Ірина ВЛАСОВА
Переливання довго зберігалася крові небезпечно для життя
Банк донорської крові може не тільки рятувати життя, а й становити небезпеку для здоров'я. Як встановили американські вчені, при переливанні пацієнтам, що перенесли операцію на серці, донорської крові, яка зберігалася більше двох тижнів, ризик смертельного результату в післяопераційний період збільшується на третину. Тим часом зараз в США відповідно до законодавства цільна донорська кров може зберігатисяпротягом шести тижнів, і медики намагаються позбуватися в першу чергу саме від старої крові.
В ході дослідження, результати якого були опубліковані минулого тижня, медики проаналізували залежність результату операції від терміну зберігання перелитої крові у 6000 пацієнтів, які перенеслиоперації на серці в Академічній клініці Клівленда. Як зазначає агентство Reuters, рівень смертності в клініці серед хворих, яким було зроблено переливання з використанням крові, що зберігалася менше двох тижнів, склав 17%, серед тих кардіологічних пацієнтів, кому перелили кров, що зберігалася більше двох тижнів, - 28%. Крім того, при використанні старої крові у пацієнтів частіше розвивалися ниркова недостатність, інфекції і множинна недостатність органів.
При вже існуючому критично низькому обсязі резервної донорської крові в банках, навіть з встановленим шеститижневий терміном зберігання, урізання строків до двох тижнів призведе до гострої нестачі цієї життєво важливої субстанції. За даними Національних інститутів охорони здоров'я США, щорічно гематрансфузія (переливання донорської крові) проводиться приблизно у 5 млн американців. В якості альтернативи пропонується донорськукров, що зберігалася довше двох тижнів, використовувати для інших медичних цілей.
У Росії трансфузіологія грає не менш важливу роль у питаннях забезпечення якості охорони здоров'я, але проблеми виникають дещо інші. З одного боку, переливання компонентів крові рятує людині життя в критичних ситуаціях,
з іншого - несе ризик зараження вірусами, а також розвитку реакцій, пов'язаних з відторгненням чужорідної тканини. Зараз готуються поправки до законодавства, яке повинно впорядкувати роботу служби крові.
Небезпечний донор
Особливо болюча в Росії проблема інфікованості донорів, у зв'язку з чим давно назріли реформи і посилення системи контролю. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), в 2001 році в світі налічувалося 400 млн осіб, інфікованих вірусом гепатиту В, і 36 млн ВІЛ-інфікованих. Після 1981 року від СНІДу померло 22 млн осіб. На початок XXI століття в західнихкраїнах ситуація з вірусною безпекою крові стала критичною. За оцінками експертів, до цього часу 300 000 чоловік в США, 16 000 в Канаді і 100 000 у Франції були інфіковані гепатитом С при переливанні крові та препаратів з неї. Але як тільки суспільство усвідомило загрозу передачі з кров'ю ВІЛ-інфекції та вірусних гепатитів, службу крові серйозно реорганізували.
Багато закордонних трансфузіологивідзначають, що розробка і використання нових технологій тестування донорської крові на маркери інфекцій при переливанні, розробка і впровадження вірусної інактивації плазми, введення стадії карантину і широке використання лейкоцитарних фільтрів, а також стабільність безоплатного донорства дозволили за відносно короткий час звести до мінімуму ризик зараження інфекційними захворюваннями при переливанні донорської крові та препаратів з неї. Уже в середині 1990-х років більш ніж в тисячураз вдалося знизити ризик передачі інфекцій через донорську кров. Наприклад, в США ризик передачі гепатиту С склав один випадок до 125 тисячі переливань, у Франції - один до 515 тисяч.
У Росії, на жаль,потенційна небезпека передачі вірусних інфекцій при переливанні донорської крові або використанні приготованих з неї препаратів залишається досить високою. Близько 20 - 30% донорів-носіїв вірусу гепатиту В і С, ВІЛ-інфекції не виявляється на ранніх стадіях захворювання. Моральна шкода та фінансові втрати важко переоцінити. Зокрема, зафіксовані випадки, коли через однієї дози плазми ненадійного донора доводилося забраковують всю партію, зібрану від 05 - 1 5 тисячі донорів.
