Гельмінти є однією з найдавніших і численних форм життя на нашій планеті. В організмі людини можуть паразитувати більше 340 видів, що належать до трьох основних класів: круглі черв'яки, або нематоди, сосальщики, аботрематоди, і стрічкові черв'яки, або цестоди[1]. Тільки популяція нематод становить 500 000 видів і за своєю чисельністю посідає друге місце серед всіх представників тваринного світу[2].
Гельмінти використовують людський організм не тільки як джерело харчування, але і як сприятливе середовище проживання і розмноження. Вони "пожирають" нас зсередини і отруюють наш організм продуктами своєї життєдіяльності, викликаючи розвиток паразитарних захворювань, або гельмінтозів. Вони роблять це з першої хвилини потрапляння всередину нас."Підступність" їх ще й у тому, що нерідко сам момент інфікування і подальше перебування в організмі людини залишається непоміченим системами, покликаними захищати нас від зовнішнього вторгнення. Гельмінти скидають поверхневі антигени при контакті зі специфічними антитілами, виділяють потужні імуносупресивні з'єднання, що пригнічують специфічний Т-клітинну відповідь, руйнують білки системи комплементу, що забезпечують цитоліз паразитарних організмів, адсорбують на своїй поверхні білкиорганізму, що створюють "екранний щит" від імунної системи господаря.
Тільки тоді, коли "позиції укріплені" і система травлення підключена "до безперебійного джерела життєзабезпечення", гельмінти починають проявляти себе і відтворювати своє численне потомство. Система розмноження у частини цих "тварюк" взагалісамодостатня - вони ж самки, вони ж самці, тобто гермафродити. І тому навіть однієї особини достатньо для "колонізації" людського організму. Гельмінти, як правило, "не поспішають" завдавати непоправної шкоди своєму "годувальнику", адже тоді виникне потреба в новому. Куди поспішати? "Єди" вистачить ще багатьом поколінням
Гельмінти - це актуально?
Однозначно - так! За даними ВООЗ, понад 16 мільйонів смертей на рік, а це близько третини всіх випадків, обумовлено інфекційними та паразитарними (глистовими) захворюваннями, які відповідно до виділених класами паразитів називаються нематодозах, трематодозамі, цестодози.Тільки два види нематод - аскариди і трихінел зумовлюють виникнення, відповідно, 1 мільярда і 800 мільйонів випадків паразитарних захворювань на різних континентах нашої планети.
Незважаючи на "прихильність" до теплого і вологого клімату, гельмінти поширені повсюдно, є навіть стійкі до низьких температур. Гельмінтози однозначно частіше зустрічаються в країнах з нерозвиненою економікою і поганим фінансуванням медико-соціальних програм. Кожен житель Африки носитьв собі два види гельмінтів, кожен житель Азії - одного. Але навіть у США, що володіють досить розвиненою системою охорони здоров'я, ентеробіоз, захворювання, обумовлене ще одним видом нематод - гостриками, вражає 5-15% населення. У Європі гельмінти паразитують у кожного третього жителя.
Ситуація в Україну
За даними паразитологічного моніторингу, практично кожен челов
ек в нашій країні протягом свого життя хоча б раз інфікується гельмінтами. Щорічний показник захворюваності гельмінтозами в Україну, за даними фахівців, становить 1333 випадки на 100 000 населення.Незважаючи на те, що в Україну зустрічаються близько 30 видів паразитуючих в організмі людини гельмінтів, найбільш поширеними захворюваннями є лише кілька: ентеробіоз, аскаридоз, трематодоз. Захворюваність ентеробіоз в країні складає 1100 випадків на 100 000 населення. Серед хворих 70% - жителі міст, з них 90% - діти. Захворюваність аскаридозом становить 100 випадків на 100 000 населення. Серед хворих 60% - жителі міст, з них 65% - діти.
Даніобласних санітарно-епідеміологічних станцій та Українського Центру санітарно-епідеміологічного нагляду вказують, що поширеність гельмінтозів в Україну продовжує зростати.
Чому гельмінти долають нас?
Зростання захворюваності гельмінтозами є наслідком високого забруднення навколишнього середовища яйцями гельмінтів в результаті скидання стічних вод, що зросла міграції населення, збільшення чисельності домашніх тварин в міських квартирах, низького соціально-економічного рівня життя, недооцінки органами охорони здоров'я впливу даної патології на здоров'я людини. Всі ці проблеми особливо актуальні сьогодні для Україні.
