Знос, матеріалів при ковзанні визначається глибиною сліду, Що залишається контртіла (зуб) в досліджуваному матеріалі, та інтенсивністю процесу стирання. Перший фактор залежить від твердості досліджуваного матеріалу: чимбільше його твердість, тим менше в нього впроваджується зуб, тим менше знос матеріалу. Твердість пластмаси мінімальна, а знос її максимальний.
За даними Ю. Ф. Титова (1985), результати зносу випробуваних матеріалів дозволяють зробити достовірні висновки щодо функціонального стійкості виготовлених з них зубних протезів. Найбільш стійкі до зносу керамічні матеріали, найменш - пластмаса. Відносна величина зносупластмаси (Jh) становить (11 ± 005), «Гамми» - (25 ± 52), «Витадур» - (19 ± 33)-КГ8 «Сікора» - ( 07 ± 68).
Таким чином, застосування керамічних матеріалів в протезуванні має велике функціональне віддачу. Серед розглянутих видів матеріалів проміжне місце за відносною зносу займають металеві матеріали. Найменшому зносу піддаються деформовані зразки (сплав золота 900-ї проби і ПД-250), щовказує на переваги деформаційного зміцнення (штампування, карбування тощо).
Для нержавіючої сталі, Що має високопластичних аустенітну структуру, ця різниця мінімальна і технологія не робить настільки істотного впливу на функціональну стійкість протезів.
Автор зазначає, що вплив технології виготовлення зразків на знос найбільш відчутно для срібно-паладієвих сплавів. Так, якщо для сплаву ПД-250 після прокату Jh становить (08 ± 03), то після додаткового випалу для цього ж сплаву відносний знос-(15 + 005). Jh ПД-190 більше, ніж Jh ПД-250 що слід пояснити меншим вмістом паладію і великою кількістю Лігір добавок, що в кінцевому підсумку збільшує інтенсивність зносу до (194 ± 0054). У зв'язку з цим для лиття бажано використовувати сплав ПД-250.
Технологія виготовлення зразків із золота 900-ї проби (лиття, прокат, випал) менше впливає на Jh, ніж срібно-паладієвий сплав, що дозволяє говорити про практично однаковою зносостійкості золотих протезів, виготовлених різними методами.
Порівняльні результати вимірів мікротвердості різних матеріалів для протезування характеризують їх зносостійкість. Мікротвердість полімерних матеріалів найменша (34 ± 66 кг/мм2). Серед металевих матеріалів найбільшу мікротвердість (420 ± ± 12 кг/мм2) має КХС. Мікротвердість сплаву золота 900-ї проби після лиття 134 ± 56 кг/мм2 після прокатки і випалу-151 ± 77 кг/мм2.
Срібно-паладієвий сплав в відпаленого стані і після лиття має мікротвердість 91 ± 122 кг/мм2 а в нагартованной стані мікротвердість його підвищується до 140 ± ± 65 кг/мм2. За даними С. М. Ремезова (1965), мікротвердість емалі 340 кг/мм2. Порівнюючи мікротвердість зубів з мікротвердістю досліджуваних матеріалів, можна зазначити, що вона більш висока у КХС і керамічних матеріалів, що обумовлює їх підвищену зносостійкість. У той же час по мікротвердості зуби перевершують нержавіючу сталь, сплави благородних металів і пластмаси.
Важливо підкреслити, що при протезуванні оклюзійні контакти матеріалів з меншою зносостійкістю з матеріалами, що володіють більшою зносостійкістю призводять до підвищення стирання перших і одночасно порушення оклюзійних взаємин. Отже, при виготовленні зубних протезів слід використовувати матеріали з зносостійкістю, рівної зносостійкості природних зубів-антагоністів і матеріалу протеза.
Пластмаси як матеріал, Нестійкий до стирання, не рекомендуються для протезування жувальних зубів, так як це викликає функціональні зміни.