Міастенія ( Miastenia gravis Pseudoparalitica ) Характеризується вираженим феноменом м'язової слабкості і патологічної стомлюваності м'язів, іноді зниженням і навіть випаданням рефлексів. Поразка рухового апарату відбувається в області міоневрального синапсу. У процес може залучатися будь-який м'яз тіла, проте переважно страждають м'язи очей, обличчя, губ, язика, глотки та шиї.

Етіологія міастенії остаточно не з'ясована. Іноді спостерігаються сімейні випадки, але спадковий характер захворювання не доведений.

Патогенез міастенії складний. Безперечний факт порушення нервово-м'язової передачі, що підтверджується цілим комплексом фармакологічних впливів і результатами сучасних морфологічних досліджень з використанням електронної мікроскопії. Постсинаптичний блок пов'язують зі зменшенням числа холінергічних рецепторів кінцевої пластинки та /або їх недостатньою чутливістю до ацетилхоліну (АХ), а також з порушенням синтезу АХ в результаті дефекту активності ферментів. Визначальну роль у розвитку цього стану грають, очевидно, аутоімунні порушення (Н. А. Ільїна, Д. Р. Штуль-ман, 1995). Підтвердженням цього є наявність в сироватці крові хворих множинних аутоантитіл, у тому числі антитіл до скелетних м'язів.