100-500 мкГ 2 рази на день, дітям 50-100 мкГ 2 рази на день.
Для купірування важких, Затяжних нападів ядухи, а також астматичного статусу рекомендується внутрішньовенне крапельне введення глюкокортикоїдних гормонів: гідрокортизону, сополькорта (по 250-500 мг) або дексавена (дексаметазону) по 8-16 мг, який є препаратом вибору при недостатній ефективності або поганій переносимості гідрокортизону.
При недостатній ефективності терапії інгаляційними глюкокортикоїдами призначаються системні синтетичні глюкокортикоїдних препарати. У клінічній практиці використовуються три групи кортикостероїдних засобів: преднізолоновая група - основні препарати: преднізолон - таблетки по 0005 г, метилпреднізолон (метипред, урбазон) - таблетки по 0004 г; тріамцінолоновая група: триамцинолон, кенакорт, полькортолон, берлікорт - таблетки по 0004 г; дексаметазоновая група: дексаметазон (дексон, дексазон), бетаметазон (целестон)-таблетки по 00005-0001 р. Терапію таблеттірованнимі глюкокортикоїдами рекомендується починати з добової дози, еквівалентної 20-40 мг преднізолону (16-32 мг тріамціполона, 4-8 мг дексаметазону). Вранці, після сніданку хворий повинен приймати 2/3-3/4 добової дози препарату, а 1/3-1/4 дози - після обіду. Після досягнення стабільного стану хворого протягом 7-14 днів дозу глюкокортикоїдного препарату можна знижувати на 1/2 таблетки на 3 дні, а при досягненні дози, еквівалентної 10 мг преднізолону на добу (2 таблетки), зменшувати на 1/4 таблетки до повного скасування препарату або збереження підтримуючої дози (звичайний 05-2 таблетки на день). У тих випадках, коли хворий тривалий час (більше 6 місяців) отримував гормональні препарати, зниження дози глюкокортикоїдного препарату повинно бути більш поступовим: на 1/2-1/4 таблетки на 7-14 і більше днів.
Рекомендується поєднувати прийом глюкокортикоїдів всередину з використанням інгаляційних кортикостероїдів, що дозволяє нерідко істотно зменшити лікувальну та підтримуючу дозу пероральних препаратів.
Необхідно пам'ятати про можливий розвиток різних ускладнень при тривалому використанні глюкокортикоїдних препаратів та проводити заходи, спрямовані на профілактику та лікування цих ускладнень. При лікуванні інгаляційними препаратами рекомендується використовувати спейсера і обов'язкове полоскання ротової порожнини теплою водою після інгаляції аерозолем, а при застосуванні системних глюкокортикоїдів показані препарати анаболічних стероїдів, кальцитоніну, вітаміну ДЗ, кальцію і калію (Трофімов В.І., 1996).
Використання статевих гормонів і гормонів щитовидної залози має допоміжне значення в лікуванні запального процесу в бронхах і легенях. Їх рекомендується застосовувати тільки при наявності виражених змін з боку ендокринних органів, підтверджених гормональними дослідженнями.