Медичні статті » Алергологія, імунологія » Обмеження контактів з алергенами у хворих на астму | Алергологія, Імунологія


    Аднан Кустович, доктор медицини, Ешлі Вудкок, доктор медицини, член  Королівської колегії лікарів
 Північно-Західний легеневий центр, Вітеншейвскій  госпіталь, Манчестер
 

За останні десятиліття збільшилася захворюваність астмою та іншимиалергічними хворобами у високорозвинених країнах.

 

Населення цих країн велику частину часу сьогодні проводить в будинках, якістали більш герметичними і енергоекономічності, що створює ідеальні умови длярозмноження домашнього пилового кліща. Низький рівень вентиляції, а такожзбільшується концентрація в повітрі різних речовин усередині приміщення,ймовірно, призводять до того, що кількість вдихуваних алергенів зростає.

 

Збільшується і кількість домашніх тварин. Зараз в будинках у Великобританіїживе 15000000 собак і кішок.

 

В останнє десятиліття розроблені методи, що дозволяють вимірювати рівеньалергенів в епідеміологічних дослідженнях.

 

Велика увага приділяється також властивостямиаллергеноносітелей, так як знанняаеродинамічних характеристик частинок, на яких містяться алергени, важливодля розуміння клінічних рис хвороби та розробки успішних методик,дозволяють уникати шкідливих контактів.

 

До найбільш важливих джерел алергенів усередині приміщень у Великобританіївідносяться домашній пиловий кліщ, кішки і собаки. Характеристики частинок,переносять ці алергени, на жаль, дуже різні.

 

Найвищі рівнікліщових алергенів виявляються в ліжках іпереносяться на великих частинках, тому вони опиняються в повітрі, колиліжко сильно струшують, і незабаром осідають вниз.

 

Контакти з цими алергенами є постійними і в основному припадають начас сну. Найчастіше пацієнти не підозрюють про зв'язок між алергією на кліщів ісимптомами їх астми.

 

Навпаки, близько чверті котячих і собачих алергенів переносяться поповітрю малимичастками (діаметром менше 5 мкм). Вони тривалий час залишаютьсяв повітрі і з легкістю потрапляють в дихальні шляхи[1, 2]. У пацієнтів залергією на кішок або собак може розвинутися напад буквально через кількахвилин після того, як вони опиняться в будинку, де містяться ці тварини.

 

Зв'язок між контактами з алергенами і алергічної сенсибілізацієюпідтверджена у ряді досліджень, що проводилися в різних країнах (див. розділ«Контакт з домашнімиалергенами і астма: факти »). Однак досить складнопродемонструвати доза-залежну зв'язок між контактом з алергеном і тяжкістюастми.

 

Багато астматики мають алергію більш ніж на один алерген, «внесок» кожногоз яких у розвиток запалення повітроносних шляхів неясний.

 

Істотно обважнювати перебіг астми можуть такі тригерні фактори, яквіруси, забруднення повітря, фізична і емоційне навантаження. Крім того,деякісенсибілізовані пацієнти реагують на мінімальне присутністьалергену, в той час як для розвитку симптомів потрібно набагато більш високейого зміст.

 

В Австралії у дітей з алергією на пилового кліща, що живуть в районах звисоким його вмістом, спостерігається більш важкий перебіг астми, ніж у таких жехворих дітей, але живуть в районах з менш високим рівнем пилового кліща.

 

Ми виявили невелику, але значиму кореляцію міжконцентрацією кліщовихалергенів в ліжку і об'єктивними характеристиками тяжкості астми(Неспецифічної гіперреактивністю бронхів, об'ємом форсованого видиху заодну секунду і змінами обсягів повітря, що видихається) у дорослих хворих залергією на домашнього пилового кліща. Але це не відноситься до пацієнтів знегативної шкірної пробою на кліщів[3].

 

На підставі цих фактів є ймовірним, що пацієнти з більшмасивними контактами залергеном хворіють на астму в більш важкій формі.

 

Однак уникати контактів з алергенами рекомендується тільки тим пацієнтам, уяких алерген точно встановлений на підставі шкірних проб або рівняспецифічних IgE сироватки. У загальній практиці шкірна проба є найбільшдоступним і дешевим методом. Ми рекомендуємо шкірні проби на домашнього пиловогокліща, кішок, собак і суміш з квіток восьми трав. Оскільки найбільш високірівні кліщових алергенів виявлено вліжка, де людина проводить по 6-8 годинна добу в тісному контакті з матрацами, подушками та постільною білизною, зниженнятут контакту з алергеном є критичним. Способи уникнути такихконтактів, які ми рекомендуємо нашим пацієнтам-астматикам з алергією надомашнього пилового кліща, перераховані в табл. 1.

