Як випливає з визначення епілепсії, Даного експертами ВООЗ, саме повторні епілептичні припадки становлять основу цього захворювання. Таким чином, перш за все необхідно чітко уявляти, що таке припадок взагалі іепілептичний припадок зокрема.
Такий напад проявляється раптово розвиваються минущими клінічними феноменами - моторними, сенсорними, вегетативними або психічними.

Епілептичний припадок характеризується специфічним механізмом: він настає в результаті надмірних нейронних розрядів. Проте клінічні прояви епілептичних припадків вельми різноманітні. Дослідники давно прагнули створити класифікацію епілептичних припадків, виходячи насамперед з клінічних потреб.

З часом виникли нові потреби і нові можливості. Найважливішим етапом в дослідженні епілепсії було широке впровадження в клінічну практику методу електроенцефалографії. Це привело до відкриття важливого чинника - а саме наявність певних кліііко-електрографічних кореляцій при різних видах епілептичних припадків.

Стало очевидним, що класифікацію епілептичних припадків слід будувати на підставі клініко-електроенцефалографічних критеріїв і враховувати також такі найважливіші клінічні завдання, як прогноз і оптимальну терапію.

З ініціативи Н. Castaut Міжнародна ліга боротьби з епілепсію прийняла в 1969 р. класифікацію, в значній мірі відображає потреби клініки.

Найважливішим пунктом цієї класифікації був поділ між припадками, Генералізованими з самого початку, та муки, які парціальіи (фокальні) на перших етапах, але згодом можуть стати генералізованими. Проте вже незабаром потрібен перегляд цієї класифікації.

Накопичилися нові дані, пов'язані головним чином з введенням відеозапису епілептичних припадків і касетного моііторірованія ЕЕГ, тобто появою можливості їх ретельного аналізу. Це дозволило уточнити результати кліііко-електроенцефалографічних зіставлень.

Міжнародною лігою боротьби з епілепсією була створена спеціальна комісія з підготовки нової класифікації епілептичних припадків під керівництвом J. Bancaund (1975). Результатом роботи комісії стала нова класифікація епілептичних припадків, прийнята на конгресі в Кіото в 1981 р..

Важливою відмінністю нової класифікації від старої є поділ парціальних припадків на прості і складні на підставі єдиного критерію - наявності або відсутності змін свідомості в ході нападу.
За цією класифікацією розрізняють три класи епілептичних припадків: 1) парціальні, 2) генералізовані, 3) некласифіковані.