Медичні статті » Офтальмологія » Дослідження якості життя хворих з первинною відкритокутовій глаукомою | Офтальмологія


Професор В.Н. Алексєєв, О.А. Мальована
Державна медичнаакадемія ім. І.І. Мечникова, м. Санкт-Петербург

Estimation of quality of life patients with primary open-angle glaucoma
V.N. Alekseev, O.A. Malevannaya
The research was carried out by a method of questioning with the help of specially developed questionnaire.

As a result of research a decrease of quality of life of patients with primary open-angle glaucoma inprivate life, outside of a house and on work was revealed. In comparison with patients of control group (without a glaucoma in the anamnesis) almost a 30% of glaucoma patients experienced difficulties in performing a simple home work, and overwhelming majority of patients had significant restrictions in books reading, watching TV, descending a ladder, crossing the street, purchasing something in the shop, using public transport and subway.

Введення. В останні роки спостерігається значне зростання інтересу до поняття «якість життя» (ЯЖ) з боку представників різних галузей медицини, в тому числі офтальмологів[1].

Хоча загальноприйнятого визначення ЯЖ не існує, більшість дослідників сходяться в тому, що поняття ЯЖ тісно пов'язане з визначенням здоров'я, даними ВООЗ. Тому під ЯЖ розуміють інтегральну оцінку фізичного, психічного і соціального функціонуванняхворого, засновану на його суб'єктивному сприйнятті[2].

Метод оцінки ЯЖ використовується в різних галузях медицини, при цьому близько половини досліджень стосується онкологічних хворих. Останнім часом в нашій країні стали з'являтися публікації з оцінки ЯЖ офтальмологічних хворих.

Оскільки глаукома є серйозним захворюванням, що займає провідне місце серед причин сліпоти та слабкозорістю не тільки вРосії, але і в усьому світі, нам представляється актуальним проведення вивчення ЯЖ хворих з первинною відкритокутовій глаукомою (ПВКГ).

Мета дослідження: порівняльна оцінка якості життя хворих з ПВКГ, а також виявлення факторів, що впливають на нього.

Матеріали і методи. Дослідження ЯЖ хворих з ПВКГ проводилося методом анкетування з використаннямспеціально розробленого опитувальника, в який увійшли питання, що дозволяють оцінити ЯЖ хворих з ПВКГ будинку, поза домом, на роботі (за умови оптимальної очкової корекції), а також виявити основні фактори, що призводять до зниження ЯЖ хворих з ПВКГ. Дослідження ЯЖ методом анкетування було вироблено у 310 пацієнтів з ПВКГ на різній стадії захворювання, що знаходяться на обстеженні та лікуванні в клініці очних хвороб СПбГМА ім. І.І. Мечникова. Паралельно з вивченням ЯЖ хворих з ПВКГ(Основна група) проводилося дослідження ЯЖ хворих з різними захворюваннями інших органів і систем, які не мали в анамнезі глаукому (контрольна група). У контрольну групу увійшли пацієнти (100 чоловік), що знаходяться на обстеженні та лікуванні в СПбГМА ім.І.І.Мечникова в клініках ендокринології, неврології, терапії та інших.

Результати дослідження. За даними зарубіжних досліджень, було виявлено, що наявністьзорових розладів є одним з основних чинників, що знижують ЯЖ, причому його значимість перевершує вплив симптомів ряду серцево-судинних захворювань, в тому числі представляють безпосередню загрозу для життя[1].

Про наявність у пацієнта зорових розладів, що знижують ЯЖ, можна судити з його суб'єктивною оцінкою стану свого зору.

В ході дослідження 489% пацієнтів з ПВКГоцінили стан свого зору, як «поганий», 435% - як «посереднє», 76% - як «добре». Жоден з пацієнтів не оцінив стан свого зору як «дуже хороший» або «відмінне», незважаючи на те, що серед опитаних були пацієнти, гострота зору яких дорівнювала одиниці. На відміну від хворих ПВКГ в ході опитування 10% пацієнтів контрольної групи оцінили стан свого зору як «відмінне» і «дуже добре» (2% і 8% відповідно), кількість пацієнтів, які оцінили стан свогозору як «хороший», склало 30%, що набагато вище в порівнянні з кількістю пацієнтів основної групи, які дали таку ж оцінку стану свого зору (9%). Було виявлено достатню кількість пацієнтів контрольної групи, які оцінили стан свого зору, як «посереднє» і «погане», які склали 48% і 12% відповідно (табл. 1).

Важливо пам'ятати, що глаукома відноситься до розряду хронічних прогресуючих захворювань, що протікаютьз поступовим зниженням зорових функцій з плином часу.

