Рекомендації: Скринінг на гіпофункцію щитовидної залози рекомендується виконувати на всіх новонароджених протягом першого тижня їх життя. В інших жевипадках не рекомендується виконувати рутинний скринінг на порушення функції щитовидної залози у асімптоматічних дорослих або дітей. Періодичні лікарські обстеження можна рекомендувати особам, у яких виконувалося опромінення верхньої частини тіла.
Порушення функції щитовидної залози, З приводу яких і рекомендується виконувати скринінг: гіпер-і гіпофункція щитовидної залози і рак щитовидної залози дають досить значнийвідсоток захворюваності та смертності в Сполучених Штатах. Близько 2-3% американського населення страждають недостатньою або підвищеною функцією щитовидної залози, особливо часто вони зустрічаються у жінок і у старих людей. Різні симптоми, характерні для цього захворювання, можуть надавати помітний вплив на здоров'я і поведінку людей. Гіперфункція, наприклад, викликає занепокоєння, емоційну лабільність, безсоння, задишку, сильне серцебиття, офтальмопатія, діарею, атрофію м'язів, тремор,тахікардію, такі люди погано переносять спеку.
Гіпофункція відповідальна за летаргію, погану пам'ять, неадекватне мислення, такі особи погано переносять холод, набирають вагу, страждають запорами, задишкою, міалгія, парестезіями, вони швидко лисіють. Дисфункція щитовидної залози може бути навіть причиною смерті, це буває у випадку різкого викиду тіроідних гормонів при гіперфункції або коми від набряку слизової при гіпофункції.Неспецифічна природа багатьох симптомів недостатності щитовидної залози викликає додаткові неприємності для пацієнтів, особливо у разі гіперфункції, оскільки багато симптомів неважко переплутати з іншими медичними і психічними станами. Пацієнту може бути поставлений неправильний діагноз або зовсім не вдасться встановити порушення функції щитовидної залози, а відповідно не вчасно буде розпочато лікування.
Вродженугіпофункцію щитовидної залози щорічно знаходять у одного з кожних 3500-4000 новонароджених. У більшості дітей, яких не почали негайно лікувати з приводу цього стану, розвивається необоротна затримка розвитку розумових здібностей, різні нейропсихологічні симптоми, які утворюють синдром кретинізму. Ці ускладнення в останні роки, коли ввели рутинний скринінг новонароджених та лікування L-тироксином на ранній стадії, стали рідшими. У 1989 році в СполученихШтатах було зареєстровано 11300 нових поразок і 1000 смертей від раку щитовидної залози. В даний час 5-річний термін виживання після лікування становить більше 90%.
До групи підвищеного ризику по цьому стану слід внести як осіб з характерними симптомами (Зокрема, пухлини і жорсткі ділянки шиї), так і осіб з множинними ендокринними новоутвореннями синдрому II в сімейному анамнезі, жінок, а також приблизно1000000 американців щорічно, які отримали низьку дозу опромінення в дитячому, дитячому або підлітковому віці. Згідно зі статистикою щонайменше у 90 000 таких людей розвиваються ракові захворювання як результат такого опромінення.
Ефективність скринінгових тестів на захворювання щитовидної залози.
Для оцінки стану осіб з симптомами захворювання щитовидноїзалози є багато різних функціональних тестів, проте інформативність їх різко знижується, якщо виконувати ці тести рутинно для скринінгу у асімптоматічних осіб або пацієнтів з неспецифічними симптомами. Це стало очевидним після того, як перевірка функції щитовидної залози була включена в якості рутинного компонента періодичних обстежень здоров'я населення. В одному дослідженні рівень загального змісту тіроідних гормонів або вільних тіроідних гормонів Т4 виявивсявідхиленим від норми у 5-6% населення, однак при подальшому тестуванні у двох третин цих осіб функція щитовидної залози виявилася нормальною.
Прогностичний ефект нестандартних значень загального вмісту Т4 Т3 чи вільного гормону Т4 дорівнює 15-26%. В іншому дослідженні тільки у 15% населення показник вільного гормону Т4 відхилявся від норми, а третина цих значень при подальшій перевірці виявиласяпомилково-позитивною. Схожі результати дали і інші роботи. В одному дослідженні, виконаному на госпіталізованих хворих, у 94% скринінг показав відхилення від стандарту Т4 але тільки у 06% при подальшому тестуванні були виявлені невідомі раніше випадки захворювання щитовидної залози.