Г ельмінти і здоров'я людини
Гельмінтози характеризуються ознаками хронічної інтоксикації та алергізації людського організму, порушенням функціонування імунної системи, органів дихання і травноготракту, міалгією, лімфаденопатією, залізодефіцитною анемією. Як результат, зниження показників здоров'я, а значить, і якості життя пацієнтів. У інфікованих гельмінтами дітей спостерігається затримка психічного і фізичного розвитку. Небезпечні гельмінти і своїм механічним впливом на організм людини, здатністю індукувати небезпечні для життя ускладнення, такі як закупорка проток панкреатобилиарной системи, абсцеси печінки та підшлункової залози, перфорація кишечника з розвиткомперитоніту, обтураційна кишкова непрохідність та ін
Діагностика - питання і відповіді
Клінічнадіагностика гельмінтозів дуже ускладнена, оскільки частіше проявляється неспецифічними симптомами і синдромами: загальною слабкістю, головним болем, нервозністю, порушеннями сну, локальним або системним шкірним свербінням, випаданням волосся, ламкістю нігтів, порушеннями апетиту, транзиторною болем у животі, метеоризмом, діареєю, а також наполегливої анемією. Далеко не кожен лікар, виявивши у який звернувся до нього за медичною допомогою пацієнта перераховані ознаки, вдасться до консультації паразитологаі поглибленому обстеженню для виключення гельмінтозів. Прийнята в більшості поліклінік методика лабораторного дослідження калу "на яйця глист" не завжди дозволяє розпізнати деяких паразитів. Проте діагностика ентеробіозу і аскаридозу, на частку яких припадає понад 90% всіх гельмінтозів в Україну, досить проста. Враховуючи здатність яєць гостриків у великій кількості скупчуватися в нічний час навколо анального отвору і в промежині діагностика ентеробіозу у багатьох випадках невикликає великих проблем. Досить їх візуального виявлення в промежині. Також для збору яєць гостриків можливе використання широкої прозорої стрічки, яку притискають в області анального отвору або промежини вранці до купання. Як правило, процедуру повторюють три дні поспіль. Далі за допомогою лінзи з досить малим дозволом ідентифікують яйця, попередньо завдавши на стрічку розведену гідроокис натрію або толуол[3]. Діагностика аскаридозу базується на дослідженнізразка калу, в якому можна виявити великі (60х50 мкм) коричневі тришарові яйця. У тих випадках, коли яйця запліднені, їх поверхня стає шорсткою за рахунок мукополісахаридів[4]. Крім того, личинки аскарид можуть виявлятися при мікроскопії нативного препарату мокротиння в період легеневої фази міграції паразита. Додатковим критерієм, полегшує діагностику аскаридозу, є поява еозинофілії в клінічному аналізі крові в тканинної фазі міграції аскарид.
З інструментальних методів діагностики аскаридозу інформативною може виявитися комп'ютерна томографія органів грудної клітини (мігруючі інфільтрати в легеневої тканини в період легеневої фази міграції).
У діагностиці гельмінтозів, в першу чергу мають тканинну локалізацію, успішно почали використовувати імуноферментні методи, оскільки традиційні (мікроскопія калу, дуоденального вмісту тощо) можуть надаватися неінформативними. Як правило, визначають сумарний титр антитіл до окремих паразитам.
Як протистояти навалі?
Неспецифічна і специфічна профілактика та лікування - ключові інструменти протистояння більшості вражаючих організм людини гельмінтозів.
Традиційно до методів неспецифічної профілактики відносять ретельне дотримання правил особистої гігієни, поліпшення екологічноїситуації за рахунок підвищення якості очищення та дезінфекції стічних вод, освітні заходи, спрямовані на підвищення гігієнічної культури всього населення, в тому числі і медиків. Неспецифічна профілактика найбільшою мірою показана особам з групи ризику, в першу чергу дітям та дорослим, які контактують з тваринами і хворими людьми.
Специфічна профілактика базується на превентивний застосуванні серед пацієнтів, що складають групу ризику, антигельмінтних препаратів. Вони повинні володіти не тільки вираженою активністю у відношенні як можна більш широкого спектра статевозрілих гельмінтів, їх яєць, личинок і цист, але й достатньої безпекою, перш за все щодо дитячого організму, найбільшою мірою піддається гельмінтозів.
З цих позицій особливої уваги заслуговують препарати з групи карбаматбензімідазолов, в першу чергу - альбендазол. Альбендазол має високу терапевтичної активністю щодо більшості кишковихнематодозів, в тому числі домінуючих в Україну ентеробіозу і аскаридозу, а також цестодозов, трематодозов і лямбліозу[5]. За спектром антигельминтной активності альбендазол перевершує всі інші протипаразитарні препарати.
