Бєлов Н.В. - 99 способів боротьби з пияцтвом. - Мінськ. 2004.
Загальноприйняті статистичні показники захворюваності і хвороби алкоголізмом мало відображають реальну ситуацію, оскільки число виявлених і врахованих хворих в значній мірі залежить від активностінаркологічної служби. Це особливо позначається в останній час (починаючи з 1990 р.), коли в Росії перестала діяти жорстка система обов'язкового диспансерного обліку, активного виявлення та полупрінудітельного залучення до лікування хворих на алкоголізм. Тому для оцінки наркологічної ситуації використовується ряд непрямих показників: динаміка споживання алкоголю в тому чи іншому регіоні, смертність від цирозу печінки, захворюваність алкогольними психозами, злочинність, аварії натранспорті, травматизм, число розлучень та ін Кожен з цих показників окремо, природно, неоднозначний і може оскаржуватися, але в комплексі вони досить інформативні. Серед названих показників найбільшої уваги заслуговує захворюваність алкогольними психозами, оскільки вона відображає поширеність алкоголізму (алкогольні психози виникають тільки у хворих на алкоголізм) і його тяжкість. Під час антиалкогольної кампанії 1985-1987 рр (Коли споживання алкоголю черездержавну торгівлю знизилося з 10 л абсолютного алкоголю на душу населення, реєстрованого в 1984 р., до 32 л в 1987 р., т. е. в 3 рази) число хворих на алкоголізм, які перебувають на обліку, продовжувало зростати і досягло в 1987 р. 20086 на 100000 населення. За цей же час захворюваність алкогольними психозами знизилася в 32 рази, а за статистичними даними 1988 р. - в 4 рази. Знизилися і деякі інші показники наркологічної ситуації (розлучення, прогули на роботі, виробничийшлюб, дорожньо-транспортні пригоди та ін.) З червня 1985 р. по травень 1986 в порівнянні з аналогічним періодом 1984 - 1985 рр загальне число померлих від травм, отруєнь, нещасних випадків виявилося на 25% менше. За цей же період число померлих від отруєнь алкоголем і його сурогатами зменшилася на 32%.
В подальшому, коли антиалкогольна кампанія з різних причин була згорнута і споживання алкоголю (особливо міцних напоїв) стало швидко рости до вихідного рівня, захворюваність алкогольними психозами до 1992 р. збільшилася в 25 рази в порівнянні з 1988 р., а в наступні роки зростала ще більш стрімко. Одночасно відбулося погіршення і вищезазначених показників наркологічної ситуації (особливо числадорожньо-транс-кравців пригод). У зв'язку зі сказаним неадекватними виглядають статистичні показники захворюваності і хвороби алкоголізмом: в 1992 р. захворюваність становила 387% від рівня 1985 р., а число врахованих хворих знизилося до 16624 на 100000 населення (825% від рівня 1987 р .), склавши по Росії 2474201 чоловік. Очевидно, захворюваність алкогольними психозами більш точно відображає рівень алкоголізації населення, ніж наведені статистичні показники, які підчому визначаються мінливими умовами і характером роботи наркологічної служби. На основі аналізу деяких статистичних даних можна зробити висновок, що поширеність алкоголізму в нашій країні збільшується, а тяжкість його хворобливих проявів неухильно зростає. За даними ВООЗ, у світі налічується 120 млн хворих на алкоголізм (з «синдромом алкогольної залежності»), а показник поширеності 2%. Алкогольна ситуація в розвинених країнах різна.
Ситуацію в США до середини 90-х років. XX
в. М.
A..