Частково це пов'язано з тим, що сироваткові рівні тироїдних гормонів, що характеризують гіпер-і гіпофункцію щитовидної залози,неоднозначні і знаходяться нерідко під впливом різних біологічних та діагностичних факторів. Так, наприклад, хоча Т4 при гіперфункції щитовидної залози зазвичай збільшений, відстежувати захворювання тільки по одному цьому гормону означало б зіткнутися з безліччю помилково-позитивних результатів, оскільки 15-25% з усіх випадків захворювання щитовидної залози мають нормальні показники Т4 і в той же час збільшення об ТЗ (ТЗ-токсикоз). І навпаки, збільшення рівнів сироваткових білків,зв'язують тіроідних гормон, деяких лікарських препаратів, нарешті, стан вагітності можуть бути відповідальними за збільшення рівнів Т4 і Т3 які при виявленні інтерпретуються, як неправильна функція щитовидної залози (ложно-позитивний результат).
Рівні Т3 і Т4 можуть знизитися до нормального в результаті деяких захворювань, не пов'язаних з щитовидною залозою («Синдром нормальної щитовидки») абонавпаки спричинити підвищення рівня тіроідіт-стимулюючого гормону (ТСГ) і рівня Т4. Тимчасове збільшення вмісту тироїдного гормону викликають і деякі психологічні захворювання, коли пацієнт одужує, рівень гормонів повертається до норми. З цієї причини тести з оцінки чутливості і специфічності функції щитовидної залози можуть дуже варіювати в залежності від типу тесту і тієї дисфункції щитовидної залози, яка цим тестом виявляється. Для тестів, які зазвичайрекомендують для скринінгу (загальний вміст Т4 вміст вільного Т4 індекс вільного Т4) специфічність перевищує 4%, але дані про чутливість коливаються від 32 до 100%.
Нещодавно введений в практику метод вимірювання ТСГ обіцяє стати більш точним тестом первинного скринінгу для виявлення захворювань щитовидної залози. Протягом багатьох років ТСГ вважали істотним засобом для оцінки зниженій функції щитовидноїзалози, проте тепер його починають застосовувати і для перевірки гіперфункції. До того ж успіхи в галузі створення імунологічних наборів дозволяють заміряти низький вміст ТСГ у сироватці. Детально досліджено застосування ТСГ в якості першочергового тесту на функцію щитовидної залози. Одна група вчених, вивчивши чутливість і специфічність цієї методики, яка перевищує 90%, рекомендує використовувати її для перевірки функції щитовидної залози. У той же час інші вчені висловлюють сумнів щодо можливості застосовувати метод в якості скринінгового для масових обстежень населення, оскільки не впевнені, що по тесту можна передбачити подальший розвиток захворювання.
Скринінг новонароджених на вроджену гіпофункцію щитовидної залози включає використання радіоімунного наборів Т4 або ТСГ, або обох разом на пробі крові, взятої з п'яти і нанесеною на фільтрувальний папір. Такі тести протягом багатьох років рутинно використовувалися в Сполучених Штатах та інших країнах. У Сполучених Штатах Т4 спочатку вимірюють на всіх пробах, а потім, якщо рівень Т4 виявився низьким, заміряють ТСГ, в Європі ж і інших країнах, навпаки, спочатку заміряють ТСГ, а потім, при відхиленні показань, Т4. В даний час в Сполучених Штатах результати виявлення вродженої гіпофункції у новонароджених дуже хороші - захворювання залишається невиявленим лише у 1 із 120 новонароджених, та й то як результат біологічного фактора або помилок в скринінгу. Хибно-позитивні результати зустрічаються, їх 24-44 на кожен підтверджений випадок, але такі помилки легко коригуються при подальших перевірках.
У той же час багато вчених звертають увагу, що в сім'ях осіб, у яких виявлені хибно-позитивні результати, Розвивається помисливість, причому страх можливої хвороби зберігається ще багато років після того, як помилка була ісправлена24.
Скринінгове тестування для визначення раку щитовидної залози передбачає пальпацію для виявлення вузликів і такі діагностичні процедури, як сцинтиграфію, ультразвук і аспірацію рідини тонкою голкою для подальшого цитологічного аналізу. За винятком промацування шийного відділу, інші тести використовуються щодо осіб з ознаками наявності вузликів або з зобом, для ассімптоматічних осіб вони в якості скринінгу не рекомендуються. Існує мало інформації щодо точності тесту пальпірованіе шиї у визначенні порушень щитовидної залози. Точність залежить від техніки провадить обстеження лікаря і розміру пальпируемое пухлини. На чутливість і специфічність обстеження впливають і інші фактори, зокрема, дані розтину показують, що більшість тіроідних вузликів не пальпується, а ті, які промацуються, як раз і є доброякісними.
Як уже згадувалося, на асімптоматічних обличчях сцинтиграфію не виконують, якщо немає ознак вузликового або дифузного ураження, в той же час сцинтиграфію пропонують виконувати для скринінгу асімптоматічних осіб, У яких в дитячому віці проводили опромінення верхньої частини тіла. У 30% таких пацієнтів підвищеного ризику комбінація сцинтиграфії з ретельним і повним лікарським обстеженням виявляли вузлики (доброякісні та злоякісні).