В абсолютній більшості робіт для діагностики абдомінальних пошкоджень пропонується комплексне використання інструментальних методів дослідження, що доповнюють один одного[Гринев М.В., 1997; Луцевич Э.В. и др., 1997; Ермолов А.С. и др., 1999; Молитвословов А.Б. и др., 2002; Агаджанян В.В. и др., 2003; Newman et al., 1999; Jacobs D.G. et al., 2000J, однако последовательность их использования не оговаривается.
В ряде работ предлагается первоначально использовать лапароцентез[Боярпнцев В.В. и др., 1999; Prall J.A. et al., 1994]пли лапароскопію[Ларичев А.Б. и др., 1994; Чумаков А.А. и др., 1994; Добродеев С.А. и др., 1997; Брискин Б.С. и др., 1997, 1999; Баулин НА. и др., 1999; Грибков Ю.И. и др., 1999; Smith R.S. et al., 1995]як основні методи інструментальної діагностики абдомінальних пошкоджень в перші години післянадходження потерпілого.
У комплексі діагностичних заходів більшість вітчизняних і зарубіжних авторів провідне значення відводять неінвазивним методам дослідження. В даний час основним (скринінговим) методом діагностики абдомінальних пошкоджень є ультразвукове дослідження, проведене відразу при вступі потерпілого в стаціонар.
На думку інших хірургів, у випадках сумнівного висновку УЗД або при виявленні в черевній порожнині незначного (до 250 мл) кількості крові доцільніше використовувати інвазивні методи дослідження - лапароскопію, що дозволяє скоротити період діагностики органів черевної порожнини до 3-15 хв У ряді випадків лапароскопію рекомендують застосовувати після лапароцентеза, який дав сумнівні результати[Болотников А И 1999; Бояринцев В.В. и др., 1999; Совцов С.А., 1999]
На думку ряду авторів, визначальним методом в діагностиці травми живота є КТ, при сумнівних результатах якої проводять лерітонеальний лаваж[Kearney PA ct al., 1989; Fabian T.C. et al., 1995; Jacobs D.G. et al 2000-GarberB.G. etal., 2000].
Враховуючи достоїнства і недоліки кожного методу, нами була поставлена задача створення алгоритму комплексного застосування інструментальних методів дослідження, використання якого дозволило б у мінімальні терміни з моменту надходження діагностувати пошкодження органів черевної порожнини у постраждалих з поєднаною травмою та визначити тактику лікування
Аналіз лікувально-діагностичної тактики у 208 постраждалих з ушкодженнями живота при поєднаній травмі, що склали контрольну групу (групу порівняння), дозволив нам встановити найбільш раціональний лікувально-діагностичний алгоритм та послідовність досліджень, що було застосовано у 194 хворих, що склали групу дослідження.
При відсутності явних клінічних ознак ушкодження органів черевної порожнини або при неясною клінічній картині у всіх випадках застосовували інструментальні методи дослідження. Враховуючи високу інформативність і простоту УЗД, ми починали інструментальну діагностику ушкоджень органів черевної порожнини з сонографії, яку проводили в перші 15-20 хв з моменту надходження потерпілого. При відсутності ультразвукових ознак ушкодження органів черевної порожнини або виявленні гемоперитонеума менше 400-500 мл УЗД повторювали через 1-2 ч. За цей час потерпілому проводили реанімаційні заходи, консультації лікарів різних спеціальностей (травматолог, невролог, нейрохірург), отримували результати інструментальної діагностики поєднаних пошкоджень (рентгенологічне дослідження черепа, грудної клітки, кісток таза, кінцівок, ехоенцефалоскопія і т.д.). Виявлення гемоперитонеума від 500 мл і більше вважали показанням до оперативного лікування. При сумнівних даних повторного УЗД, коли неможливо достовірно судити про характер інтраабдомінальних ушкоджень (підшкірна емфізема, що заважає огляду черевної порожнини, непояснена гіпотонія, парез кишечника), відмовлялися від повторних УЗД і проводили лапароскопію (при важкому стані потерпілого - до 32 балів за шкалою доповненої ВПХ -СП) або лапароцентез (при вкрай важкому стані - понад 32 балів за шкалою доповненої ВПХ-СП), що дозволяло виявити недоступні для сонографії ушкодження, уникнути затримки з оперативним втручанням або відмовитися від нього. При виявленні внутріорганних гематом (печінки, селезінки) і відсутності ге-моперітонеума проводили динамічні УЗД з доплером-ським дослідженням і (якщо дозволяла тяжкість стану потерпілого) КТ. Наростання розмірів гематом, виявлення в них при УЗ-допплерографін артеріального кровотоку або ар-теріовенозного скидання вважали показанням до операції.
Дана лікувально-діагностична тактика використана у 194 постраждалих з ушкодженнями живота при поєднаної травми. Оперативні втручання з приводу ушкоджень органів черевної порожнини проведені 127 хворим (655%). Час з моменту надходження до операції у постраждалих з невідкладними показаннями склало в середньому 32 год, що на 49 год менше, ніж в групі порівняння (81 год). При цьому вдалося повністю уникнути діагностичних лапаротомії.
Розподіл і результати лікування постраждалих з ушкодженнями живота при поєднаній травмі представлені в таблиці.