 

Таблиця 1. Способи уникнути контактів з кліщовими алергенами вВеликобританії

 
   
                                                                                                                                                  
Ефективні Ефективні в деяких випадках Неефективні
Непроникні для кліщів оббивки матраців, наволочки і підковдри Вакуумна очищення (подвійні пакети і фільтри) Повітряні фільтри ііонізатори
Позбавлення від середовища проживання Танніновая кислота (акарицид) Вентиляційні системи
Переїзд в Швейцарію Рідкий азот (акарицид) Осушувачі *
* Як правило, не осушуютьповітря поза приміщенням в      достатній мірі для того, щоб зменшити зростання популяції кліща
   
 
 

Для власників домашніх тварин з відповідною алергією кращим виходомбуло б позбутися свого вихованця. У нашій практиці нам рідко вдавалосяумовити пацієнта вступити подібним чином; в цьому випадку можна датикілька порад, заснованих на відомих методах по зменшенню вмістуалергенів в повітрі (табл. 2).

 

Таблиця 2. Способи уникнути контактів з котячими та собачими алергенами *

                        
     
  •        
  • Мийте тварина двічі на день.        
  • Використовуйте фільтри
  •        
  • Позбавтеся від килимів та м'яких меблів
  •        
  • Використовуйте вакуумну прибирання (подвійні пакети і фільтри)
  •      
     
* Очікується, що ці заходи будуть клінічно ефективні, хоча ще жодне    дослідження цього не підтвердило
 

Вартість лікування астми постійно зростає. Терапія астми будується наодночасному застосуванні інгаляційних кортикостероїдів (таких як будесонід іфлютиказон) і b2-агоністів. В Англії при неважко астмі, як і раніше застосовуютьсятільки b2-агоністи короткої дії. Однак при тяжких перебігу астмипотрібне додаткове призначення інгаляційних кортикостероїдів. Якщонеможливо контролювати стан і астма переходить в среднетяжелую форму,доводиться значно збільшувати дозу кортикостероїдів або додаткововводити b2-агоністи тривалої дії. Проте багато пацієнтів вважають за краще незбільшувати дозу стероїдних препаратів, побоюючись побічних ефектів. У такихвипадках добре зарекомендував себе сальметерол (наприклад, сальметер), якийістотно відновлює функцію легенів. У будь-якому випадку підбірмедикаментозної терапії складний, необхідний індивідуальний підхід, а самімедикаменти дороги. Тому кращим підходом тут є інтегративний, приякому протизапальна терапія (як правило, полягає в адекватнійдозі вдихуваних стероїдів) доповнюється заходами по контролю за змістомалергену в навколишньому пацієнта середовищі.

 

Успішні, прості і широко застосовуються методи контролю за навколишнім середовищеммогли б принести чималу користь. Проте як і раніше існує гостранеобхідність проведення у Великобританії масових досліджень, якідозволили б уникнути контактів з антигенами (наприклад, використання чохлів дляматраців, непроникних для кліщів) і виявити, як ці заходи вплинуть насимптоми хвороби, її загострення, прийом ліків і загальний стан хворого.

 

Якщо посилений контакт з кліщовими та іншими алергенами всередині приміщеньпровокує зростання захворюваності астмою, важливо встановити, чи можна запобігтирозвиток астми шляхом видалення різних алергенів з будинків.

 

Первинне уникнення контактів з алергенами може зменшувати сенсибілізацію іїї прояви у вигляді алергічного захворювання; в даний час проводитьсяспостереження за декількома групами пацієнтів, яке дозволить відповісти на цепитання.

 

Література

 

1. Custovic A., Smith A., Pahrii H., Green K. M., Chapman M. D., Woodcock A.Distribution, aerodynamic characteristica and removal of the major cat allergen//Fel. d. 1 in British homes. Thorax 1998; 83: 38-38.
2. Custovic A., Green R., Fletcher A., Smith A., Pickering C. A. C., Chapman M.D., Woodcock A. Aerodynamic properties of the major dog allergen Can f 1;distribution in homes, concentration and particle size of allergen in the air //Am. J. Respir. Crit. Can. Med. 1997; 155: 94-98.
3. Cultotic A., Taggart SCO, Franch H. C., Chapman M. D., Woodcock A. Exposureto home dual mite allergens and the clinical activity of asthma //J /AllergyClin /Immunol /1996; 98: 64-72.
4. Wahn U., Lau S., Bergmann R., Kulig M., Forater J., Bergmann K. et al. Indoorallergen exposure ia a risk factor for sensitisation during the first threeyears of life //J. Allergy Clin. Immunol. 1997; 99: 763-769.
5. Munir A. K. M., Kjellman N. I. M., Bjorksten B. Exposure to indoor allergensin early infancy and senaitization //J. Allergy Clin. Immunol. 1997; 100:177-181.
6. Sporik R., Holgate S., Platts-Mills T. A. E., Coglwell J. Exposure to housedust mite allergen (Der pl) and the development of asthma in childhood //NewEngl. J. Med. 1990; 323: 502-507.
7. Peat J. K., Tovey E. R., Toelle B. G. et al. House dust mite allergens: amajor riak factor for childhood asthma in Austalia //Am J. Respir. Crit. Can.Med. 1996; 152: 144-146.
8. Ingram J. M., Sporik R., Rose G., Honsinger R., Chapman M. D., Platts-MillsT. A. E. Quantitative assessament of exposure to dog (Can f 1) and cat (Fel d 1)allergens: relationship to sensitsation and asthma among children living in LosAlamos, New Mexico //J. Allergy Clin. Immunol. 1995; 96: 449-456.



...


2 (0,59133)