Академічні відповіді на питання про те,"Що таке добре і що таке погано", - цілком очевидні. Так, природне вигодовування краще штучного. Так, адаптована молочна суміш краще манної каші. Краще для здоров'я дитини, для її батьків, для суспільства. Залишилася дрібничка - довести цю інформацію до безпосередньо годуючих і створити умови, щоб конкретні дії не суперечили академічним деклараціям. Ось тут і починаються справжні проблеми: практична медицина без участі суспільства і держави ніінформацію не може поширити, ні умови створити. Тобто завдання ніби як архіважлива, державна, а вирішення її покладено на злиденне, вільне і безправне охорону здоров'я.
Можна, зрозуміло, помріяти про державну програму підтримки природного вигодовування, про те, як засоби масової інформації будуть всіляко підтримувати жінок в прагненні годувати груддю, а сторінки, відведені на рекламу дитячих сумішей, почнуть ділитися досвідом і давати рекомендації проте, як без цих сумішей обійтися в принципі. Якщо прийняти за аксіому той теоретичний факт, що лікування дітей у нашій країні безкоштовна, нескладні арифметичні підрахунки покажуть: відібрати пляшечку з коров'ячим молоком і за державний рахунок видати якісну молочну суміш дуже навіть вигідно економічно, бо суміш дешевше, ніж десятки прийдешніх стаціонарних ліжко-днів Але все це мрії і теорія. Не до підрахунків поки "там, нагорі". Тому давайте опустимося вниз, в нашу загальнуреальну практичну педіатрію і подивимося - а чи все благополучно тут?
Почнемо з початку, тобто з пологового будинку. Тактика підтримки природного вигодовування на цьому етапі в усьому цивілізованому світі базується на спільній декларації ВООЗ /ЮНІСЕФ, прийнятої в 1989 році і адресованій медичному персоналу лікарень, пологових будинків, поліклінік, організаціям соціального захисту материнства і дитинства. Декларацію цю має сенс навести повністю.
10 принципівуспішного грудного вигодовування
- Строго дотримуватися встановлених правил грудного вигодовування і регулярно доводити ці правила до відома медичного персоналу та породіль.
- Навчати медичний персонал необхідним навикам для здійснення практики грудного вигодовування.
- Інформувати всіх вагітних жінок про переваги і техніці грудного вигодовування.
- Допомагати матерям починати грудневигодовування протягом першої півгодини після пологів.
- Показувати матерям, як годувати грудьми і як зберегти вироблення молока, навіть якщо вони тимчасово відокремлені від своїх дітей.
- Не давати новонародженим ніякої іншої їжі або пиття, крім грудного молока, за винятком випадків, обумовлених медичними показаннями.
- Практикувати цілодобове перебування матері та новонародженого поруч в одній палаті.
- Заохочувати грудне вигодовування "на вимогу немовляти", а не за розкладом.
- Не давати новонародженим, які знаходяться на грудному вигодовуванні, ніяких заспокійливих засобів та пристроїв, що імітують материнську грудь (соски та ін.)
- Заохочувати організацію груп підтримки грудного вигодовування і направляти матерів у ці групи після виписки з пологового будинку або лікарні.
При першому ж знайомстві звагітної і в Європі, і в Америці лікар вручає жінці стос барвистих буклетів, в подробицях інформують "про переваги і техніці грудного вигодовування" (див. п.3). Аналогом цього в нашій країні є запис у картці: "Патронаж вагітною. Проведена бесіда про користь грудного вигодовування". В цілому, знайомство з реаліями середньостатистичного вітчизняного пологового будинку дозволяє з сумом констатувати - дотримання кожного з вищезгаданих 10 принципів - швидше виняток,ніж правило. Мимоволі хочеться процитувати фразу з листа до редакції: "незважаючи на пропаганду грудного вигодовування ". Та ні ж, по суті, ніякої пропаганди! Немає в суспільстві негативного ставлення до жінок, які не бажають годувати грудьми (підкреслюємо - не бажають, бо важливо не плутати їх з тими, хто просто не має такої можливості).