Schuc - kit
(1995) характеризуєнаступним чином: вживають алкоголь протягом життя 90% американців, систематично вживають 60-70%, мають пов'язані з алкоголем проблеми більше 40%, зловживають алкоголем 20% чоловіків і 10% жінок, мають алкогольну залежність, тобто страждають алкоголізмом, 10 % чоловіків і 35% жінок. Автор підкреслює, що ці показники мають істотні відмінності в різних групах населення і залежать від соціального стану та культурних особливостей. Найбільш високі показники відрізняють, зодного боку, шари суспільства, які мають високий соціальний статус щодо освіти та економічного забезпечення, а з іншого - деякі малозабезпечені групи населення. Поширеність алкоголізму в загальному серед населення їм визначається як 19% серед чоловіків та 3 - 5% серед жінок, а зловживання алкоголем - 20% се чоловіків і 10% серед жінок. Починають вживати алкоголь частіше у віці 15-20 років; пік же поширеності зловживання алкоголем доводиться на 20-40 років.«Алкогольна» смертність склала близько 5% від загальної смертності. Серед більш частих причин смерті залишалися хвороби серця, злоякісні пухлини та цереброваскулярні ураження. Більш того, при зниженні відсотка пов'язаних з прийомом алкоголю дорожньо-транспортних пригод (ДТП) кількість ДТП зі смертельним результатом, як і раніше склало 50% від усіх ДТП; при стійкій тенденції поступового зниження споживання спиртного школярами старших класів 92% з них пробували спиртне,. V
3 систематично випивали, більш. V
3 час від часу напивалися до важкого сп'яніння. У країнах європейського регіону споживання чистого алкоголю в перерахунку на душу населення коливається в широкому діапазоні - від 2 л в Ізраїлі до 22 л в Латвії. У ряді європейських країн, які раніше очолювали список споживачів алкоголю, в кінці минулого століття відбулося істотне зниження споживання - в Італії на 51%, в Іспанії на 36%, у Франції на 25%. В цілому по регіону більше чи менше зниження споживання алкоголю відзначено в 11 країнах. Але разом з тим у 21 країнах (Латвія, Литва, Естонія, Польща, Македонія, Чехія, Греція, Ірландія та ін) відзначалося збільшення його споживання. В Угорщині 25% дорослого чоловічого населення були віднесені до проблемних або важким п'яницям; 10% всього населення зловживають алкоголем. У Фінляндії в 1994 р. близько 5% населення у віці старше 14 років склали проблемні п'яниці. В Ірландії в 1991 р. серед 15-річних школярів 36% хлопчиків і 22% дівчаток регулярно споживали спиртне, серед 17-річних ці показники склали відповідно 63 і 40%. При зіставленні цих даних з показниками смертності від цирозу печінки виявлено відсутність суворого паралелізму. Зокрема, Грузія з її невеликим показником споживання абсолютного алкоголю на душу населення (3 л) знаходиться серед країн з високою смертністю від цирозу печінки (близько 25 на 100000 населення); в той же час Латвія при дуже високому рівні споживання алкоголю (22 л) відноситься до країн з низькою смертністю від цирозу печінки (близько 11 на 100000 населення). Інакше йде справа з захворюваністю алкогольними психозами: країни з найвищим споживанням алкоголю (Латвія, Естонія, Словенія, Фінляндія, Польща, Литва та ін) відрізняються високим
і показниками (в Латвії - 678 у Фінляндії - 612 в Естонії - 538 на 100000 населення). У країнах же з низьким показником споживання алкоголю на душу населення (Ізраїль - 2л, Вірменія - 25 л, Грузія - Зл, Норвегія - 5л) захворюваність алкогольними психозами знаходиться на найнижчому рівні (в Ізраїлі - 13 у Вірменії - 23 в Грузії - 14 в Норвегії - 102 на 100000 населення). Аналогічна закономірність проявляється в показниках смертності внаслідок ДТП: вони найвищі в країнах з найвищим рівнем споживання алкоголю (в Латвії - 35 в Естонії - 24 на 100000 населення) і мінімальні там, де споживання спиртного низьке (Ізраїль і Норвегія - по 7 на 100000 населення). Співвідношення жінок і чоловіків серед хворих алкоголізмом в розвинених країнах Європи і США знаходиться між 1:5 і 1:2 хоча в недавньому минулому воно становило 1:12 і менше. У нашій країні співвідношення врахованих хворих алкоголізмом жінок і чоловіків в середині 80-х років. XX
в. було 1:12 в 1991 р. - 1:9 і в 1995 р. - 1:6.
