А. А. Кирпиченко
Вітебський державний медичнийуніверситет
Several aspects of alcohol abuse women `s criminal activity
A.A. Kirpichenko
Серед численних клінічних ознак алкогольної залежності основним і важко виліковним синдромом є патологічний потяг до спиртовмісним речовин, особливо у жінок. Оцінка синдрому патологічного потягу на різних етапах перебігу цього прогредієнтного процесу має величезнезначення не тільки для аналізу клінічної картини захворювання, успішного лікування, прогнозу та профілактики, а й для визначення можливих варіантів асоціальних дій пацієнток[3].
За даними Т.Б. Дмитрієвої зі співавт., Кримінальна активність чоловіків швидко знижується після 30 років, у жінок зниження йде повільніше[2]. Співвідношення чоловічої та жіночої злочинності з віком зменшується по-різному. У Велико- британії велика кількістьжінок скоює злочини в старших вікових групах. Аналогічна тенденція виявлена в США. В Нідерландах також відзначаються випадки притягнення до кримінальної відповідальності жінок у віці 45-55 років за дрібні крадіжки з метою нагодувати своїх дітей[5].
Жінки у віці 40-55 років, здійснюючи правопорушення, часто виявляють схильність до зловживання алкоголем. У них спостерігаються зруйновані шлюби, немає постійної роботи. Нерідко ці жінкисамотні, з відсутністю почуття безпеки, з вираженим адиктивних поведінкою. Отже, жінки старшого віку з алкогольною залежністю складають певну соціальну групу, яка здійснює протиправні дії і потребує активної психіатричної та наркологічної допомоги.
Обстежено 365 осіб, які страждають алкогольною залежністю, - 85 чоловіків і 280 жінок.
У роботі застосовувалися клінічний метод,соціально-психологічні дослідження, метод автобус-графічного анкетування. Відомості про піддослідних збиралися за уніфікованою схемою, що включає анамнестичні дані про життя і хвороби, питання про формування особистості, перелік перенесених і наявних захворювань, а також питання про спадковість. Крім цього, ретельно вивчалися алкогольний і соціальний анамнез, у тому числі житлово-побутові умови, матеріальне забезпечення і рівень професійних навичок.Відомості отримували від самих випробовуваних, їх родичів, а також, по можливості, з місця роботи. За всіма пацієнтами проводилося клінічне спостереження.
Мета даного дослідження - вивчення та оцінка правопорушень жінок з алкогольною залежністю, скоєних ними в процесі розвитку захворювання як під впливом алкогольної інтоксикації, так і у зв'язку зі зміною клінічної картини і з особливостями психічних порушень у преморбиде.
Всі обстежені жінки (280 чол.) Поділялися на три групи. Перша група - соціально адаптовані, які не вступали в серйозні конфлікти з товариством (88 чол.). У них спостерігалося повільне формування алкогольної залежності з легким зміною морально-етичних та інтелектуально-мнестичних якостей. Проф. Альтшуллер вказує в даному випадку на так зване «телескопічне» перебіг захворювання[3]. Патологічна залежність від алкоголюу цих пацієнток розвивається значно пізніше, ніж у чоловіків та інших досліджуваних жінок. В даному випадку пацієнтки намагалися приховати зловживання алкоголем. Вони довгий час переживали з'являється патологічну залежність від спиртовмісних речовин (Частіше вина). У них спостерігалася найлегша ступінь анозогнозии по М.М. Кабанову[4]. За лікуванням до лікарів-наркологів жінки зверталися або самостійно (рідше), або під впливом членів сім'ї. Приводом для залученняв лікувальний процес були періодичні прогули, звільнення, нещасні випадки на роботі.
Другу групу склали пацієнтки з вираженим асоціальною поведінкою (52 чол.). Ці жінки неодноразово змушені були змінювати місце роботи, звільнялися за статтею, поступово знижувалася кваліфікація їх праці, вони затримувалися працівниками міліції. 33% жінок страждали різними венеричними захворюваннями, алкогольним гепатоз, кардіоміопатія, полінейропатіями. Характерним для жінок даної групи було заперечення власної хвороби. У стаціонар вони госпіталізувалися фактично по клопотанням і наполяганням адміністрації, товаришів по службі і на вимогу міліції.
Третя група випробовуваних виявилася найбільш складною для проведення клінічного аналізу і по-наступного лікування. До неї віднесені особи, схильні до різним правопорушень. Вони були розділені на дві підгрупи. До першої увійшли пацієнтки зсхильністю до фізичної агресії (54 чол.), у другу - особи з вербальною агресією (65 чол.)[1]. У першу підгрупу включені жінки, чинили опір працівникам міліції, що доставлялися в медичний витверезник, притягалися до кримінальної відповідальності, а також позбавлені батьківських прав. У другій підгрупі жінки не були схильні до фізичних правопорушенням, вони намагалися очорнити своїх уявних недоброзичливців.
