В основі лікування хворих з вірусними гепатитами лежить принцип стриманостітерапії, який передбачає огорожу хворої печінки від додатковихенергетичних витрат, а такожзахист від медикаментів із сумнівною абонедоведеною ефективністю.

Хворим призначають базисну терапію:

1) раціональний руховий режим, відповідний формі тяжкості хвороби;
2) лікувальне харчування - стіл 5 або 5а;
3) медикаментозну терапію відповідно до форми тяжкості захворювання.

При легкій формі вірусного гепатиту хворим рекомендують напівпостільний режим,стіл 5а і рясне пиття(Мінеральні лужні води, компоти, соки, чай) здезінтоксикаційної метою та з метою видалення кон'югованого білірубіну зсечею. Стіл 5а замінюють на стіл 5 і скасовують рясне пиття відразу ж післяпояви світлої сечі у хворого.

Медикаментозна терапія обмежується використанням жовчогінних засобів іхолеспазмалітіков (но-шпа, платифілін, папаверин), а також полівітамінів. Зжовчогінних препаратів в гострий період хвороби потрібно використовувати тількихолекинетики (10-25%-ний розчин сірчанокислої магнезії, холосас, ксиліт, сорбіт). 

Слід зазначити, що жовчогінні засоби доцільно призначати післязникнення внутрішньопечінкового холестазу. Про це свідчить появапофарбованого стільця.

Справжні холеретики і холесекретікі в розпал жовтяниці не застосовують, бо вонивпливають на секреторні і фільтраційні процеси жовчоутворення вгепатоцитах і таким чином збільшуютьнавантаження на клітини печінки.

При среднетяжелой формі хворим призначають напівпостільний або постільний режим,стіл 5а, рясне пиття і при наявності помірно виражених симптомів інтоксикаціїабо наростанні їх - інфузійну терапію протягом 2-4-х днів.

Внутрішньовенно вводять 5-10%-ний розчин глюкози, гемодез, реополіглюкін.

Внутрішньовенно призначають кокарбоксилазу, 5%-ний розчин аскорбінової кислоти.

ВНині застосування вітамінів групи В, особливо В1 В6 В12 маєзначні обмеження в зв'язку з тим, що введення їх в гостру фазу хворобиможе призводити до дисбалансу метаболічних процесів. Так, ін'єкції вітаміну В6 здатні стимулювати гліконеогенез в печінці та викликати алергічніреакції, особливо у випадках комбінації його з В1 та іншими вітамінами цієїгрупи.

При важкій формі хворим призначають постільний режим, стіл 5а, рясне пиття ірекомендується проведення інфузійної терапії: внутрішньовенно вводяться 5-10%-нийрозчин глюкози, реополіглюкін, гемодез, 10%-ний розчин альбуміну, одногруппнаяплазма. Показано призначення преднізолону з розрахунку 1-3 мг /кг ваги на добукоротким (3-7 днів) курсом.

Використовують гепатопротектори (есенціале, легалон, карсил, силібор та ін),десенсибілізуючі препарати (піпольфен, супрастин та ін.)

При гепатитах, викликаних НВV, НСV, НДV і НЦV, необхідно використовувати препаратиінтерферону.

При підозрі на злоякісну форму або загрозі її розвитку хворогонеобхідно госпіталізувати у відділення інтенсивної терапії і реанімації дляпроведення інтенсивної терапії. Для проведення масивної дезінтоксикаційноїтерапії катетерізіруют підключичну або іншу велику периферичну вену івводять 10%-ний розчин альбуміну, свіжозамороженої плазми, 5-10%-і розчиниглюкози, гемодез, реополіглюкін. Розрахунок рідини проводять з урахуванням віку,стану хворого і діурезу.

Преднізолон призначають внутрішньовенно з розрахунку 5-20 мг /кг ваги на добу, через 3-4години.

За свідченнями (ДВС-синдром) вводять внутрішньовенно гепарин з розрахунку 50-300 од. /Кгваги в добу, застосовують інгібітори протераліза (гордокс, контрикал, трасилол).При розвитку геморагічного синдрому внутрішньовенно вводять свіжозамороженуплазму, дицинон, андроксон, амінокапронову кислоту, вікасол, препарати кальцію,аскорбінову кислоту. При шлунково-кишкових кровотечах призначають всередину 5%-нийрозчин амінокапронової кислоти, препарати кальцію і андроксон.

З метою зменшення всмоктування токсинів з шлунково-кишкового тракту призначаютьшлунковий і кишковий діаліз, сорбенти (Полифепам, активоване вугілля тощо),антибіотики широкого спектру дії (поліміксин, гентаміцин, цефалексин).

Обгрунтовано проведення екстракорпоральної детоксикації (плазмаферез,плазмосорбція, ультрафільтрація, гемосорбція) і сеансів гіпербаричноїоксигенації.

Обов'язкова корекція кислотно-лужного стану крові (4%-ним розчиномгідрокарбонату натрію, трісамін) і електролітного складу крові. При наявностісудом застосовують седуксен (реланіум), оксибутират натрію. Проводятьвітамінотерапію (кокарбоксилаза, 5%-ний розчин аскорбінової кислоти та ін),призначають гепатопротектори, десенсибілізуючі препарати, жовчогінні засоби,спазмолітики і симптоматичні засоби.

У випадку розвитку глибокої коми прогноз для життя, як правило, несприятливий. 

У періоді реконвалесценції у хворих може зберігатися гепатомегалія ігіперферментемії. Необхідно встановити причину (холангіт, холангіохолецістіт,затяжний перебіг) і призначити відповідну терапію.

Хворим гепатомегалією внаслідок холангіту або холангіохолецістіта вЗалежно від їх етіології призначають антибактеріальні або протипаразитарніпрепарати (никодин, оксафенамід, трихопол, макмірор тощо), жовчогінні засобиі тюбаж або дренаж по Демьянову № 3-5.

Хворим з гіперферментемії включають в лікування гепатопротектори, вітаміни змікроелементами, зокрема що містять селен, інозит-F, десенсибілізуючіпрепарати і в ряді випадків глюкокортикоїди (дексаметазон) коротким курсом.

При хронічному вірусному гепатиті в стадії ремісії хворим не потрібнолікування. Необхідно дотримуватися режиму і дієту.

З метою профілактики загострень можна призначати періодично прийомгепатопротекторів, полівітамінів і жовчогінних засобів.

При загостренні хронічного гепатиту хворого потрібно госпіталізувати встаціонар і проводити адекватну терапію.

 

Джерело інформації:http://www.vitaminov.net
Стаття опублікована на сайті  http://www.medafarm.ru