С.Б. Степанова, Г.Н. Бєльська, Д.В. Попов

У клініці неврологічних проявів шийного остеохондрозу особливе місце займають синдроми, що супроводжуються вираженим запамороченням. Це так званий вертеброгенні синдром хребетної артерії, Або задній шийний симпатичний синдром, який обумовлений впливом патологічних кісткових і хрящових структур на хребетну артерію.

Найбільш часто на стінку посудини впливаютьунковертебральние розростання, які деформують медіальну стінку судини або травмують навколишнє її симпатичної сплетіння, викликаючи при цьому спазм артерії та її розгалужень[4]. Прояви синдрому розгортаються по територіях васкуляризації гілок хребетної артерії. Клінічна картина складається з головного болю потиличної локалізації з фронтальним поширенням, зорових порушень (у вигляді суб'єктивних відчуттів «туману», «піску в очах») і кохлеовестібулярнихпорушень[2]. Останні найчастіше виходять на перший план і виявляються системними і несистемними запамороченнями, іноді з нудотою, блювотою, параакузіямі (шум, гул, тріск) і зниженням слуху за поразки[5,7,8,10]. Лікування зазначених патологічних реакцій залишається невирішеним завданням. Більшість сучасних консервативних методів лікування відносяться до симптоматичним і лише деякі - до патогенетичним[11,12]. На сьогоднішній день налічується кілька сотень препаратів,пропонованих в літературі для лікування запаморочення, викликаного синдромом хребетної артерії, але вони не задовольняють фахівців повністю[1]. Одним з найбільш ефективних сучасних препаратів для лікування синдрому запаморочення є Бетасерк.

Препарат має значний структурний схожість з гістаміном. Механізми дії Бетасерка при купировании запаморочення пов'язують з його здатністю взаємодіятиз гістаміновими рецепторами Н3 в головному мозку і рецепторами Н1 у внутрішньому вусі (ефект вазодилатації). Передбачається також, що Бетасерк підвищує рівень серотоніну в мозку, що знижує активність вестибулярних ядер в дні четвертого желудочка.

Метою цього дослідження було вивчення зміни частоти та вираженості епізодів вестибулярних розладів, обумовлених вертеброгенні синдромом хребетної артерії, на тлілікування Бетасерком.

Матеріал дослідження

У дослідженні взяли участь 22 пацієнта стаціонару (8 чоловіків і 14 жінок) з встановленим діагнозом вертеброгенного синдрому хребетної артерії у віці від 29 до 52 років (середній вік 405 ± 36 років). У всіх хворих наявність шийного остеохондрозу було підтверджено рентгенологічно, в 12 випадках - у поєднанні з унковертебральние артрозом, а у 17 пацієнтів виявлено поєднання остеохондрозу з нестабільністю сегментів в шийному відділі на різних рівнях. Для уточнення діагнозу хворим також проводилися магнітно-резонансна томографія головного мозку і реоенцефалографіческім дослідження з функціональними пробами. У 10 хворих відзначалося наявність супутньої артеріальної гіпертензії, верифікованої змінами ЕКГ і очного дна. У дослідження не включалися пацієнти з органічними змінами хребетних артерій (атеросклероз, гіпоплазія), для виявлення яких пацієнтам проводилася ультразвукова доплерографія судин шиї. Препарат призначався в дозі 16 мг 3 рази на день в першу добу з моменту надходження хворого в стаціонар у складі традиційної комплексної терапії, що включала судинну, нейропротекторну, вегетокоррігірующую. Тривалість лікування Бетасерком становила 4 тижні. Контрольна група включала 13 пацієнтів (9 жінок та 4 чоловіків) у віці від 34 до 54 років, з підтвердженим діагнозом вертеброгенного синдрому хребетної артерії, у яких застосовувалася традиційна терапія відповідних порушень.

Методи дослідження

1. Клініко-неврологічне дослідження. 2. Бальна оцінка тяжкості запаморочення за рекомендаціями НДІ неврології РАМН: • 1 бал (слабка інтенсивність) - запаморочення не заважає повсякденній діяльності пацієнта; • 2 бали (помірна) - заважає, але не перешкоджає виконанню звичайних справ; • 3 бали - якщо пацієнт не може продовжувати звичайної діяльності[6,9]. 3. Бальна оцінка координаторні порушень за шкалою FS (шкала функціонального дефіциту Куртцке - Functional system scales)[3]. 4. Ведення пацієнтами щоденника з фіксацією епізодів запаморочення.