Альбендазол завдає "подвійний удар" по гельмінтів, порушуючи функцію їх мікротубулярного апарату з ушкодженням тубулінового білка і пригнічуючи транспорт глюкози і фумаратредуктази. Наслідком цього є припинення синтезу АТФ в гельмінти, придушення клітинного ділення на стадії метафази, пригнічення яйцекладки і розвитку личинок.
Сам альбендазол має слабку абсолютної абсорбцією, що дозволяє підтримувати в просвіті кишечника згубні для гельмінтів концентрації. Всмокталася частина препарату при потраплянні у внутрішні середовища людського організму трансформується в сульфодоксид альбендазолу, який досягає в плазмі і тканинах високих концентрацій, забезпечуючи значний антигельмінтний ефект препарату.
Процес всмоктування альбендазолу триває близько 9:00 тоді як час утримування в організмі - понад 173 годин. Препарат метаболізується печінкою і виводиться жовчю, а тому ефективний і відносно гельмінтів, що паразитують у печінці та біліарному тракті.
Завдяки зручним формам випуску (жувальні таблетки по 400 мг і суспензія, 5 мл якої містять 200 мг препарату) і високої безпеки альбендазол може застосовуватися для профілактики і лікування гельмінтозів у найбільш часто хворіє контингенту - дітей - вже з дворічного віку. Виражений антигельмінтний ефект альбендазолу дозволяє використовувати навіть схему лікування з одноразовим прийомом 400 мг препарату і повторенням курсу через 2-3 тижні. В залежності від виду гельмінтозу лікування може тривати протягом 10-15 днів.
З профілактичною метою альбендазол рекомендують приймати 2 рази на рік усім членам сім'ї по 400 мг (1 таблетка або 10 мл суспензії) 1 раз на добу протягом 3 днів.
Сучасний потужний антигельмінтний препарат альбендазол здатний не допустити, а в разі потреби - очистити наш організм від гельмінтів.
Література
Гельмінтози людини - посібник для лікарів /под ред. проф. Лучшева В.І., д.м.н. Лебедєва В.В. Краснодар, (1998).
Hokeleek M., Luwick L., Cua A. Nematode infections. Last Updated: January 17 2003 eMedicine.com, Inc. (2004).
Wolfram W. Enterobiasis. Last Updated: December 18 2003 eMedicine.com, Inc. (2004).
Haburchak D.R. Ascariasis. Last Updated: February 15 2002 eMedicine.com, Inc.
(2004).
www.vormil. com
За матеріалами:
Medicus Amicus # 6 2004.
Гельмінти використовують людський організм не тільки як джерело харчування, але і як сприятливе середовище проживання і розмноження. Вони "пожирають" нас зсередини і отруюють наш організм продуктами своєї життєдіяльності, викликаючи розвиток паразитарних захворювань, або гельмінтозів. Вони роблять це з першої хвилини потрапляння всередину нас."Підступність" їх ще й у тому, що нерідко сам момент інфікування і подальше перебування в організмі людини залишається непоміченим системами, покликаними захищати нас від зовнішнього вторгнення. Гельмінти скидають поверхневі антигени при контакті зі специфічними антитілами, виділяють потужні імуносупресивні з'єднання, що пригнічують специфічний Т-клітинну відповідь, руйнують білки системи комплементу, що забезпечують цитоліз паразитарних організмів, адсорбують на своїй поверхні білкиорганізму, що створюють "екранний щит" від імунної системи господаря.
Тільки тоді, коли "позиції укріплені" і система травлення підключена "до безперебійного джерела життєзабезпечення", гельмінти починають проявляти себе і відтворювати своє численне потомство. Система розмноження у частини цих "тварюк" взагалісамодостатня - вони ж самки, вони ж самці, тобто гермафродити. І тому навіть однієї особини достатньо для "колонізації" людського організму. Гельмінти, як правило, "не поспішають" завдавати непоправної шкоди своєму "годувальнику", адже тоді виникне потреба в новому. Куди поспішати? "Єди" вистачить ще багатьом поколінням
Гельмінти - це актуально?
Однозначно - так! За даними ВООЗ, понад 16 мільйонів смертей на рік, а це близько третини всіх випадків, обумовлено інфекційними та паразитарними (глистовими) захворюваннями, які відповідно до виділених класами паразитів називаються нематодозах, трематодозамі, цестодози.Тільки два види нематод - аскариди і трихінел зумовлюють виникнення, відповідно, 1 мільярда і 800 мільйонів випадків паразитарних захворювань на різних континентах нашої планети.