Загальноприйняті статистичні показники захворюваності і хвороби алкоголізмом мало відображають реальну ситуацію, оскільки число виявлених і врахованих хворих в значній мірі залежить від активностінаркологічної служби. Це особливо позначається в останній час (починаючи з 1990 р.), коли в Росії перестала діяти жорстка система обов'язкового диспансерного обліку, активного виявлення та полупрінудітельного залучення до лікування хворих на алкоголізм. Тому для оцінки наркологічної ситуації використовується ряд непрямих показників: динаміка споживання алкоголю в тому чи іншому регіоні, смертність від цирозу печінки, захворюваність алкогольними психозами, злочинність, аварії натранспорті, травматизм, число розлучень та ін Кожен з цих показників окремо, природно, неоднозначний і може оскаржуватися, але в комплексі вони досить інформативні. Серед названих показників найбільшої уваги заслуговує захворюваність алкогольними психозами, оскільки вона відображає поширеність алкоголізму (алкогольні психози виникають тільки у хворих на алкоголізм) і його тяжкість. Під час антиалкогольної кампанії 1985-1987 рр (Коли споживання алкоголю черездержавну торгівлю знизилося з 10 л абсолютного алкоголю на душу населення, реєстрованого в 1984 р., до 32 л в 1987 р., т. е. в 3 рази) число хворих на алкоголізм, які перебувають на обліку, продовжувало зростати і досягло в 1987 р. 20086 на 100000 населення. За цей же час захворюваність алкогольними психозами знизилася в 32 рази, а за статистичними даними 1988 р. - в 4 рази. Знизилися і деякі інші показники наркологічної ситуації (розлучення, прогули на роботі, виробничийшлюб, дорожньо-транспортні пригоди та ін.) З червня 1985 р. по травень 1986 в порівнянні з аналогічним періодом 1984 - 1985 рр загальне число померлих від травм, отруєнь, нещасних випадків виявилося на 25% менше. За цей же період число померлих від отруєнь алкоголем і його сурогатами зменшилася на 32%.
В подальшому, коли антиалкогольна кампанія з різних причин була згорнута і споживання алкоголю (особливо міцних напоїв) стало швидко рости до вихідного рівня, захворюваність алкогольними психозами до 1992 р. збільшилася в 25 рази в порівнянні з 1988 р., а в наступні роки зростала ще більш стрімко. Одночасно відбулося погіршення і вищезазначених показників наркологічної ситуації (особливо числадорожньо-транс-кравців пригод). У зв'язку зі сказаним неадекватними виглядають статистичні показники захворюваності і хвороби алкоголізмом: в 1992 р. захворюваність становила 387% від рівня 1985 р., а число врахованих хворих знизилося до 16624 на 100000 населення (825% від рівня 1987 р .), склавши по Росії 2474201 чоловік. Очевидно, захворюваність алкогольними психозами більш точно відображає рівень алкоголізації населення, ніж наведені статистичні показники, які підчому визначаються мінливими умовами і характером роботи наркологічної служби. На основі аналізу деяких статистичних даних можна зробити висновок, що поширеність алкоголізму в нашій країні збільшується, а тяжкість його хворобливих проявів неухильно зростає. За даними ВООЗ, у світі налічується 120 млн хворих на алкоголізм (з «синдромом алкогольної залежності»), а показник поширеності 2%. Алкогольна ситуація в розвинених країнах різна.
Ситуацію в США до середини 90-х років. XX
в. М.
A..
