Медичні статті » Хірургія » Характер і види операцій при поєднаній травмі


Оцінюючи ступінь ризику, властивого хірургічного або консервативному методам лікування, Лікар вибирає більш безпечну і надійну тактику. Оцінка ступеня ризику включає визначення не тільки тяжкості стану потерпілого в даний момент (що є динамічною, мінливою величиною), а йзагальної тяжкості ушкоджень, віку, характеру супутніх захворювань (цукровий діабет, ішемічна хвороба серця і т.д.).

В окрему групу нами виділені операції, Що здійснюються внаслідок виниклих ускладнень, безпосередньо не пов'язаних з травмою. Показанням до їх виконання служили ускладнення в результаті травматичної хвороби або ускладнення, що виникли як наслідок лікувальних маніпуляції.

Зазначене розподіл операцій на групи стало можливим із впровадженням в хірургічну практику сучасних інструментальних методів дослідження, результати яких окремо або комплексно дозволяють, як правило, виявити та об'єктивно оцінити обсяг гемоперитонеума або пошкодження порожнистих органів черевної порожнини і вибірково підходити до вирішення питання про оперативне лікування.

Розподіл постраждалих з ушкодженнями живота при поєднаній травмі в залежності від характеру абдомінальних операцій

З 402 потерпілих з ушкодженнями живота при поєднаній травмі оперативні втручання з приводу пошкодження органів черевної порожнини проведені у 265 (659%). З приводу ускладнень, безпосередньо не пов'язаних з травмою, оперовані 2 хворих.

Розподіл постраждалих по чотирьом групам операцій представлено в таблиці. Невідкладні операції проведені 190 постраждалим. Типовим доступом (в 189 випадках) була серединна лапаротомія, яка у 4 хворих була продовжена розрізом в праве або ліве підребер'я. В одному спостереженні ушивання розриву лівого купола діафрагми з ревізією і низведением селезінки і частини поперечної ободової кишки в черевну порожнину проводили через торакотомного доступ.

139 (732%) операцій розпочаті в перші 3 години з моменту надходження постраждалих в стаціонар. Виконання оперативного лікування в строки понад 3 год було пов'язано з відсутністю переконливих даних про пошкодження органів черевної порожнини при первинному УЗД, необхідністю виконання лапароцентеза або лапароскопії (у 22 постраждалих), затримкою, пов'язаної з використанням інструментальних методів дослідження (у 27 постраждалих).

Найбільш часто показанням до оперативного втручання була травма селезінки (72 спостереження) і печінки (67 спостережень). У 51 (268%) пацієнта були множинні пошкодження живота. Пошкодження органів черевної порожнини домінували у 137 (721%) оперованих.

У 101 постраждалого для заповнення крововтрати використовували аутокровь (у 76 - реінфузію цільної крові та у 25 - реінфузію відмитих аутоерітроцітов з гематокритом не менше 65%).

Причини відсутності хірургічної операції у постраждавши ших з гемоперитонеум більше 500 мл

Після операцій, Виконаних з невідкладних показаннями, померли 80 хворих (421%), з них 46 - в першу добу після надходження в стаціонар. Основними причинами смерті були гостра масивна крововтрата в поєднанні з травматичним шоком (49 спостереженні), пневмонії (9) та наслідки ЧМТ (7 спостережень).

Гемоперитонеум 500 мл і більше у неоперованих хворих з тяжкими ушкодженнями органів черевної порожнини спостерігали в 21 випадку. Причини невиконання хірургічної операції у цих постраждалих представлені в табл. 4.2 Всі постраждалі загинули протягом першої доби з моменту надходження. У всіх випадках причиною смерті був травматичний шок в поєднанні з крововтратою; у 20 хворих стан при надходженні оцінювався як критичний (більше 46 балів за шкалою доповненої ВПХ-СП, прогноз летальності - 99 - 100%, частота розвитку ускладнень - 100%), один пацієнт перебував у вкрай важкому стані (38 балів за шкалою доповненої ВПХ-СП, прогноз летальності - 85%. частота розвитку ускладнень - 90%). У всіх постраждалих характер механічних пошкоджень оцінювався як вкрай важкий (понад 122 бала за доповненої Шкапа ВПХ-МТ). У 5 постраждалих показання до оперативного втручання виявлені в перші 30-40 хв з моменту надходження, однак смерть хворих настала в момент підготовки до операції.

У 6 постраждалих смерть наступила протягом першої години з моменту надходження, до огляду хірургом і використання інструментальних методів дослідження.

Одноразове УЗ-дослідження проведено 5 хворим, при цьому даних про гемоперитонеуме отримано не було. Повторні дослідження не виробляли. В одному випадку смерть настала під час накладення пневмоперитонеума для проведення лапароскопії. Ці приклади показують важливість швидкості виконання та інформаційної точності інструментальних методів дослідження, а також вибору правильної лікувальної тактики у постраждалих з поєднаними пошкодженнями.



...


2 (0,21786)