Е.А. Єгоров
Російський державний медичний університет
Latanoprost (Xalatan) in glaucoma treatment E.A. Egorov
Russian State Medical University.
In the article literature review is given, in which main aspects of pharmacokinetics, mechanism of hypotensive effect and clinical peculiarities of usage of analogue of prostaglandin F2 alpha-latanoprost in treatment of ophthalmohypertension and primary open-angle glaucoma are reflected.
Гіпотензивна лікування глаукоми є однією з найбільш важливих проблем сучасної офтальмології. Близько 60% хворих постійно використовують гіпотензивні препарати з тією чи іншою мірою успіху. Тим не менш, незважаючи на всі успіхи фармацевтики, лазерного та хірургічного лікування, в світі кожну хвилину один хворий глаукомою безповоротно втрачає зір. Загальна кількість сліпих від глаукоми перевищує 10 мільйонів чоловік.
На жаль, підхід до лікування глаукоми,передбачає починати терапію з застосування b-блокаторів, може бути недостатньо ефективний у цілого ряду хворих. До того ж, наприклад, тимолол малеат протипоказаний пацієнтам із захворюваннями серцево-судинної і дихальної систем.
В останні роки з'явилася велика кількість повідомлень про використання нового класу гіпотензивних засобів, аналогів простагландину F2 альфа, що впливають на увеосклерального шлях відтоку внутрішньоочної рідини з ока. Одним з них,найбільш широко використовуваним в лікуванні глаукоми, є 0005% розчин латанопроста (Ксалатан).
Механізм дії
Латанопрост є естеріфіцірованной попередником простагландину F2 альфа і надає високоселективним дію на FP простаноїдних рецептори, розташовані в цилиарном тілі. Хоча в даний час механізм дії латанопроста недостатньо ясний, проте вважається, що він надає стимулюючийефект на відтік внутрішньоочної рідини через передній шлях (трабекула, склеральний синус, водяні вени) і більшою мірою - по увеосклеральному (заднього) шляху (вздовж волокон циліарного м'яза в супраувеальное простір)[C.B. Toris et al., 1993, A. Ocklind, 1998].
Фармакокінетика
На здорових волонтерах було показано, що після інстиляції в кон'юнктивальний мішок при проходженні латанопросту через рогівку відбувається швидкий гідроліз його до первинногометаболіту - кислоти латанопроста, яка і є діючою речовиною в передній камері ока. Пік концентрації препарату припадає вже на 5 хвилину після інстиляції, час відтоку вологи з передньої камери складає близько 25 годин. Латанопрост метаболізується в печінці і видаляється на 88% з сечею (B. Sjoquist, J. Stjernschantz, 2002).
Увео-склеральний шлях відтоку
Функціональна активність відтоку рідини по задньомунапрямку вперше була описана А. Bill, (1966), А. Biill, С. Phillips (1971), які показали, що водяниста волога з кута передньої камери відтікає двома шляхами: звичайним - через шлеммов канал і увеосклерального - вздовж волокон циліарного м'яза, а можливо, і прямо через склеральну шпору в передній відділ супрахоріоідальное простору. З останнього рідина фільтрується через склеру в орбіту.
Проведені дослідження (А.П. Нестеров, 1976; І.М. Черкасова, 1977)показали, що увеального відтік функціонує за умови, що тиск в передній камері перевищує тиск в супрахоріоідальное просторі не менш ніж на 2 мм рт. ст.
Підвищення офтальмотонуса не супроводжується посиленням увеального відтоку, так як на ту ж величину підвищується і тиск в супрахоріоідальное просторі, яке до того ж звужується. Міотікі зменшують увеосклерального відтік, а ціклоплегіческіе препарати збільшують його. У людини по увеосклеральномушляху (А. Bill і С. Phillips, 1971) відтікає від 4 до 27% водянистої вологи.
Медикаментозна стимуляція увеосклерального відтоку
В офтальмології з терміном простагландини до останнього часу пов'язувалося понятті про запальний процес, реактивному операційному і післяопераційному синдромі. Однак, що з'явилися у вісімдесятих роках повідомлення про застосування простагландинів для експериментального зниження офтальмотонуса (С.В. Саmraset al., 1981; Bito et al., 1989) привернули до них увагу клініцистів.