Результати

Клінічне спостереження за хворими свідчить про те, що при лікуванні Бетасерком спостерігалося істотне зменшення вираженості запаморочення, зазначене вже на 14-й день лікування і більш виражене по закінченні курсу лікування (до лікування індекс за шкалою запаморочення становив 201 ± 012 на 14-й день - 154 ± 012 і 033 ± 014 в кінці лікування, відміну від показника на початок лікування з р <0,001, двусторонний критерий Вилкоксона). Кроме того, по окончании курса лечения Бетасерком по сравнению с показателями до лечения достоверно уменьшилась выраженность координаторных нарушений (по соответствующей шкале FS Куртцке), что отражено в таблице 1. Уменьшение головокружения сопровождалось минимальным количеством побочных эффектов – не наблюдалось сонливости и седативного эффекта. У 2 больных отмечены кратковременные неприятные ощущения в эпигастрии, которые наблюдались у данных пациентов и ранее, до приема препарата. В связи с этим трудно расценить, связано ли появление указанных симптомов с лечением Бетасерком. К концу 4–й недели лечения пациенты обеих групп сообщали об уменьшении частоты приступов головокружения. В контрольной группе еженедельное число эпизодов головокружения достоверно уменьшилось с 3,76±1,03 до 1,65±0,5, а в группе получавших Бетасерк – с 3,98±0,71 до 0,98±0,73. При этом влияние Бетасерка на частоту приступов головокружения оказалось достоверно более выраженным, чем в контрольной группе (р<0,05, двусторонний критерий Манна–Уитни). Объективная оценка продолжительности приступов головокружения оказалась для большинства больных весьма затруднительной, что явилось основанием для исключения этого показателя из статистического анализа. Таким образом, получены данные о високої ефективності Бетасерка в лікуванні вестибулярного синдрому , викликаного вертеброгенні синдромом хребетної артерії. Ефективність препарату зростає протягом курсу лікування, що обумовлює необхідність призначення Бетасерка на термін не менше 4 тижнів. Сказане дозволяє рекомендувати цей препарат для широкого використання при лікуванні запаморочення у хворих з остеохондрозом шийного відділу хребта.

Література

1. Абдулкерімов Х.Т., Марков І.С., Усачев В.І. Ефективність бетасерка при вестибулярних порушеннях. Журн. неврол. і психіатрі. 2002; 6: 50-52
2. Абдулкерімов Х.Т., Григор'єв Г.М., Суворкина Л.Н. До діагностиці вестибулярних порушень при патології шийного відділу хребта. Теоретичні та практичні проблеми сучасної вестибулології: Тези доповідей. Ст-Петербург 1996; 25-26
3. Бойко А. Н., Дерев'янко С.М., Лучіхін Л.А., Сланова А.В., Гусєв Є.І. Бетасерк в симптоматичному лікуванні розсіяного склерозу Журн неврол і психіатрі 2002; 1: 42-45 . 4. Попелянский Я.Ю. Хвороби периферичної нервової системи: Керівництво для лікарів. М: Медицина 1989
5. Бабияк В.І., Ланцов А.А., Базаров В.Г. Клінічна вестибулология: Керівництво для лікарів. Ст -Петербург: Гіппократ 1996
6. Амелін А.В., Скоромец А.А., Гончар М.А., Тумелевіч Б.Ч., Нікітін К.А. Порівняльна ефективність бетасерка і цинаризину при лікуванні запаморочення у пацієнтів з мігренню. Журн неврол і психіатрі 2003; 5: 43-48
7. Григор'єв Г.М. Вестибулярні симптоми при деяких формах судинної патології: Автореф. дис д-ра мед.наук. Челябінськ 1975
8. Голубєв В.Л. Запаморочення. Лікування нервових хвороб 2003; 2: 3-9

Опубліковано з дозволу адміністрації Російського Медичного Журналу.