Виявити вірусможливо за допомогою спеціальних тестів. Процес тестування полягає у виявленні антитіл, які виробляються організмом у відповідь на проникнення вірусу.
1-й тест - імуноферментний аналіз (ІФА).
Це найпоширеніший метод діагностики. Через три місяці після потрапляннявірусу в кров, в організмі людини накопичується та кількість антитіл, що може визначити імуноферментний аналіз. Приблизно в 1% випадків він дає хибнопозитивний або псевдонегативну результати.
Псевдонегативну результат може бути отриманий, якщо антитіла до вірусу не встигли виробитися або на термінальній стадії СНІДу, коли вірусу в крові настільки багато, що клітини CD-4 і антитіла майжевідсутні. Якщо ти хочеш упевнитися, що твій негативний результат не є насправді хибнонегативних, має сенс перездати ІФА ще раз через 3 місяці.
Хибнопозитивний результат в основному виявляється при обстеженні пацієнтів з хронічними інфекційними, аутоімунними, онкологічними та деякими іншими захворюваннями, а також у разі вагітності. Тому будь-який позитивнийрезультат обов'язково перевіряють на більш чутливому тесті - імуноблоті. Позитивний результат імуноблоту після позитивного ІФА достовірний на 999% - це максимальна точність для будь-якого медичного тесту.
2-й тест - імуноблот (ІБ).
Цей тест визначає наявність специфічних антитіл до ВІЛ. Результат може бути позитивним, негативним і сумнівним (або невизначеним).
Невизначений результат може означати, що в кровотоці людини присутній ВІЛ, але організмом вироблений ще не весь спектр антитіл. Як правило, після 1-3-6 місяців з моменту отримання сумнівного результату в сироватці з'являються одне за одним всі антитіла та ВІЛ. Вцьому випадку сумнівний результат є свідченням початкової стадії ВІЛ-інфекції. Невизначений результат імуноблоту також може означати, що людина не інфікована ВІЛ, але в його організмі є антитіла, схожі на антитіла до ВІЛ. Такий результат буває у хворих на туберкульоз, онкохворих, реципієнтів, які отримують багаторазові гемотрансфузії (переливання крові), у вагітних жінок. При невизначеному результаті ІБ пацієнт перебуває під наглядом лікаря-інфекціоніста та повторює аналіз через 1 3 і 6 місяців.
Третій тест - полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).
Він використовується для визначення РНК і ДНК вірусу. Це дуже ефективна і чутлива реакція, що дозволяє отримати результат, досліджуючи ДНК всього однієї клітини шляхом множення (або ампліфікації) специфічних послідовностей ДНК. ПЛР використовується для:
-визначення наявності або відсутності самого ВІЛ в "період вікна" і при неясному результаті імуноблоту;
-для визначення, який вірус присутній в організмі - ВІЛ-1 або ВІЛ-2; - для визначення та контролю вірусного навантаження;
-для визначення ВІЛ-статусу новонароджених, які народилися від ВІЛ-інфікованих матерів;
-- В службах переливання крові.
Чутливість даного тесту дуже висока: він виявляє сам вірус, причому через короткий час (в середньому близько 10-ти днів) з моменту передбачуваного зараження. Однак ця ж висока чутливість дозволяє тесту реагувати і на багато інших інфекцій, що призводить до частих хибнопозитивних результатів. Тому за результатами цього тесту ніколи не ставиться остаточний діагноз.
Проведення ПЛР вимагає складного лабораторного обладнання та високої кваліфікації фахівців. Метод є дуже дорогим і тому в масовому тестуванні на ВІЛ, яке, згідно із законодавством, проводиться для населення безкоштовно, застосовуватися не може.
4-й тест - так званий експрес-тест.
Його застосовують в екстрених ситуаціях (наприклад, під час операцій за життєвими показаннями або в пологах). Проведення експрес-тесту не вимагає складного обладнання та високої кваліфікації персоналу, але його результат повинен бути згодом підтверджено стандартним тестуванням на ВІЛ.