У таблиціпредставлена характеристика соціального статусу обстежуваних жінок в порівняно даними пацієнтів-чоловіків. Наведені відомості показують як схожість двох досліджуваних груп пацієнтів за деякими параметрами, так і їх значну відмінність. Зокрема, у жінок розвиток алкогольної залежності спостерігається значно пізніше (за віком). Так, у чоловіків до 30 років залежність діагностована в 1765% випадків, у жінок - в 1214%, в той же час у віці від 41 до 50 років, від 51року і старше алкогольна залежність спостерігалася переважно у жінок (у чоловіків - 1765% і 5058% випадків, у жінок - 3750% і 1786%). Рівень освіти чоловіків і жінок був однаковим; найчастіше особи з алкогольною залежністю мали середню і середню спеціальну освіта (7059% чоловіків і 7321% жінок). Чоловіки були в більшості випадків розведені (4588% проти 2536% жінок). В цілому сімейний стан у жінок було більш стабільним. По одному і більше дітей мали 8286% жінок і 6706% чоловіків. Більшість пацієнтів, як чоловіків, так і жінок, були жителями міст (9176% і 9179% відповідно). Жителі села складали трохи більше 8%, що може свідчити про відсутність працездатного населення в селі. Більшість жінок не працювали або більше трьох разів змінювали місце роботи.
Правопорушення жінок, які страждають алкогольною залежністю, значно відрізнялися від таких у чоловіків. Так, вбивства та нанесення тяжких тілесних ушкоджень у чоловіків відзначалися в 353% випадків, у жінок - в 234% випадків. Для жіночого контингенту не були характерні бійки, хуліганство з нанесенням тілесних ушкоджень (235% - у чоловіків, 292% - у жінок), а також грабежі і розбій (058% - у жінок, 706% - у чоловіків). Значно переважає частка жінок за кількістю скандалів, погроз фізичної розправи (2047% проти 941% у чоловіків), а також увольненій0 з роботи за пияцтво і прогули (1813% і 941% відповідно). Слід зазначити, що скандали з погрозою фізичної розправи відносяться переважно до вербальним агресіям, так як вони не супроводжуються нанесенням реального фізичного збитку. А звільнення жінок з роботи за пияцтво і прогули свідчать про те, що суспільство не сприймає осіб жіночої статі з алкогольною залежністю. У зв'язку з цим виникає серйозне питання про організацію реабілітаційних центрів, в першу чергу для жінок з алкогольною залежністю, що не мають роботи. Крім перерахованих правопорушень у жінок мали місце розтрати, крадіжки, шахрайство, незаконне заняття комерційною діяльністю та ін (5556% - у жінок і 4706% - у чоловіків).
Результати дослідження дозволяють зробити наступні висновки:
1. Соціально адаптовані жінки тривалий час не звертаються за медичною допомогою і направляються на лікування частіше під впливом родичів або знайомих. Залежність у них виникає поволі, порівняно пізно (в 45-55 років) і прогресує повільно.
2. Жінки з асоціальною поведінкою виявляють стійкі ознаки алкогольної залежності, залучаються до стаціонарного лікування під впливом загрози звільнення або за наполяганням органів МВС. Наявна у них анозогнозія негативно позначається на результатах лікування. Жінки з асоціальною (Протиправним) поведінкою захворювали у віці 40-45 років і частіше здійснювали злочину саме в цьому віці. Їх агресивна поведінка, як правило, носило вербальний характер і звичайно не супроводжувалося фізичним впливом.
3. Жінки з агресивними тенденціями часто залучаються до відповідальності органами міліції, неодноразово судимі, не влаштовані в сім'ї, деякі позбавлені батьківських прав. У стаціонар надходили за наполяганням сусідів чи органів міліції, лікування приймали протягом декількох днів до купірування абстинентних явищ, після чого виписувалися за власним бажанням без ремісії.
4. Щодо високий відсоток жінок, звільнених з роботи за пияцтво і прогули, що говорить про необхідність створення реабілітаційних центрів з наданням непрацюючим жінкам умов для праці, де одночасно проводилося б профілактичне (підтримуюче) лікування.
ЛІТЕРАТУРА
1. Берон Р., Річардсон Д. Агресія. - СПб.: Питер, 1997. - 330 с.
2. Дмитрієва Т.Б., Іммерман К.Л., Качаєва М.А., Ромасенко Л.В. Кримінальна агресія жінок з психічними розладами. - М., 1998. - 272 с.
3. Лекції з наркології /Изд. 2-е, перераб. і расшир.; Під ред. чл.-кор. РАМН, проф. М.М. Іванця. - М.: Нолидж, 2000. - 448 с.
4. Особливості психотерапії і реабілітації жінок, хворих на алкоголізм: Метод. рекомендації /За ред. М.М. Кабанова. - М., 1987. - 31 с.
5. Gibbens T.C.N., Ahrenfeldt K.Y.H. //Tavistock Publications. - London, 1966.
Стаття опублікована в журналі Медичні новини