Незважаючи на "прихильність" до теплого і вологого клімату, гельмінти поширені повсюдно, є навіть стійкі до низьких температур. Гельмінтози однозначно частіше зустрічаються в країнах з нерозвиненою економікою і поганим фінансуванням медико-соціальних програм. Кожен житель Африки носитьв собі два види гельмінтів, кожен житель Азії - одного. Але навіть у США, що володіють досить розвиненою системою охорони здоров'я, ентеробіоз, захворювання, обумовлене ще одним видом нематод - гостриками, вражає 5-15% населення. У Європі гельмінти паразитують у кожного третього жителя.
Ситуація в Україну
За даними паразитологічного моніторингу, практично кожен челов
ек в нашій країні протягом свого життя хоча б раз інфікується гельмінтами. Щорічний показник захворюваності гельмінтозами в Україну, за даними фахівців, становить 1333 випадки на 100 000 населення.Незважаючи на те, що в Україну зустрічаються близько 30 видів паразитуючих в організмі людини гельмінтів, найбільш поширеними захворюваннями є лише кілька: ентеробіоз, аскаридоз, трематодоз. Захворюваність ентеробіоз в країні складає 1100 випадків на 100 000 населення. Серед хворих 70% - жителі міст, з них 90% - діти. Захворюваність аскаридозом становить 100 випадків на 100 000 населення. Серед хворих 60% - жителі міст, з них 65% - діти.
Даніобласних санітарно-епідеміологічних станцій та Українського Центру санітарно-епідеміологічного нагляду вказують, що поширеність гельмінтозів в Україну продовжує зростати.
Чому гельмінти долають нас?
Зростання захворюваності гельмінтозами є наслідком високого забруднення навколишнього середовища яйцями гельмінтів в результаті скидання стічних вод, що зросла міграції населення, збільшення чисельності домашніх тварин в міських квартирах, низького соціально-економічного рівня життя, недооцінки органами охорони здоров'я впливу даної патології на здоров'я людини. Всі ці проблеми особливо актуальні сьогодні для Україні.
Г ельмінти і здоров'я людини
Гельмінтози характеризуються ознаками хронічної інтоксикації та алергізації людського організму, порушенням функціонування імунної системи, органів дихання і травноготракту, міалгією, лімфаденопатією, залізодефіцитною анемією. Як результат, зниження показників здоров'я, а значить, і якості життя пацієнтів. У інфікованих гельмінтами дітей спостерігається затримка психічного і фізичного розвитку. Небезпечні гельмінти і своїм механічним впливом на організм людини, здатністю індукувати небезпечні для життя ускладнення, такі як закупорка проток панкреатобилиарной системи, абсцеси печінки та підшлункової залози, перфорація кишечника з розвиткомперитоніту, обтураційна кишкова непрохідність та ін
Діагностика - питання і відповіді
Клінічнадіагностика гельмінтозів дуже ускладнена, оскільки частіше проявляється неспецифічними симптомами і синдромами: загальною слабкістю, головним болем, нервозністю, порушеннями сну, локальним або системним шкірним свербінням, випаданням волосся, ламкістю нігтів, порушеннями апетиту, транзиторною болем у животі, метеоризмом, діареєю, а також наполегливої анемією. Далеко не кожен лікар, виявивши у який звернувся до нього за медичною допомогою пацієнта перераховані ознаки, вдасться до консультації паразитологаі поглибленому обстеженню для виключення гельмінтозів. Прийнята в більшості поліклінік методика лабораторного дослідження калу "на яйця глист" не завжди дозволяє розпізнати деяких паразитів. Проте діагностика ентеробіозу і аскаридозу, на частку яких припадає понад 90% всіх гельмінтозів в Україну, досить проста. Враховуючи здатність яєць гостриків у великій кількості скупчуватися в нічний час навколо анального отвору і в промежині діагностика ентеробіозу у багатьох випадках невикликає великих проблем. Досить їх візуального виявлення в промежині. Також для збору яєць гостриків можливе використання широкої прозорої стрічки, яку притискають в області анального отвору або промежини вранці до купання. Як правило, процедуру повторюють три дні поспіль. Далі за допомогою лінзи з досить малим дозволом ідентифікують яйця, попередньо завдавши на стрічку розведену гідроокис натрію або толуол[3]. Діагностика аскаридозу базується на дослідженнізразка калу, в якому можна виявити великі (60х50 мкм) коричневі тришарові яйця. У тих випадках, коли яйця запліднені, їх поверхня стає шорсткою за рахунок мукополісахаридів[4]. Крім того, личинки аскарид можуть виявлятися при мікроскопії нативного препарату мокротиння в період легеневої фази міграції паразита. Додатковим критерієм, полегшує діагностику аскаридозу, є поява еозинофілії в клінічному аналізі крові в тканинної фазі міграції аскарид.
