Серед хронічних захворювань центральної нервової системи паркінсонізм займає одне з центральних місць. Проте питання епідеміології паркінсонізму вивчені недостатньо, що, безсумнівно, служить серйозним гальмом на шляху більш глибокого і всебічногорозуміння цієї форми патології як масового явища в людській популяції.
Епідеміологічні дослідження захворюваності та смертності хворих паркінсонізмом наштовхуються на ряд об'єктивних труднощів, які перешкоджають отриманню точних статистичних відомостей і можуть служити джерелом неправильних висновків. Зазначені труднощі полягають насамперед у недостатньо повному врахуванні первинної діагностики паркінсонізму і смертності при цьомузахворюванні.
Паркінсонізм розвивається, як правило, в осіб старшої вікової групи, вже обтяжених різноманітної соматичною патологією. Тому в умовах амбулаторної лікарської практики діагноз паркінсонізму, супутнього гострішою соматичної патології, часто взагалі не фігурує в медичній документації. Багато лікарів, особливо інтерністи, вважають паркінсонізм мало не природним проявом фізіологічного старіння організму і незавжди звертають на нього належну увагу.
Інша трудність, виникає на шляху епідеміологічних досліджень, пов'язана з діагностичними помилками. Хоча серед лікарів побутує уявлення, згідно з яким розпізнавання паркінсонізму відноситься до розряду легких діагностичних завдань, тим не менш гіпо-та гіпердіагностики цього захворювання зустрічаються в лікарській практиці частіше, ніж це прийнято вважати.
З цих же причин, мабуть, недостатньо надійні існуючі статистичні показники смертності при паркінсонізмі. Так, за даними Вільямса, в медичних свідоцтвах про смерть пацієнта сама інформація про те, що хворий страждав крім соматичного захворювання ще й паркінсонізмом, відсутня майже в 40% випадків.
Захворюваність паркінсонізмом
У 1936 р. Мангольд, Який вивчав захворюваність паркінсонізмом в Базелі (Швейцарія), прийшов до висновку, що вона становить 05%. За даними Монро, серед населення Бостона (США) старше 61 року паркінсонізм зустрічається з частотою 15% о. Мьенес вважає, що серед осіб 50-річного віку і старше в популяції Швеції поширеність паркінсонізму дорівнює 16% (16 на 1000 населення).
Зігфрід у своїй монографії наводить статистичні дані щодо захворюваності паркінсонізмом, зібрані ним з різних джерел. В залежності від віку популяції наведені цифри коливалися від 03 до 61% о. Дегквітц оцінює загальне число хворих паркінсонізмом у ФРН в 125000-225 000 чоловік, що становить приблизно 22% о популяції; аналогічні цифри наводить Феллер - 200 000 чоловік.
В Швейцарії, За даними Кезера, Ферел і Вурмстера, налічується від 5 по 10 000 хворих паркінсонізмом, що становить близько 8% від загального числа страждають хронічними інвалідизуючими захворюваннями. У Польщі захворюваність досягає 13-15% о, в Болгарії - 073% о, в Новій Зеландії - 106% 0.
Всі автори одностайно відзначають тенденцію до зростання захворюваності з віком. Так, за даними Гарленда, загальна захворюваність паркінсонізмом в США становить 187% о, проте в осіб старше 50 років вона дорівнює 717% о; в популяції ж старше 60 років захворюваність досягає 1086% о.
У популяції Канади паркінсонізм зустрічається в середньому з частотою 03% о, у віковій групі від 45 до 64 років - 085% о, серед осіб 65 років і старше - 152% 0. Гарленд розрахував захворюваність для Англії - 06 на 1000 населення; за даними паллис, захворюваність паркінсонізмом досягає 1 на 1000 населення Англії і 157 на 1000 населення США. З віком спостерігається крутий підйом захворюваності, яка може досягати серед осіб у віці 50 років і старше 1% всієї популяції.
Згідно зі статистикою Меттлер, В Нью-Йорку серед осіб у віці 65 років і старше паркінсонізм зустрічається з частотою 24 на 1000 населення; серед осіб старше 85 років можна виявити 26% таких хворих. На думку Курланда, в США на кожну 1000 населення припадає 15 осіб, хворих паркінсонізмом, причому щорічно реєструється близько 34 000 нових хворих. Згідно з останніми статистичними зведеннями цього автора, до 1973 р. щорічне число нових випадків захворювання досягало 40 000 а загальна кількість хворих паркінсонізмом склало 300 000-400 000 чоловік. На думку Дошея, в США є близько 12 млн. хворих паркінсонізмом.