К.м.н. З.С. Зайдіева, к.м.н. В.Л. Тютюнник
Перинатальний центр міської клінічноїлікарні № 29 Москва, Науковий центр акушерства, гінекології та перинатології РАМН, Москва

Геморой є одним з найпоширеніших захворювань людини. Основні причини цього - вертикальне положення тіла, особливості дієти, сидячий працю і адинамія. Прийнято вважати, що у жінок геморой проявляється достовірно рідше, ніж у чоловіків. Однак проведені дослідження показали, що серед жінок геморой зустрічається досить часто, алебільшість з них не надають йому значення і не звертаються до лікаря.

Прояв або загострення геморою у жінок відбувається головним чином під час вагітності та при пологах, що пов'язано з застоєм крові за підвищеного внутрішньочеревного тиску. Провокуючим фактором можуть бути і запори, нерідко виникають у вагітних внаслідок гіпотонічного стану прямої кишки. Запори спостерігаються у 53% вагітних жінок, у тому числі в 86% випадків при наявності геморою. У мірузбільшення терміну вагітності вірогідність появи геморою зростає. Однак у жінок з сімейною схильністю до венозної патології, як правило, геморой з'являється вже в I початку II триместру, бо застій крові у венах таза та нижньої половини тулуба посилює як патологію кавернозної тканини прямої кишки, так і вен звичайного будови. Питання про первинність або вторинність розвитку геморою у вагітних повністю не досліджено і представлений в літературі діаметрально протилежнимиточками зору, що не знижує його актуальність для практичних лікарів, щодня зіштовхуються з проблемою його лікування. Помічено також, що геморой виникає частіше при першій і другій вагітності, ніж при наступних.

Геморой проявляється у вигляді двох основних синдромів - гострого нападу і хронічного перебігу захворювання. Основою для розвитку гострого геморою найчастіше є тромбоз гемороїдальнихвузлів. Тромбоз гемороїдальних вузлів характеризується їх збільшенням і ущільненням і супроводжується болями в області заднього проходу. Тромбоз зазвичай починається у внутрішніх вузлах і поширюється в подальшому на зовнішні. Цей процес, як правило, супроводжується сильними болями в області заднього проходу. Рідше зустрічається ізольований тромбоз зовнішніх вузлів, що виявляється у вигляді щільного освіти округлої форми.

Типовий симптомокомплекс хронічного перебігузахворювання складається з повторюваних кровотеч, пов'язаних, частіше за все, з дефекацією і випаданням гемороїдальних вузлів із заднього проходу. Досить часто всі ці ознаки поєднуються з анальним свербінням або відчуттям печіння, мокнутия, саднения в області заднього проходу.

Розрізняють зовнішні гемороїдальні вузли, Що утворилися з нижнього венозного сплетення і розташовані безпосередньо під шкірою у ануса, а також внутрішнігемороїдальні вузли, Утворені з верхнього венозного сплетення і розташовані в підслизовому шарі прямої кишки.

Кровотеча, як ведучий симптом геморою, відзначається більш ніж у половини пацієнтів. Другим за частотою симптомом геморою є випадання гемороїдальних вузлів. При цьому захворюванні також відзначаються такі симптоми, як анальний свербіж (9%), відчуття дискомфорту в анальному каналі (5%), виділення слизу (2%).

Всівищевикладене, природно, не сприяє нормальному перебігу вагітності. Тому, якщо геморой є, але не доставляє особливого занепокоєння, необхідно попереджати ускладнення. Перш за все необхідно відрегулювати періодичність спорожнення кишечника. Ця процедура повинна відбуватися щодня в один і той же час. За допомогою дієти домагаються, щоб не було запорів, виконують гімнастичні вправи. Дієта повинна бути багата овочами і фруктами при помірній кількості м'яса івуглеводів, корисні молочні продукти, чорний хліб. Дуже важлива гігієна області заднього проходу. Підмиватися потрібно холодною водою після кожного спорожнення кишечника. Зовнішній геморой не вимагає хірургічного лікування. При внутрішньому також у більшості випадків можна обмежитися лікарською терапією.

В даний час на російському фармацевтичному ринку з'явилися лікарські препарати, які можуть з більшим ефектом використовуватися при лікуванні даної патології.

Метою цього дослідження була оцінка ефективності та переносимості препаратів Гепатромбін Г (мазь і ректальні свічки) при лікуванні геморою у вагітних та породіль.

Клінічно симптомокомплекс геморою при вагітності майже не відрізнявся від такого серед інших категорій хворих з таким діагнозом. З 232 вагітних з клінічнимиознаками геморою болю в задньому проході відзначалися у 461%, ректальні кровотечі у 371%, анальний свербіж у 276%. Часто у спостережуваних жінок відзначався зовнішній геморой (613%), що характеризувався появою гемороїдальних вузлів у вигляді бородавчастих утворень або складок, щільних на дотик і не зменшуються в обсязі при пальпації. При внутрішньому геморої (387%) вузли розташовувалися між складками слизової оболонки, могли бути як поодинокими, так і множинними, спадають принатисненні і наповнювалися при кашлі. У 115% випадків геморой поєднувався з анальної тріщиною. Часто у вагітних після 2-3-хдневной затримки стільця раптово з'являлися болючі щільні гемороїдальні вузли, що супроводжувалося гострими болями, рідше - кровотечами. Необхідно відзначити, що якщо у вагітних у віці від 20 до 30 років геморой виявлявся приблизно у кожної п'ятої, то після 30 років - у кожної другої.

