Онкологічні захворювання (пухлини) займають одне з перших місць в структурі смертності населення (друге місце після серцево-судинних захворювань). Останнім часомвиявляється тенденція збільшення захворюваності онкологічними хворобами. Рання діагностика є найважливішим моментів в лікуванні цього типу захворювань. На жаль, велика кількість хворих звертаються до лікаря пізно, коли пухлина перейшла на пізні стадії розвитку, прогноз яких дуже несприятливий. Навпаки, при ранній діагностиці онкологічних захворювань, шанси на одужання великі і адекватне лікування в більшості випадківзакінчується повним одужанням хворого.
Більшість пухлин мають схожу клінічну картину.
Основним моментом визначальним розвиток симптомів є аж ніяк не гістологічна належність пухлини, а місце її локалізації в організміі тип росту пухлини.
Нижче розглянемо найбільш поширені приклади пухлин та принципи їх діагностики. Термінпухлина визначає патологічний стан, що характеризується утворенням вогнища патологічного зростання. Клітини пухлини втрачають контроль над процесами проліферації (розмноження) і диференціювання і починають безконтрольно ділитися. Під медичним терміном рак розуміємо злоякісну пухлину розвинулася з епітеліальної тканини. Часто терміном рак називають пухлини неепітеліальних походження, що є неправильним.
Згідно з найбільш простий класифікації пухлин розрізняємо два основних типи пухлин: доброякісні та злоякісні. Доброякісні пухлини характеризуються повільним зростанням і відсутністю метастаз (вогнищ розповсюдження пухлинного росту). Злоякісні пухлини в деяких випадках можна розглядати як пізні стадії розвитку доброякісних пухлин, на яких клітини отримали здатність швидкого зростання, розмноження та міграції зі струмом лімфи і крові.Злоякісні пухлини характеризуються швидким і агресивним зростанням, а також утворенням метастаз у віддалених органах і лімфовузлах.
Спеціальні методи діагностики (параклінічні методи діагностики) володіють високим діагностичною цінністю і дозволяють здійснювати комплексне обстеження хворогодля більш точного встановлення діагнозу.
Додаткові методи діагностики включають такі типи методів як:
Лабораторні дослідження:
Загальний і біохімічний аналіз крові - Дозволяє визначити якісний і кількісний склад крові (кількість клітин крові та їх властивості), а так же концентрацію в крові певних речовин: електролітів, глюкози, жирів, креатиніну, сечовини, та ін Особливим видом біохімічного аналізу крові є печінкові проби, при якому досліджується концентрація в крові ферментів печінки (ALT, AST) і деяких речовин які метаболізуються в печінці (білірубін).
За різних змін якісного і кількісного складу крові можна судити про розвиток в організмі тих чи інших патологічних процесів. Наприклад, зниження в крові рівня еритроцитів - це безсумнівний ознака анемії, а за морфологічними ознаками еритроцитів можна судити про яку конкретно анемії йде мова (зниження колірного показника - залізодефіцитна анемія, гігантські еритроцити - анемія при дефіциті вітаміну В12 або фолієвої кислоти). Підвищення рівня лейкоцитів (нейтрофілів) у крові і ШОЕ (швидкості осідання еритроцитів) свідчить про запальний процес, а підвищення кількості еозинофілів - про алергічному процесі. Біохімічні маркери дозволяють судити про функції внутрішніх органів і про стан обміну речовин в цілому. Так наприклад, підвищення рівня глюкози вище певного рівня є прямим доказом цукрового діабету. Підвищення рівня креатиніну і сечовини говорить про ниркову недостатність, а підвищення рівня білірубіну і ферментів печінки вказує на ураження печінки.
Доступність і висока інформативність цього методу дослідження робить його незамінним діагностичним інструментом.
Серологічні дослідження - Визначення антигенного складу крові і наявності в ній специфічних антитіл. Даний тип дослідження застосовується в діагностиці різних інфекційних та алергічних захворювань. Часом, зміна антигенного складу крові є єдиною ознакою хронічної інфекції (наприклад неактивні форми вірусного гепатиту В). У разі аутоімунних захворювань, (червоний вовчак, склеродермія, ревматизм) в крові підвищується рівень антитіл проти власних тканин організму. Серологічні дослідження характеризуються високою точністю та специфічністю і, як правило, замикають ланцюг дослідження хворого.
Загальний аналіз сечі - Визначення складу сечі є важливим діагностичним методом в розпізнаванні різних захворювань як органів сечостатевої системи, так і інших органів організму. Цей метод дослідження не має велику специфічністю, проте в сукупності з іншими методами дослідження дозволяє більш повно судити про функціонування систем організму.