У таблиці 2 представлені результати аналізу динаміки зниження зорових функцій. Як бачимо, переважна більшість пацієнтів з ПВКГ (68%) на відміну від пацієнтів контрольної групи в ході дослідження відзначали зниження зору в тій або іншій мірі. Це дозволяє побічно говорити про нестабілізаціі глаукомного процесу у цій частині хворих.

До факторів,який впливає на ЯЖ хворих з ПВКГ, можна також віднести необхідність постійного, регулярного застосування місцевих лікарських засобів, Що викликає у хворих з ПВКГ почуття невдоволення і роздратування, змінює звичний спосіб життя і веде до зниження якості їх життя.

В ході нашого дослідження було виявлено, що переважна більшість опитаних нами пацієнтів з ПВКГ (657%) закопують очні краплі нерегулярноі лише 343% пацієнтів використовують призначені препарати відповідно до запропонованим режимом.

Причини нерегулярного використання місцевих гіпотензивних препаратів хворими ПОУГ вельми різноманітні. Основні з них представлені в таблиці 3.

На регулярність використання місцевих лікарських препаратів великий вплив має практичну відсутність позитивного зворотного зв'язку. Так, в ході дослідження 74% пацієнтіввідповіли, що незважаючи на регулярне закопування очних крапель, вони не відчувають суб'єктивного полегшення і не бачать позитивного ефекту від призначеного лікування.

При встановленні діагнозу глаукоми та постановці на диспансерний облік необхідно інформувати хворого про характер захворювання, навчити його методам самоконтролю, а також правильній методиці інстиляцій очних крапель.

Однак, в ході нашого дослідження, була виявлена низькаінформованість пацієнтів про особливості захворювання, а 3% пацієнтів взагалі не знають, що у них глаукома, незважаючи на те, що вже тривалий час перебувають на диспансерному обліку.

Також, за результатами нашого дослідження, було встановлено, що основну масу пацієнтів з ПВКГ (863%) ніхто цілеспрямовано не вчив правильно закапувати очні краплі і лише 122% пацієнтів відповіли, що очні краплі їх навчав закопувати лікар-окуліст. 15% пацієнтів з ПВКГ до цих пір не вміютьзакопувати очні краплі. При цьому переважна більшість (779%) пацієнтів закопують очні краплі самостійно, 145% пацієнтів відзначили, що періодично закопують самостійно, але іноді просять кого-небудь (родичів, знайомих, сусідів), а 76% пацієнтів зізналися, що ніколи не закопують очні краплі самостійно, їм завжди закопує хто-небудь інший.

Таким чином, було виявлено, що 221% пацієнтів з ПВКГ не можуть самостійно правильно ірегулярно використовувати очні краплі і повинні вдаватися до допомоги сторонньої людини, а 214% пацієнтів з ПВКГ потребують, за станом свого зору, в постійному догляді іншої людини (близького родича або доглядальниці). З іншого боку, особи, які страждають ПВКГ, це в основному самотні люди (438% всіх опитаних пацієнтів), 382% - це сім'ї, що складаються з двох осіб (як правило, це чоловік і дружина) і в незначній кількості випадків з 3 4 і 5-ти осіб (10%, 6% і 2% відповідно).

При аналізі матеріальних можливостей пацієнтів з ПВКГ в ході дослідження було виявлено, що середньомісячний дохід сім'ї пацієнта з ПВКГ варіює від 600 до 5000 рублів і складає в середньому приблизно 1640 рублів на людину.

З іншого боку, вартість одного дня місцевого консервативного лікування - від 50 копійок до 30 рублів і орієнтовно, в середньому становить 6 рублів. Отже, вартість місцевого консервативного лікування в місяць складаєблизько 180 рублів.

Плюс до цього всім пацієнтам, у яких, незважаючи на нормалізацію ВГД триває прогресивне погіршення зору, показане проведення курсів лікування, спрямованого на корекцію метаболічних, гемодинамічних порушень та нейропротекцію (за нашими даними, такі курси пройшли лише 15% пацієнтів). Вартість одного курсу приблизно 600 рублів. В результаті щомісяця на консервативне лікування пацієнти ПВКГ витрачають в середньому 180 рублів, а два рази в рік цясума зростає до 780 рублів. Це виявляється недоступним для частини літніх хворих, що призводить до невиправданого збільшення кількості людей з вадами зору від цього і без того важкого захворювання.

В ході нашого дослідження було виявлено, що сидячий, малорухливий спосіб життя характерний для 847% хворих з ПВКГ. У зв'язку з цим представляє особливий інтерес дослідження ЯЖ хворих з ПВКГ в побуті.

