За сучасними уявленнями до нестабільної стенокардії слід відносити ті категорії хворих на ішемічну хворобу серця, у яких стенокардія протікає у вигляді одного з наступних клінічних варіантів:

• вперше виникла стенокардія
стенокардія, яка виникла протягом попереднього місяця і відповідна III-IV функціонального класу. Поновлення стенокардії після тривалого (місяці, роки) перерви, після перенесеного ІМ (постінфарктна), операції АКШ;

• прогресуюча стенокардія
приблизно у 75% хворих розвитку інфаркту міокарда передує наростання тяжкості вже наявної стабільної стенокардії (прогресуюче зниження толерантності до фізичного навантаження, розширення зони болю і їх іррадіації, подовження тривалості нападів, погіршення ефекту від нітрогліцерину або припинення навантаження, поява нових супутніх стенокардії симптомів - задишки, порушень ритму, слабкості, страху і т.д.). Обваження стенокардії напруги не менш ніж на два функціональних класу, тобто з I-II до III-IV;

• стенокардія спокою
затяжний ангінозних напад, що виникає в спокої або при незначному фізичному навантаженні і триває не менше 20 хв., незважаючи на прийом нітрогліцерину;

• стенокардія в ранньому періоді інфаркту міокарда стенокардія напруги III-IV функціонального класу, що розвинулася в перші 2 тижні до 1 місяця, але не раніше 24 годин після виникнення гострого інфаркту міокарда. Виникнення ранньої постінфарктної стенокардії свідчить про підвищений ризик рецидивування інфаркту міокарда і раптової смерті.

Формально для всіх цих станів встановлений 4-х тижневий термін, після якого вони вже не розглядаються як нестабільна стенокардія. Умовність цього очевидна, так як в більшості випадків завдяки сучасним методам терапії вдається досягти стабілізації нестабільної стенокардії протягом 7-10 днів. Чим більше часу пройшло від появи нестабільної стенокардії, тим більше шансів, що ІМ не виникне взагалі або виявиться відносно невеликим за розмірами. Потенційно, таким чином, найбільш загрозливих є хвора в перші дні зміни перебігу стенокардії.

Ступінь «гостроти», тривалості періоду загострення відображає класифікація нестабільної стенокардії запропонована Е. Braunwald (2000). Ця класифікація дозволяє вибрати оптимальну для кожного хворого тактику ведення. Безсумнівно, що багато хворих з нестабільною стенокардією I класу можуть лікуватися амбулаторно, тоді як хворі з класом II або III потребують своєчасної госпіталізації, причому хворі з класом III, а можливо, і хворі з класом II із змінами сегмента ST і (або) зубця Т по можливості повинні госпіталізуватися в палату інтенсивної терапії.

Поняття синдрому гострої коронарної недостатності

• дозволяє виробити тактику запобігання розвитку інфаркту міокарда до з'ясування, яка з форм коронарної хвороби має місце в конкретному випадку;
• визначає тактику ведення хворих;
• обумовлює активність медикаментозної терапії;
• ставить перед лікарем вирішення питань застосування методів хірургічної корекції цієї патології.
Лікувально-діагностичну тактику при ОКС визначає клінічна і електрокардіографічна картина, наявність біомаркерів некрозу кардіоміоцитів.