В роботі були підтверджені також вказівки деяких дослідників на більш високі показники смертності серед хворих чоловіків, ніж серед хворихжінок. Ще 20 років тому були опубліковані результати епідеміологічних досліджень, що свідчать про помітне переважання смертності серед чоловіків, хворих паркінсонізмом. Так, смертність серед хворих чоловіків у США становила 19 а серед жінок - 15 на 100 000 населення. Відповідні показники для населення Канади рівні 21 для чоловіків та 17 для жінок. Зазначені тенденції в міжстатевих відмінності показників смертності характерні для всіх вікових груп. Після 55-річного вікуці показники швидко наростають з кожною наступною декадою життя як у чоловіків, так і у жінок.

Недавні епідеміологічні дослідження, Проведені в США, виявили аналогічні тенденції: смертність серед хворих чоловіків в 1959-1961 рр дорівнювала 18 серед жінок - 15 (в середньому 16 на 100 000 населення). Серед померлих 84% склали особи у віці 65 років і старше і 94% - у віці 55 років і старше. Смертність по суті наближалася до нуля серед осіб молодше 40 років і потім круто піднімалася, досягаючи таких показників, як 22 на 100 000 населення в літньому віці.

Переконливих даних, свідчать про особливості географічного розподілу захворюваності і смертності при паркінсонізмі, до цих пір не отримано. У південних штатах США смертність серед хворих паркінсонізмом трохи нижче, ніж в північних. Однак, на думку дослідників, відмінності, виявлені в показниках смертності в різних районах США, так само як і в різних країнах, швидше за все пов'язані з артефактами в підрахунках, ніж з істинними відмінностями в географічному розподілі захворюваності та смертності.

У 1962 р. Гольдберг і Курланд представили зведення про смертність при паркінсонізмі в 24 країнах світу. Показники смертності варіювали по різних країнах від 05 до 38 на 100 000 населення. Низькі показники смертності характерні для Японії, Мексики, Чехословаччини та США, високі - для Австралії, Ізраїлю і Бельгії. Відмінності в показниках смертності при паркінсонізмі можуть бути пов'язані не з географічними закономірностями, а з неоднаковим розподілом білого і кольорового населення в окремих регіонах світу.

За даними Гольдберга і Курланда, В 1953-1957 рр смертність у всіх вікових групах білого населення в США була в 3 рази вище, ніж серед кольорового населення. Ті ж співвідношення в показниках смертності були отримані в 1959-1961 рр: 13 і 04 на 100 000 відповідно білого і кольорового населення. Більш висока смертність при паркінсонізмі серед білого населення підтверджена у всіх 9 районах бюро цензу США.

За даними ВООЗ (1955 р.), смертність в США при паркінсонізмі серед кольорового населення становить 04 на 100 000 населення, в той час як серед білого населення цей показник був у 4 рази вище - 17 на 100 000 населення.

Де Йонг робить висновок, що паркінсонізм може зустрічатися менш часто в Азії. Статистично достовірні відмінності в показниках захворюваності паркінсонізмом серед білого і кольорового населення були отримані також при вивченні захворюваності в Новому Орлеані за 12-річний період. Аналогічні результати епідеміологічних досліджень були отримані і іншими авторами (див. наприклад, монографію Г. Ганева).

У 1967 р. Хен і Яр провели порівняння показників смертності при паркінсонізмі за 1949-1964 рр з аналогічними показниками за 1856-1860 рр і прийшли до висновку, що, незважаючи на успіхи, досягнуті в консервативному і хірургічному лікуванні захворювання, розподіл показників смертності по віку в останні 100 років залишається по суті незмінним. Причому для цих хворих характерний, як і раніше, підвищений ризик смерті, так як паркінсонізм достовірно скорочує тривалість життя.