Ситуація може бути ще більш драматичною, якщо така плазма вже перелита пацієнтові. У Росії плазма проходить карантин, але не скрізь. Поки важко оцінити, яка частина заготовлюється в РФ донорської крові піддається карантинізації і скільки випадків зараження інфекціями вдається таким чином уникнути. Проте експерти вважають, що абсолютної ефективності карантинізації плазми очікувати не доводиться: це тільки півзахід, оскільки діагностичні методи тестування крові не забезпечують гарантованого виявлення інфікованих донорів. Неминучі також технічні помилки, немає впевненості, що кожен донор після кроводачи перебуватиме в полі зору медиків. В результаті, за даними експертів, в Росії на кожні 100 кроводач припадає один випадок передачі інфекції гепатиту В або С.
Для самозабезпечення країни відповідно до рекомендацій ВООЗ потрібно переробити 12 млн л плазми на рік. У Росії заготовлюється близько 700 000 л крові, з якої переробляється менше 200 000 л, тобто близько 30%. Таким чином, істотна частина ресурсу знищується. Станції переливання крові та підприємства, які мають виробничі потужності для фракціонування 30 - 50 000 л на рік, працюють на третину можливостей через відсутність сировини.
Тому дуже велика значимість застосування аутологічної крові (крові самого пацієнта), яке в центрах переливання крові Європи і США розглядається як одна з ланок загальної програми заощадження крові.
Міністр обіцяла
Нормативно-правова база, що регламентує діяльність служби крові в Росії, дуже недосконала і багато в чому застаріла, містить ряд серйозних протиріч, а з окремих проблем відсутня взагалі. На місцях практичні лікарі трансфузіології та гематологи стикаються з недоступністю нормативної документації, на яку вони повинні спиратися у своїй повсякденній діяльності.
В останні роки збільшується число інфікованих донорів. При цьому зростає і ризик переливання інфікованої крові. Проблема донорства крові та її компонентів є однією з дуже важливих для держави і ключових для російської охорони здоров'я. Від того, як ця проблема буде вирішена, залежить можливість і якість надання високотехнологічної медичної допомоги в мирний час і в надзвичайних ситуаціях. 13 березня в ході зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним глава Мінздоровсоцрозвитку Тетяна Голікова позначила програму контролю за якістю донорської крові як одну з пріоритетних, зазначивши, що особливу увагу буде приділено відбору донорів, обстеження крові, системі її карантину і зберігання.
Джерело
: GZT.RU
Переливання довго зберігалася крові небезпечно для життя
Банк донорської крові може не тільки рятувати життя, а й становити небезпеку для здоров'я. Як встановили американські вчені, при переливанні пацієнтам, що перенесли операцію на серці, донорської крові, яка зберігалася більше двох тижнів, ризик смертельного результату в післяопераційний період збільшується на третину. Тим часом зараз в США відповідно до законодавства цільна донорська кров може зберігатисяпротягом шести тижнів, і медики намагаються позбуватися в першу чергу саме від старої крові.
В ході дослідження, результати якого були опубліковані минулого тижня, медики проаналізували залежність результату операції від терміну зберігання перелитої крові у 6000 пацієнтів, які перенеслиоперації на серці в Академічній клініці Клівленда. Як зазначає агентство Reuters, рівень смертності в клініці серед хворих, яким було зроблено переливання з використанням крові, що зберігалася менше двох тижнів, склав 17%, серед тих кардіологічних пацієнтів, кому перелили кров, що зберігалася більше двох тижнів, - 28%. Крім того, при використанні старої крові у пацієнтів частіше розвивалися ниркова недостатність, інфекції і множинна недостатність органів.
При вже існуючому критично низькому обсязі резервної донорської крові в банках, навіть з встановленим шеститижневий терміном зберігання, урізання строків до двох тижнів призведе до гострої нестачі цієї життєво важливої субстанції. За даними Національних інститутів охорони здоров'я США, щорічно гематрансфузія (переливання донорської крові) проводиться приблизно у 5 млн американців. В якості альтернативи пропонується донорськукров, що зберігалася довше двох тижнів, використовувати для інших медичних цілей.
У Росії трансфузіологія грає не менш важливу роль у питаннях забезпечення якості охорони здоров'я, але проблеми виникають дещо інші. З одного боку, переливання компонентів крові рятує людині життя в критичних ситуаціях,
з іншого - несе ризик зараження вірусами, а також розвитку реакцій, пов'язаних з відторгненням чужорідної тканини. Зараз готуються поправки до законодавства, яке повинно впорядкувати роботу служби крові.