З інструментальних методів діагностики аскаридозу інформативною може виявитися комп'ютерна томографія органів грудної клітини (мігруючі інфільтрати в легеневої тканини в період легеневої фази міграції).
У діагностиці гельмінтозів, в першу чергу мають тканинну локалізацію, успішно почали використовувати імуноферментні методи, оскільки традиційні (мікроскопія калу, дуоденального вмісту тощо) можуть надаватися неінформативними. Як правило, визначають сумарний титр антитіл до окремих паразитам.
Як протистояти навалі?
Неспецифічна і специфічна профілактика та лікування - ключові інструменти протистояння більшості вражаючих організм людини гельмінтозів.
Традиційно до методів неспецифічної профілактики відносять ретельне дотримання правил особистої гігієни, поліпшення екологічноїситуації за рахунок підвищення якості очищення та дезінфекції стічних вод, освітні заходи, спрямовані на підвищення гігієнічної культури всього населення, в тому числі і медиків. Неспецифічна профілактика найбільшою мірою показана особам з групи ризику, в першу чергу дітям та дорослим, які контактують з тваринами і хворими людьми.
Специфічна профілактика базується на превентивний застосуванні серед пацієнтів, що складають групу ризику, антигельмінтних препаратів. Вони повинні володіти не тільки вираженою активністю у відношенні як можна більш широкого спектра статевозрілих гельмінтів, їх яєць, личинок і цист, але й достатньої безпекою, перш за все щодо дитячого організму, найбільшою мірою піддається гельмінтозів.
З цих позицій особливої уваги заслуговують препарати з групи карбаматбензімідазолов, в першу чергу - альбендазол. Альбендазол має високу терапевтичної активністю щодо більшості кишковихнематодозів, в тому числі домінуючих в Україну ентеробіозу і аскаридозу, а також цестодозов, трематодозов і лямбліозу[5]. За спектром антигельминтной активності альбендазол перевершує всі інші протипаразитарні препарати.
Альбендазол завдає "подвійний удар" по гельмінтів, порушуючи функцію їх мікротубулярного апарату з ушкодженням тубулінового білка і пригнічуючи транспорт глюкози і фумаратредуктази. Наслідком цього є припинення синтезу АТФ в гельмінти, придушення клітинного ділення на стадії метафази, пригнічення яйцекладки і розвитку личинок.
Сам альбендазол має слабку абсолютної абсорбцією, що дозволяє підтримувати в просвіті кишечника згубні для гельмінтів концентрації. Всмокталася частина препарату при потраплянні у внутрішні середовища людського організму трансформується в сульфодоксид альбендазолу, який досягає в плазмі і тканинах високих концентрацій, забезпечуючи значний антигельмінтний ефект препарату.
Процес всмоктування альбендазолу триває близько 9:00 тоді як час утримування в організмі - понад 173 годин. Препарат метаболізується печінкою і виводиться жовчю, а тому ефективний і відносно гельмінтів, що паразитують у печінці та біліарному тракті.
Завдяки зручним формам випуску (жувальні таблетки по 400 мг і суспензія, 5 мл якої містять 200 мг препарату) і високої безпеки альбендазол може застосовуватися для профілактики і лікування гельмінтозів у найбільш часто хворіє контингенту - дітей - вже з дворічного віку. Виражений антигельмінтний ефект альбендазолу дозволяє використовувати навіть схему лікування з одноразовим прийомом 400 мг препарату і повторенням курсу через 2-3 тижні. В залежності від виду гельмінтозу лікування може тривати протягом 10-15 днів.
З профілактичною метою альбендазол рекомендують приймати 2 рази на рік усім членам сім'ї по 400 мг (1 таблетка або 10 мл суспензії) 1 раз на добу протягом 3 днів.
Сучасний потужний антигельмінтний препарат альбендазол здатний не допустити, а в разі потреби - очистити наш організм від гельмінтів.
Література
Гельмінтози людини - посібник для лікарів /под ред. проф. Лучшева В.І., д.м.н. Лебедєва В.В. Краснодар, (1998).
Hokeleek M., Luwick L., Cua A. Nematode infections. Last Updated: January 17 2003 eMedicine.com, Inc. (2004).
Wolfram W. Enterobiasis. Last Updated: December 18 2003 eMedicine.com, Inc. (2004).
Haburchak D.R. Ascariasis. Last Updated: February 15 2002 eMedicine.com, Inc.
(2004).
www.vormil. com
За матеріалами:
Medicus Amicus # 6 2004.
...