А якщо почати з того, що у всіх поліклініках, в усіх жіночих консультаціях, у всіх пологових будинках вивісити ці ВООЗівські 10 принципів. У кого після цього труднощі виникнуть? Питання риторичне. Спробуйте потім пояснити породіллі, на якій підставі цю дитину нагодували сумішшю, а тому дали пустушку. Спробуйте реалізувати принцип "не давати пиття", якщо для підтримання адекватної температури в палаті новонароджених включаються кілька обігрівачів і вологість повітря, в зв'язку з цим, не перевищує 30%. А враховуючи фізіологічні особливості терморегуляції новонародженого, приходимо до висновку: при такій вологості кого завгодно можна до ексикозу довести, ось і виходить, що "медичні показання" до допоювання є у всіх
Абсолютна більшість жінок хочуть годувати грудьми свою дитину. Бо бажання це інстинктивне, природне. Проблеми виникають, і зовсім не рідко, а головна перешкода в рішенні цих проблем - наявність швидкого і надійного способу дитини нагодувати. Мало молока - проблема, але ж часто-густо - ні молока - немає і проблеми!! Є інший шлях. Суміші. Яких предостатньо. На будь-який смак і майже на будь-який гаманець.
Фактори, принципово впливають на лактацію, загальновідомі: спадковість, психологічний стан матері, роздратування соска в процесі смоктання. Все інше - різноманітні чаї та фармакологічні засоби - більшою мірою реалізація класичного ментального принципу "треба щось робити", ніж реальна допомога. Мало молока, так дії, здавалося б, очевидні - не метушитися, заспокоювати, підтримувати, заохочувати, тримати біля грудей цілодобово, вселяти впевненість у тому, що все вийде, вийде обов'язково. Колись? Давайте вимагати від держави ставку психолога в кожен пологовий будинок - щоб було кому посміхатися і вселяти впевненість.
Найсумніше полягає не тільки в тому, що переважна більшість жінок не мають ні найменшого уявлення про те, як треба. Основна печаль в іншому - навіть володіючи знаннями, принципово впливати на дії медичного персоналу дуже важко. Але, переступивши поріг власного будинку, молода мати, здавалося б, має можливість і перебувати поруч цілодобово, і годувати на вимогу, і не давати "ніяких заспокійливих засобів і пристроїв". Можливість є, але навколишнє середу в особі родичів і, зовсім не рідко, медичних працівників, наполегливо нав'язує цілком певні стереотипи поведінки.
Патронажна медсестра або жінка-педіатр часто-густо діляться з молодою мамою особистим досвідом, а не досягненнями сучасної педіатрії. Та ж ВООЗ однозначна у своїх рекомендаціях: повноцінне і різноманітне харчування годуючої мами, а дитині до півроку ніякого прикорму не потрібно. При відсутності материнського молока - якісна молочна суміш, але, знову-таки, до 6 міс. ні про яке прикорму мова не йде. Звідки ж береться повальне прагнення дати в місячному віці яблучний сік, а в 4 міс. нагодувати овочевим супом?
Невже все це відбувається всупереч рекомендаціям лікарів?
Кілька поколінь вітчизняних педіатрів виховані на знаменитому "Довіднику з дитячої диететике"[1], Авторам якого належить геніальний висновок: " всяка спроба вигодовування дитини молоком іншого біологічного виду є, по суті, екологічною катастрофою для цієї дитини".
Очевидно, що як тільки коров'яче молоко - екологічна катастрофа, то не молочна їжа Підібрати епітет більш сильний, ніж "катастрофа", досить важко, але найпарадоксальніше в іншому. Саме автори згаданого довідника дають рекомендації по корекції природного вигодовування: фруктові соки, починаючи з 1 місяця, а вже в 45 місяця - 5% манна каша на овочевому відварі.
1. Довідник з дитячої диететике. /Под ред. І.М.Воронцова, А.В.Мазуріна. - Л.: Медицина, 1980.
Medicus Amicus 2004 # 3
Джерело: журнал Медікус Амікус № 3 2004
на сайті http://www.medicusamicus.com/index.php?action=440_1a_2_8cefg