1-й тест - імуноферментний аналіз (ІФА).
Це найпоширеніший метод діагностики. Через три місяці після потрапляннявірусу в кров, в організмі людини накопичується та кількість антитіл, що може визначити імуноферментний аналіз. Приблизно в 1% випадків він дає хибнопозитивний або псевдонегативну результати.
Псевдонегативну результат може бути отриманий, якщо антитіла до вірусу не встигли виробитися або на термінальній стадії СНІДу, коли вірусу в крові настільки багато, що клітини CD-4 і антитіла майжевідсутні. Якщо ти хочеш упевнитися, що твій негативний результат не є насправді хибнонегативних, має сенс перездати ІФА ще раз через 3 місяці.
Хибнопозитивний результат в основному виявляється при обстеженні пацієнтів з хронічними інфекційними, аутоімунними, онкологічними та деякими іншими захворюваннями, а також у разі вагітності. Тому будь-який позитивнийрезультат обов'язково перевіряють на більш чутливому тесті - імуноблоті. Позитивний результат імуноблоту після позитивного ІФА достовірний на 999% - це максимальна точність для будь-якого медичного тесту.
2-й тест - імуноблот (ІБ).
Цей тест визначає наявність специфічних антитіл до ВІЛ. Результат може бути позитивним, негативним і сумнівним (або невизначеним).
Невизначений результат може означати, що в кровотоці людини присутній ВІЛ, але організмом вироблений ще не весь спектр антитіл. Як правило, після 1-3-6 місяців з моменту отримання сумнівного результату в сироватці з'являються одне за одним всі антитіла та ВІЛ. Вцьому випадку сумнівний результат є свідченням початкової стадії ВІЛ-інфекції. Невизначений результат імуноблоту також може означати, що людина не інфікована ВІЛ, але в його організмі є антитіла, схожі на антитіла до ВІЛ. Такий результат буває у хворих на туберкульоз, онкохворих, реципієнтів, які отримують багаторазові гемотрансфузії (переливання крові), у вагітних жінок. При невизначеному результаті ІБ пацієнт перебуває під наглядом лікаря-інфекціоніста та повторює аналіз через 1 3 і 6 місяців.
Третій тест - полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).
Він використовується для визначення РНК і ДНК вірусу. Це дуже ефективна і чутлива реакція, що дозволяє отримати результат, досліджуючи ДНК всього однієї клітини шляхом множення (або ампліфікації) специфічних послідовностей ДНК. ПЛР використовується для:
-визначення наявності або відсутності самого ВІЛ в "період вікна" і при неясному результаті імуноблоту;
-для визначення, який вірус присутній в організмі - ВІЛ-1 або ВІЛ-2; - для визначення та контролю вірусного навантаження;
-для визначення ВІЛ-статусу новонароджених, які народилися від ВІЛ-інфікованих матерів;
-- В службах переливання крові.
Чутливість даного тесту дуже висока: він виявляє сам вірус, причому через короткий час (в середньому близько 10-ти днів) з моменту передбачуваного зараження. Однак ця ж висока чутливість дозволяє тесту реагувати і на багато інших інфекцій, що призводить до частих хибнопозитивних результатів. Тому за результатами цього тесту ніколи не ставиться остаточний діагноз.
Проведення ПЛР вимагає складного лабораторного обладнання та високої кваліфікації фахівців. Метод є дуже дорогим і тому в масовому тестуванні на ВІЛ, яке, згідно із законодавством, проводиться для населення безкоштовно, застосовуватися не може.
4-й тест - так званий експрес-тест.
Його застосовують в екстрених ситуаціях (наприклад, під час операцій за життєвими показаннями або в пологах). Проведення експрес-тесту не вимагає складного обладнання та високої кваліфікації персоналу, але його результат повинен бути згодом підтверджено стандартним тестуванням на ВІЛ.
...