Лікування еклампсії необхідно проводити спільно з реаніматологом у відділенні інтенсивної терапії при моніторному контролі за станом життєво важливих органів.
Під час нападу еклампсії пацієнтку утримують від можливих травм і ударів, падінь, повертаютьголову набік, щоб пацієнтка не прикусила мову, вводять шпатель або роторозширювач, язикодержателем захоплюють мову і витягують вперед, звільняючи дихальні шляхи, аспіріруют-ють при необхідності вміст верхніх дихальних шляхів. Під час вагітності після нападу еклампсії починають допоміжну вентиляцію маскою або переводять пацієнтку на ШВЛ. Внутрішньовенно вводять сибазон (седуксен) - 4 мл 05% розчину, дроперидол - 2 мл 025% розчину пли ді-празін - 2 мл 25% розчину або промедол- 1 мл 2% розчину.
Для купірування безперервних нападів еклампсії проводять короткочасну інгаляцію фторотан в поєднанні з закисом азоту і кисню в співвідношенні 1:1 або 2:1 масковим способом. З метою купірування нападів еклампсії можливе застосування барбітуратів: гексеналу, тіопен-тала натрію (в середньому 250 мг у вигляді 1% розчину внутрішньовенно). Лікувально-охоронний режим можна здійснювати шляхом повторного введення седуксену або дипразина в зменшують дозах.
При вагітності показано екстрене розродження операцією кесарева перетину, Що є складовою частиною комплексного лікування гестозу.
При розвитку еклампсії в пологах, В залежності від готовності родових шляхів, родоразрешают жінку шляхом кесарева перетину або накладанням акушерських щипців (екстракція плода при тазовому передлежанні).
У післяпологовому періоді після відновлення спонтанного дихання проводиться протівосудорожіая терапія, призначають кисень.
Показано крапельне внутрішньовенне введення магнію сульфату. Перша доза повинна бути ударною (з розрахунку 5 г сухої речовини на 200 мл реополіглюкііа); цю дозу вводять внутрішньовенно протягом 20-30 хв під контролем АТ. Потім введення здійснюють зі швидкістю 1-2 г /год під контролем величини АТ, частоти дихання, колінних рефлексів, діурезу.
При розвитку на тлі лікування гестозу HELLP-синдрому необхідно проводити плазмаферез, переливання свіжозамороженої плазми, корекцію гемостазу, застосування імунодепресантів.
Еклампсія найбільш часто розвивається в кінці вагітності (44%), рідше в пологах (33%) і післяпологовому періоді (23%)[Leitch C.R. et al, 1997].
Розвиток судомного нападу у вагітних слід розглядати як еклампсію з наступним проведенням диференціальної діагностики.
Після нападу еклампсії число подихів зростає до 50 в хв, воно може бути утрудненим (хрипящим), часто спостерігається ціаноз. Зазвичай мають місце знижений діурез (анурія), протеїнурія, гемоглобінурія.
Після нападу еклампсії може розвинутися набряк легень, причиною якого є аспіраційний пневмоніт ілісердечная недостатність, зумовлена інфузійної терапією.
Внаслідок нападу еклампсії може статися крововилив у мозок, що проявляється геміплегією. Воно найбільш часто спостерігається у літніх жінок з хронічною гіпертонією, при розриві аневризми або артеріовенозних аномалій. Коматозний стан може бути обумовлено набряком головного мозку, що можна підтвердити використовуючи метод ядерного магнітного резонансу. Причиною смерті може бути обмеження мозку, причиною втрати зору - відшарування сітківки. Прогноз зазвичай сприятливий, зір відновлюється протягом тижня (Cunningham FJ et al, 1995). Рідше еклампсія супроводжується психозом, який триває від кількох днів до 2 тижнів, прогноз звичайно сприятливий.
Материнська смертність при еклампсії, За даними C.R.Leitch et al. (1997), складає 39%, перинатальна смертність - 1687% о.
Група з вивчення еклампсії (Eclampsia Trial Collaborative Group, 1995) на великому матеріалі (1687 жінок) провела порівняльну оцінку частоти повторення нападів еклампсії при лікуванні сульфатом магнію, діазепам-мом і фенітоїном. При використанні сульфату магнію повторні напади спостерігалися в 57-132%, при використанні діазепаму - в 279%, при призначенні фенітоїну - в 171% випадків.
Материнська та перинатальна смертність при використанні сульфату магнію і діазепаму була практично однаковою, не було розбіжностей в частоті індукованих пологів і кесаревого розтину.
При порівняльній оцінці використання сульфату магнію і фенітоїну було встановлено, що материнська смертність була в 2 рази нижче при призначенні сульфату магнію (відповідно 26 і 52%). Новонародженим при проведенні лікування матері сульфатом магнію рідше вимагали проведення інтубації та інтенсивної терапії.