Так, приопитуванні було виявлено, що 283% пацієнтів зазнають труднощів через стан свого зору при спробі самостійно вимитися, одягнутися, 366% - при прибиранні квартири, 344% - при приготуванні обіду, сніданку або вечері. 878% пацієнтів відзначали труднощі при читанні книг та періодичних видань (в умовах оптимальної очкової корекції), з них 55% пацієнтів відзначали значні труднощі. В ході дослідження було встановлено, що 733% пацієнтів відчувають обмеження при переглядітелепередач, особливо при читанні титрів на екрані. Виконання дрібної домашньої роботи (для жінок - в'язання, вишивання, пришивання гудзиків і т.д., для чоловіків - дрібний ремонт меблів, домашньої техніки або апаратури) викликає труднощі у 878%, причому майже у половини пацієнтів (436% ) - значні труднощі.

При дослідженні. якості життя пацієнтів з ПВКГ поза домом (В умовах максимальної оптичної корекції) було виявлено, що більше половини пацієнтів (595%) відчувають труднощі при спускання по сходах, 664% - при переході через дорогу. 496% пацієнтів відзначили наявність труднощів при прочитанні назв магазинів, 564% пацієнтів - при підрахунку грошей, при розпізнаванні купюр і монет, 824% мають труднощі при прочитанні цінників на прилавках магазинів. Самостійно поставити підпис на бланку (наприклад, при отриманні пенсії чи зарплати) важко для 535% пацієнтів, з них 176% відчувають значні труднощі. В ході опитування 687% пацієнтів відчувають труднощі при проїзді в метро, 756% - при користуванні наземними видами транспорту.

В ході дослідження 55% пацієнтів відзначили, що внаслідок захворювання у них виникли труднощі при виконанні своєї роботи або іншої звичайної повсякденної діяльності, внаслідок чого: 527% пацієнтам довелося збільшити кількість часу, що витрачається на роботу або інші справи, така ж кількість пацієнтів відзначили, що вони не встигали зробити все, що хотіли.

Зворотній картина виникає при дослідженні ЯЖ у пацієнтів контрольної групи. Так, переважна більшість пацієнтів не відчувають труднощів при виконанні різних заходів по будинку, на вулиці і на роботі. Виняток становлять лише дії, пов'язані з роботою на близькій відстані. Наприклад: читання книг і періодичних видань викликає труднощі у 42% пацієнтів, виконання дрібної домашньої роботи - у 50%. 24% опитаних відчувають обмеження при підрахунку грошей і розпізнаванні купюр і монет, 36% - при прочитанні цінників на прилавках магазинів. Дана ситуація може бути пояснена наявністю у пацієнтів контрольної групи вікових змін органу зору (наприклад, пресбіопії), а також наявністю іншої супутньої патології (аномалії рефракції, вікова Катаракта, Захворювання сітківки та інших).

Обговорення отриманих результатів

1. В ході дослідження було виявлено зниження якості життя пацієнтів з ПВКГ в побуті, так як майже третина пацієнтів зазнають труднощів при виконанні простих домашніх справ (самостійно вимитися, одягнутися, зробити прибирання квартири, приготувати сніданок, обід або вечеря), а переважна більшість пацієнтів з ПВКГ відзначають значні обмеження при читанні книг, перегляду телепередач, а також при виконанні дрібної домашньої роботи (навіть в умовах оптимальної очкової корекції).

2. В результаті проведеної роботи було встановлено зниження якості життя пацієнтів з ПВКГ поза домом, так як більше половини пацієнтів зазнають труднощів при спускання по сходах, при переході через дорогу, при покупці продуктів у магазині, при проїзді в громадському наземному транспорті та метрополітені.

3. Серед пацієнтів з ПВКГ переважає низька оцінка зорових функцій, так як переважна більшість пацієнтів (924%) оцінили стан свого зору, як «посереднє» або «погане». Це може бути пояснено наявністю психологічного чинника, оскільки діагноз глаукоми викликає у пацієнта відчуття напруги та страху.

4. Навіть вірний вибір місцевого консервативного лікування не завжди ефективний на увазі нерегулярного використання очних крапель (більше ніж половиною пацієнтів - 657%), невміння або неможливості (через наявність супутньої патології) правильно використовувати призначений препарат, а також через відсутність мотивації до лікування у пацієнтів ПВКГ.

5. Наше дослідження ще раз підтвердило, що глаукома і в даний час є соціальною і економічною проблемою в нашій країні. Оскільки особи, які страждають на глаукому, це, як правило, самотні малозабезпечені люди (пенсіонери), багато з них потребують за станом свого зору в постійному догляді іншої людини.

Література:

1. Лібман Е.С., Гальперін М.Р., Гришина Є.Є., Сенкевич Н.Ю. Підходи до оцінки якості життя офтальмологічних хворих //Клин. офтальмологія. - 2002. - Т.3 № .3 С. 119-121 2222 22 139.

2. Новик А.А., Іонова Т.І., Кайнд П. Концепція дослідження якості життя в медицині. - Санкт-Петербург. - Елбі. - 1999. - 139 с.

Опубліковано з дозволу адміністрації Російського Медичного Журналу.



...


2 (0,76641)