Латанопрост в концентрації 0005%, пріменямий один раз в день, знижує офтальмотонус на 26-38% від початкового рівня справжнього внутрішньоочного тиску в 23-25 мм рт.ст. Загальна тривалість гіпотензивного ефекту після одноразового закапування складає 48 годин, а виражене його дію - не менше 24 год. Повністю повернення до вихідного рівня (до початку лікування) відбувається через 2 тижні після припинення використання препарату (C. Linden et al., 1997 L-I. Larsson, 2001).
Однак при цьому встановлено, що похідні простагландину, особливо при тривалому застосуванні, володіють і рядом побічних ефектів, серед яких найбільш значущими є тенденція до короткочасної гіперемії кон'юнктиви після інстиляції, потемніння кольору райдужної оболонки і подовження вій через 3-6 міс. після початку лікування (Azuma et al., 1992; A. Alm et al., 1995; CB Camras, 1996). Слід зазначити, що найбільша кількість побічних ефектів місцевого та системного прояви виявляється в 4 стадії клінічних випробувань, тобто при їх широкому впровадженні в клінічну практику.
Показання до застосування латанопроста
У ряді міжнародних мультицентрових досліджень показано, що латанопрост (Ксалатан) при одноразовому закапуванні клінічно більш ефективний, ніж тимолол, застосовуваний два рази в день. Показано, що зниження істинного ВГД до 21 мм рт.ст. і нижче через 6 місяців лікування відзначалося у 84% хворих, що приймали ксалатан, і лише у 79% пацієнтів, які лікувалися тимололом. Гіпотензивний ефект КСАЛАТАНУ більш тривалий, ніж дія тимололу, і він переноситься краще, ніж комбінації тимололу з пілокарпіну.
На тлі поєднаної терапії тимололом і пілокарпіном у 30% хворих відзначалася нечіткість зору, в той час як при монотерапії ксалатаном подібні симптоми не виникли у жодного з пацієнтів. В цілому, 12 з 49 пацієнтів, що лікувалися тимололом з пілокарпіну, вибули з дослідження з наступних причин: нечіткість зору і біль в очах (6 осіб), зниження гостроти зору (2 людини), гіперемія кон'юнктиви (3 особи) і гостра задишка (1 пацієнт). У той же час участь в дослідженні припинили лише четверо з 49 пацієнтів, які отримували ксалатан.
Основними показаннями для застосування латанопроста є офтальмогіпертензіей і первинна відкритокутова глаукома. Широкі клінічні дослідження препарату, проведені протягом 3-24 місяців у США, Великобританії, Скандинавії та Японії (CB Camras et al., 1996 PG Watson, 1998 A. Alm, I. Widengard, 2000 M. Suzuki et al., 2000), показали, що його одноразове використання при монотерапії знижує середнє значення добового рівня ВГД на 62-111 мм рт.ст. від вихідного рівня (27-39%).
Порівняльні дослідження монотерапії латанопростом проти 3-кратного закапування 2% розчину дорзоламіда виявили, що середнє значення офтальмотонуса знижувався при використанні КСАЛАТАНУ на 85%, в порівнянні з 56% у дорзоламіда (O'Donoghue EP, 2000).
Латанопрост добре комбінується з тимололом, забезпечуючи достовірне зниження ВГД, у порівнянні з монотерапією кожним з цих препаратів окремо. Крім того, відзначений адитивний ефект при використанні комбінації латанопроста із загальним або місцевим застосуванням інгібіторів карбоангідрази (ацетазоламід, дорзоламід, брінзоламід) і діпівефрін (A. Rulo et al., 1997 AM Kiemal et al., 1998 I. Widegard et al., 1998).
Нове похідне простагландину F2 альфа латанопрост (Ксалатан) є ефективним гіпотензивним препаратом для лікування різних форм глаукоми. Він добре переноситься хворими, не надає побічних реакцій загального типу. Однак при тривалому (понад 6 місяців) застосуванні латанопроста (Ксалатан) відзначається посилення пігментації райдужної оболонки ока. У ранньому післяопераційному періоді або при прихованому перебігу переднього увеїту може провокуватися посилення запальних явищ в передньому відділі ока.
Латанопрост (Ксалатан) є високоефективним і безпечним гіпотензивним засобом і рекомендується як препарат першого вибору для лікування глаукоми.
Опубліковано з дозволу адміністрації Російського Медичного Журналу.