Небезпечний донор
Особливо болюча в Росії проблема інфікованості донорів, у зв'язку з чим давно назріли реформи і посилення системи контролю. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), в 2001 році в світі налічувалося 400 млн осіб, інфікованих вірусом гепатиту В, і 36 млн ВІЛ-інфікованих. Після 1981 року від СНІДу померло 22 млн осіб. На початок XXI століття в західнихкраїнах ситуація з вірусною безпекою крові стала критичною. За оцінками експертів, до цього часу 300 000 чоловік в США, 16 000 в Канаді і 100 000 у Франції були інфіковані гепатитом С при переливанні крові та препаратів з неї. Але як тільки суспільство усвідомило загрозу передачі з кров'ю ВІЛ-інфекції та вірусних гепатитів, службу крові серйозно реорганізували.
Багато закордонних трансфузіологивідзначають, що розробка і використання нових технологій тестування донорської крові на маркери інфекцій при переливанні, розробка і впровадження вірусної інактивації плазми, введення стадії карантину і широке використання лейкоцитарних фільтрів, а також стабільність безоплатного донорства дозволили за відносно короткий час звести до мінімуму ризик зараження інфекційними захворюваннями при переливанні донорської крові та препаратів з неї. Уже в середині 1990-х років більш ніж в тисячураз вдалося знизити ризик передачі інфекцій через донорську кров. Наприклад, в США ризик передачі гепатиту С склав один випадок до 125 тисячі переливань, у Франції - один до 515 тисяч.
У Росії, на жаль,потенційна небезпека передачі вірусних інфекцій при переливанні донорської крові або використанні приготованих з неї препаратів залишається досить високою. Близько 20 - 30% донорів-носіїв вірусу гепатиту В і С, ВІЛ-інфекції не виявляється на ранніх стадіях захворювання. Моральна шкода та фінансові втрати важко переоцінити. Зокрема, зафіксовані випадки, коли через однієї дози плазми ненадійного донора доводилося забраковують всю партію, зібрану від 05 - 1 5 тисячі донорів.
Ситуація може бути ще більш драматичною, якщо така плазма вже перелита пацієнтові. У Росії плазма проходить карантин, але не скрізь. Поки важко оцінити, яка частина заготовлюється в РФ донорської крові піддається карантинізації і скільки випадків зараження інфекціями вдається таким чином уникнути. Проте експерти вважають, що абсолютної ефективності карантинізації плазми очікувати не доводиться: це тільки півзахід, оскільки діагностичні методи тестування крові не забезпечують гарантованого виявлення інфікованих донорів. Неминучі також технічні помилки, немає впевненості, що кожен донор після кроводачи перебуватиме в полі зору медиків. В результаті, за даними експертів, в Росії на кожні 100 кроводач припадає один випадок передачі інфекції гепатиту В або С.
Для самозабезпечення країни відповідно до рекомендацій ВООЗ потрібно переробити 12 млн л плазми на рік. У Росії заготовлюється близько 700 000 л крові, з якої переробляється менше 200 000 л, тобто близько 30%. Таким чином, істотна частина ресурсу знищується. Станції переливання крові та підприємства, які мають виробничі потужності для фракціонування 30 - 50 000 л на рік, працюють на третину можливостей через відсутність сировини.
Тому дуже велика значимість застосування аутологічної крові (крові самого пацієнта), яке в центрах переливання крові Європи і США розглядається як одна з ланок загальної програми заощадження крові.
Міністр обіцяла
Нормативно-правова база, що регламентує діяльність служби крові в Росії, дуже недосконала і багато в чому застаріла, містить ряд серйозних протиріч, а з окремих проблем відсутня взагалі. На місцях практичні лікарі трансфузіології та гематологи стикаються з недоступністю нормативної документації, на яку вони повинні спиратися у своїй повсякденній діяльності.
В останні роки збільшується число інфікованих донорів. При цьому зростає і ризик переливання інфікованої крові. Проблема донорства крові та її компонентів є однією з дуже важливих для держави і ключових для російської охорони здоров'я. Від того, як ця проблема буде вирішена, залежить можливість і якість надання високотехнологічної медичної допомоги в мирний час і в надзвичайних ситуаціях. 13 березня в ході зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним глава Мінздоровсоцрозвитку Тетяна Голікова позначила програму контролю за якістю донорської крові як одну з пріоритетних, зазначивши, що особливу увагу буде приділено відбору донорів, обстеження крові, системі її карантину і зберігання.
Джерело
: GZT.RU
...