У постановці діагнозу гемолітичної хвороби новонароджених (найчастіше під час вагітності) велике значення має типування еритроцитів батьків. Коли великий ризик розвитку ГБН (мати - резус-негативна, батько -резус-позитивний), виникає необхідність динамічного спостереження за титром антитіл. При цьому значення, крім титру, мають вигляд і специфічність антитіл, клас та підклас імуноглобулінів, до яких вони належать, акушерський і трансфузіологічної анамнез жінки.

Протягом вагітності неодноразово повинно проводитися тестування на наявність антитіл та визначення їх титру, що сприяє виявленню зміни титру вже виявлених антитіл і можливої появи антитіл іншої специфічності.
Однак при повторних резус-несумісних вагітностях може спостерігатися низький титр антитіл при значному пошкодженні плода.

Найбільш достовірним методом постановки діагнозу і прогнозу розвитку ГБН є дослідження крові плода, але, враховуючи той факт, що смертність плода при цій процедурі досягає 5%, воно повинно застосовуватися лише при крайній необхідності. Трансабдомінальні амніоцентез необхідно проводити тільки після ультразвукового визначення розташування плаценти. Проте анти-К-та анти-К-антитіла можуть обумовлювати ГБН при нормальних показниках, отриманих при тестуванні амніотичної рідини.
Поява антитіл до 28 тижнів вагітності змушує припускати можливе важкий перебіг хвороби, що вимагає обмінного переливання крові у новонародженого.

Основні завдання лікування ГБН:
• боротьба з асфіксією;
• корекція ацидозу;
• ліквідація анемії;
• запобігання гіпербілірубінемії;
• елімінація антитіл проти еритроцитів плоду або новонародженого.

При встановленні діагнозу ГБ ще в період вагітності проводять трансфузии невеликих об'ємів крові через ембріональну пуповину після 20 тижнів вагітності. З цією метою переливають свіжозаготовленої еритроцитної маси (до 5 днів зберігання) з гематокритом 80 а у новонароджених з ГБ - з Ht 50-60.

Обмінні переливання при ГБН

Абсолютні показання до проведення обмінних переливань крові у доношених дітей, які не мають факторів ризику розвитку ядерної жовтяниці:
• вміст білірубіну в пупкової крові при народженні понад 60 мкмоль /л;
• погодинний приріст сироваткового білірубіну понад 6 мкмоль /л;
• гіпербілірубінемія вище 340 мкмоль /л.

У недоношених дітей обмінне переливання проводять при рівні сироваткового білірубіну 200-300 мкмоль /л. При наявності у новонародженого більше 2 факторів ризику розвитку ядерної жовтяниці процедуру починають і при меншому рівні білірубіну. На початку переливають 20 мл альбуміну для зв'язування білірубіну. Потім багато разів випускають по 20 мл крові новонародженого і вливають по 20 мл свіжої одногруппной Rh-негативною донорської крові (усього 500-600 мл крові донора). Обмінне переливання проводять в обсязі не менше 2 ОЦК (160-180 мл /кг). Це дозволяє замінити 80-85% крові новонародженого, тим самим знизити гіпербілірубінемія, що в свою чергу зменшує нейротоксична дію непрямого білірубіну. Для цієї ж мети ефективним є застосування УФО, що в ряді випадків при ранньому його застосуванні дозволяє уникнути обмінних переливань крові.

Показання для повторного обмінного переливання крові - Наявність не менше двох нижченаведених ознак:
• наростання ознак гемолітичної хвороби;
• погодинний приріст білірубіну> 5 мкмоль /л;
• наростання анемії (зберігається гемоліз);
• низька здатність до зв'язування альбуміну крові (ССА> 80% при нормі 100%).

Визначено такі критичні рівні білірубіну при ГБН:
- Пуповинна кров - 60 мкмоль /л;
- 24 год життя - 150 мкмоль /л;
- 48 год життя - 240 мкмоль /л при резус-конфлікті і 270 мкмоль /л при АВО-конфлікті;
- 4-й день життя - 265 і 300 мкмоль /л відповідно.
При АВО-несумісності до обмінних переливань крові (кров 0 (I) групи, сумісна по Rh-фактору) вдаються вкрай рідко.