Загальний аналіз калу - Визначення складу калу є додатковим методом дослідження різних захворювань травної системи, при яких порушується переварювання їжі, при цьому в калових масах визначаються частки неперетравленої їжі. Паразитологічні дослідження калових мас дозволяє виявити присутність в них яєць, живих паразитів або їх фрагментів і тим самим сприяє встановленню точного діагнозу тієї чи іншої паразитної інвазії.
Більшість пухлин мають схожу клінічну картину.
Основним моментом визначальним розвиток симптомів є аж ніяк не гістологічна належність пухлини, а місце її локалізації в організміі тип росту пухлини.
Нижче розглянемо найбільш поширені приклади пухлин та принципи їх діагностики. Термінпухлина визначає патологічний стан, що характеризується утворенням вогнища патологічного зростання. Клітини пухлини втрачають контроль над процесами проліферації (розмноження) і диференціювання і починають безконтрольно ділитися. Під медичним терміном рак розуміємо злоякісну пухлину розвинулася з епітеліальної тканини. Часто терміном рак називають пухлини неепітеліальних походження, що є неправильним.
Згідно з найбільш простий класифікації пухлин розрізняємо два основних типи пухлин: доброякісні та злоякісні. Доброякісні пухлини характеризуються повільним зростанням і відсутністю метастаз (вогнищ розповсюдження пухлинного росту). Злоякісні пухлини в деяких випадках можна розглядати як пізні стадії розвитку доброякісних пухлин, на яких клітини отримали здатність швидкого зростання, розмноження та міграції зі струмом лімфи і крові.Злоякісні пухлини характеризуються швидким і агресивним зростанням, а також утворенням метастаз у віддалених органах і лімфовузлах.
Спеціальні методи діагностики (параклінічні методи діагностики) володіють високим діагностичною цінністю і дозволяють здійснювати комплексне обстеження хворогодля більш точного встановлення діагнозу.
Додаткові методи діагностики включають такі типи методів як:
Лабораторні дослідження:
Загальний і біохімічний аналіз крові - Дозволяє визначити якісний і кількісний склад крові (кількість клітин крові та їх властивості), а так же концентрацію в крові певних речовин: електролітів, глюкози, жирів, креатиніну, сечовини, та ін Особливим видом біохімічного аналізу крові є печінкові проби, при якому досліджується концентрація в крові ферментів печінки (ALT, AST) і деяких речовин які метаболізуються в печінці (білірубін).
За різних змін якісного і кількісного складу крові можна судити про розвиток в організмі тих чи інших патологічних процесів. Наприклад, зниження в крові рівня еритроцитів - це безсумнівний ознака анемії, а за морфологічними ознаками еритроцитів можна судити про яку конкретно анемії йде мова (зниження колірного показника - залізодефіцитна анемія, гігантські еритроцити - анемія при дефіциті вітаміну В12 або фолієвої кислоти). Підвищення рівня лейкоцитів (нейтрофілів) у крові і ШОЕ (швидкості осідання еритроцитів) свідчить про запальний процес, а підвищення кількості еозинофілів - про алергічному процесі. Біохімічні маркери дозволяють судити про функції внутрішніх органів і про стан обміну речовин в цілому. Так наприклад, підвищення рівня глюкози вище певного рівня є прямим доказом цукрового діабету. Підвищення рівня креатиніну і сечовини говорить про ниркову недостатність, а підвищення рівня білірубіну і ферментів печінки вказує на ураження печінки.
Доступність і висока інформативність цього методу дослідження робить його незамінним діагностичним інструментом.
Серологічні дослідження - Визначення антигенного складу крові і наявності в ній специфічних антитіл. Даний тип дослідження застосовується в діагностиці різних інфекційних та алергічних захворювань. Часом, зміна антигенного складу крові є єдиною ознакою хронічної інфекції (наприклад неактивні форми вірусного гепатиту В). У разі аутоімунних захворювань, (червоний вовчак, склеродермія, ревматизм) в крові підвищується рівень антитіл проти власних тканин організму. Серологічні дослідження характеризуються високою точністю та специфічністю і, як правило, замикають ланцюг дослідження хворого.
Загальний аналіз сечі - Визначення складу сечі є важливим діагностичним методом в розпізнаванні різних захворювань як органів сечостатевої системи, так і інших органів організму. Цей метод дослідження не має велику специфічністю, проте в сукупності з іншими методами дослідження дозволяє більш повно судити про функціонування систем організму.
Загальний аналіз калу - Визначення складу калу є додатковим методом дослідження різних захворювань травної системи, при яких порушується переварювання їжі, при цьому в калових масах визначаються частки неперетравленої їжі. Паразитологічні дослідження калових мас дозволяє виявити присутність в них яєць, живих паразитів або їх фрагментів і тим самим сприяє встановленню точного діагнозу тієї чи іншої паразитної інвазії.
...