Schuc - kit
(1995) характеризуєнаступним чином: вживають алкоголь протягом життя 90% американців, систематично вживають 60-70%, мають пов'язані з алкоголем проблеми більше 40%, зловживають алкоголем 20% чоловіків і 10% жінок, мають алкогольну залежність, тобто страждають алкоголізмом, 10 % чоловіків і 35% жінок. Автор підкреслює, що ці показники мають істотні відмінності в різних групах населення і залежать від соціального стану та культурних особливостей. Найбільш високі показники відрізняють, зодного боку, шари суспільства, які мають високий соціальний статус щодо освіти та економічного забезпечення, а з іншого - деякі малозабезпечені групи населення. Поширеність алкоголізму в загальному серед населення їм визначається як 19% серед чоловіків та 3 - 5% серед жінок, а зловживання алкоголем - 20% се чоловіків і 10% серед жінок. Починають вживати алкоголь частіше у віці 15-20 років; пік же поширеності зловживання алкоголем доводиться на 20-40 років.«Алкогольна» смертність склала близько 5% від загальної смертності. Серед більш частих причин смерті залишалися хвороби серця, злоякісні пухлини та цереброваскулярні ураження. Більш того, при зниженні відсотка пов'язаних з прийомом алкоголю дорожньо-транспортних пригод (ДТП) кількість ДТП зі смертельним результатом, як і раніше склало 50% від усіх ДТП; при стійкій тенденції поступового зниження споживання спиртного школярами старших класів 92% з них пробували спиртне,. V
3 систематично випивали, більш. V
3 час від часу напивалися до важкого сп'яніння. У країнах європейського регіону споживання чистого алкоголю в перерахунку на душу населення коливається в широкому діапазоні - від 2 л в Ізраїлі до 22 л в Латвії. У ряді європейських країн, які раніше очолювали список споживачів алкоголю, в кінці минулого століття відбулося істотне зниження споживання - в Італії на 51%, в Іспанії на 36%, у Франції на 25%. В цілому по регіону більше чи менше зниження споживання алкоголю відзначено в 11 країнах. Але разом з тим у 21 країнах (Латвія, Литва, Естонія, Польща, Македонія, Чехія, Греція, Ірландія та ін) відзначалося збільшення його споживання. В Угорщині 25% дорослого чоловічого населення були віднесені до проблемних або важким п'яницям; 10% всього населення зловживають алкоголем. У Фінляндії в 1994 р. близько 5% населення у віці старше 14 років склали проблемні п'яниці. В Ірландії в 1991 р. серед 15-річних школярів 36% хлопчиків і 22% дівчаток регулярно споживали спиртне, серед 17-річних ці показники склали відповідно 63 і 40%. При зіставленні цих даних з показниками смертності від цирозу печінки виявлено відсутність суворого паралелізму. Зокрема, Грузія з її невеликим показником споживання абсолютного алкоголю на душу населення (3 л) знаходиться серед країн з високою смертністю від цирозу печінки (близько 25 на 100000 населення); в той же час Латвія при дуже високому рівні споживання алкоголю (22 л) відноситься до країн з низькою смертністю від цирозу печінки (близько 11 на 100000 населення). Інакше йде справа з захворюваністю алкогольними психозами: країни з найвищим споживанням алкоголю (Латвія, Естонія, Словенія, Фінляндія, Польща, Литва та ін) відрізняються високим
і показниками (в Латвії - 678 у Фінляндії - 612 в Естонії - 538 на 100000 населення). У країнах же з низьким показником споживання алкоголю на душу населення (Ізраїль - 2л, Вірменія - 25 л, Грузія - Зл, Норвегія - 5л) захворюваність алкогольними психозами знаходиться на найнижчому рівні (в Ізраїлі - 13 у Вірменії - 23 в Грузії - 14 в Норвегії - 102 на 100000 населення). Аналогічна закономірність проявляється в показниках смертності внаслідок ДТП: вони найвищі в країнах з найвищим рівнем споживання алкоголю (в Латвії - 35 в Естонії - 24 на 100000 населення) і мінімальні там, де споживання спиртного низьке (Ізраїль і Норвегія - по 7 на 100000 населення). Співвідношення жінок і чоловіків серед хворих алкоголізмом в розвинених країнах Європи і США знаходиться між 1:5 і 1:2 хоча в недавньому минулому воно становило 1:12 і менше. У нашій країні співвідношення врахованих хворих алкоголізмом жінок і чоловіків в середині 80-х років. XX
в. було 1:12 в 1991 р. - 1:9 і в 1995 р. - 1:6.
...