З нашої точки зору, для практики доцільно виділяти три групи вагітних, які страждають гемороєм. У першу групу ми відносили безсимптомний геморой. У цих жінок проводились профілактичні заходи, що включають дієту з обмеженням гострих страв та достатньою кількістю рослинної клітковини, лікувальну фізкультуру, прогулянки, водний туалет заднього проходу після дефекації, попускають трави. Своєчасне виявлення вагітних з клінічно безсимптомним гемороєм і проведення у них такихпрофілактичних заходів дає можливість попередити розвиток хвороби, ускладнює перебіг пологів і післяпологового періоду.

Другу групу склали хворі зі скаргами на кровотечі, анальний свербіж, біль при дефекації. У цих жінок, крім перерахованих вище заходів, проводили лікування свічками та маззю Гепатромбін Г з II триместру.

У третю групу були включені вагітні, страждаючі гемороєм, що підлягають хірургічному лікуванню. Це були три жінки звеликим випаданням внутрішніх вузлів і з частими загостреннями в анамнезі, хворі з рясними виснажливими гемороїдальними кровотечами, а також з гострим гемороєм в стадії некрозу випали обмежили вузлів. Вагітні були проконсультовані у проктолога, спільно з яким вироблялася тактика подальшого ведення. Цим пацієнткам для передопераційної підготовки також був призначений Гепатромбін Г за індивідуальними схемами.

Гепатромбін Г являє собою комбінований препарат, до складу якого входять 3 активних компонента гепарин, преднізолон, полідоканол. Гепарин антикоагулянт прямої дії, активує антитромбін III, нейтралізуючи ряд факторів (XIIa, XIa, Xa, XIIIa), порушує перехід протромбіну в тромбін. При місцевому застосуванні гепарин перешкоджає утворенню тромбів, має протинабрякову та протизапальну дію, сприяє регенерації сполучної тканини. Преднізолон синтетичний глюкокортикоїд, має протизапальну і протиалергічну дію, зменшує свербіж, відчуття печіння. Полідоканол з'єднання групи поліетиленгліколем, має місцеву склерозирующее і знеболювальну дію. Таким чином, фармакологічний ефект даного комбінованого препарату для лікування геморою пов'язаний з місцевоанестезуючу, протизапальну, антитромботичну, спазмолітичну і протисвербіжну ефектом.

Мазь Гепатромбін Г застосовували при зовнішньому геморої, наносячи на уражені ділянки тонким шаром 24 рази в день, а після зникнення хворобливих відчуттів 1 раз на день протягом 7 днів. Свічки Гепатромбін Г використовували при внутрішньому геморої 2 рази в день протягом 57 днів, після зникнення хворобливих відчуттів 1 раз на добу ще 7 днів.

Ступінь вираженості збережених клінічних симптомів оцінювалася пацієнтами, як середня до 7 дня лікування і як слабка до 15 дня.

Клінічна переносимість оцінювалася пацієнтками та лікарями за шкалою: відмінна, добра, середня, погана. Переносимість лікування препаратами Гепатромбін Г була відмінною і гарною в 95% випадків.

Вагітність, не будучи основним патогенетичним фактором геморою, нерідко виявляє його, посилює його клінічний перебіг. З іншого боку, геморой у вагітних часто ускладнює перебіг пологів і післяпологового періоду. Під час пологової діяльності, при проходженні голівки у вузькій частині порожнини малого таза відбувається здавлення судин цій галузі, в тому числі і прямої кишки. Порушує венозний відтік і застій крові створюють додаткові умови для розкриття артеріовенозних анастомозів безпосередньо в просвіт кавернозних порожнин прямої кишки. Під час потуг, як відомо, анальний жом розкривається, дистальний кінець прямої кишки зяє, і при цьому добре видно як зовнішні, так і внутрішні гемороїдальні вузли. При прорізуванні голівки плоду внутрішні вузли, якщо вони достатньо виражені, видавлюються назовні і іноді їх стінки розриваються. Після пологів, з поступовим скороченням анального отвору, внутрішні вузли скорочуються і самостійно вправляються. Якщо скорочення сфінктера відбувається швидко, ці вузли ущемляються, і виникає гострий геморой.

У нашому дослідженні мазь Гепатромбін Г застосовувалася у породіль (87 чол.) З гемороєм III ступеня тяжкості (4 рази на день перші 23 дня, в подальшому 12 рази в день до виписки). У частини хворих, незважаючи на помітне зменшення вузлів в перші дні лікування, зберігалися болі при дефекації, що послужило підставою для призначення очисних клізм з попереднім введенням в задній прохід 3040 р вазелінового масла. До моменту виписки все спостерігаються породіллі вважали себе здоровими і були виписані в задовільному стані.

Таким чином, проведене дослідження дозволяє зробити висновок про те, що застосування препарату Гепатромбін Г, як у вигляді мазі, так і у вигляді ректальних свічок, є ефективним способом лікування вагітних і породіль з гемороїдальними кризами. Швидкість дії та добра переносимість препарату дозволяє рекомендувати його для широкого використання в акушерскогінекологічекой практиці.

Література:

1. Рівкін В.Л., Капуллер Л.Л. Геморой. М., Медицина, 1984 176 с.

2. Шехтман М.М. Геморой. //9 місяців, 2001; 10: 11.

3. Contou J. Complications des hemorroides. //Rev. med., 1997; 22 (20): 1199205.

4. MullerLobeck H. Hemorrhoids: trends in treatment. //Chirurg, 2001; 72 (6): 66776.

5. Wasvary H.J., Hain J., MosedVogel M. et al. Hemorroids //Dis. Colon Rectum, 2001; 44 (8): 106973.

Опубліковано з дозволу адміністрації Російського Медичного Журналу.