Г.К. Мамбеткулова, Л.Ш. Ішбердіна, В.Б. Мальханов
Уфимський НДІ очних хвороб, м. Уфа
Immunologic and immunogenotypic peculiarities of uveitis in syndrome of Foght-Koyanagi-Harade
G.K. Mambetkulova, L.Sh. Ishberdina, V.B. Malhanov

Scientific Research Institute of Eye Diseases of Ufa, Ufa

Basic role in uveitis development belongs to autoimmunologic reactions, which are determined bygenetic status of patient. Detection of antibodies to melanocytes and antibodies in elevated titer to external segments of fotoreceptors and Muller's cells in patients with active uveitis and syndrome of Foght-Koyanagi-Harade, by many author's opinion, is releasing mechanism in development of autoimmunologic reaction.

Materials and methods of trial

Under our observation were 17 patients (34 eyes) of 10-42 years withrecurrent uveameningitis and syndrome of Foght-Koyanagi-Harade. Patients were taken through ophthalmological and immunologic analysis of peripheral blood.

Results

We performed immunogenetic study which revealed associations of some antigens of histocompatibility with syndrome of Foght-Koyanagi-Harade, characteristic for South-Ural population.

Uveitis in syndrome Foght-Koyanagi-Harade ischaracterized by presence of antigens B12 B14 B22 B35 B51 B56 changing of cell immunity, more evident during of intensification and complication of inflammation process. Significant role in pathogenesis of uveitis in syndrome of Foght-Koyanagi-Harade plays autoimmunologic process, which proves the presence of high levels of tissue antibodies, cumulation of surplus concentrations of circulating immunologic complexes and immunoglobulines of G and M classes in blood serum.

Study of ummune and immunogenetic mechanisms of uveitis in syndrome of Foght-Koyanagi-Harade opens new opportunities for in time diagnostics and pathogenetically directed therapy of this disease.

У розвитку увеитов провідна роль належить аутоімунним реакцій, обумовленим генетичним статусом хворого. Виявлення антитіл до меланоцитам і виявлення у високому титрі антитіл до зовнішніх сегментам фоторецепторів і мюллеровские клітинам ухворих з активним увеитом при синдромі Фогта-Коянагі-Харада, на думку багатьох авторів, є пусковим механізмом у розвитку аутоімунної реакції[4, 5, 8].

Відомо, що система HLA забезпечує взаємодію всіх імунокомпетентних клітин організму, розпізнавання своїх і чужорідних, в тому числі змінених власних клітин, запуск і реалізацію імунної відповіді і в цілому забезпечує виживання людини як виду в умовах екзогенної та ендогенної агресії[1, 3, 5, 6, 9].

Однак паралельне вивчення імунологічних та імуногенетичних особливостей увеитов у хворих з синдромом Фогта-Коянагі-Харада в Південно-Уральської популяції не проводилося, що стало предметом наших досліджень.

Матеріали і методи дослідження

Під нашим спостереженням знаходилося 17 хворих (34 ока) рецидивуючим увеаменінгітом з синдромом Фогта-Коянагі-Харада у віці 10-42 років.Офтальмологічне обстеження включало біомікро-і офтальмоскопії, візо-і периметрію, А-і В-сканування, електроретіно-і електроокулографіі.

Імунологічне дослідження периферичної крові полягало у визначенні загальної кількості Т-і В-лімфоцитів у реакціях розеткоутворення з еритроцитами барана і мишей, змісту субпопуляцій Т-лімфоцитів моноклональними антитілами (анти-CD3 CD4 CD8 CD4/CD8 CD16 CD19) методом непрямої імунофлуоресцентногофарбування[7], Рівня циркулюючих імунних комплексів - за допомогою ПЕГ-преципітації[2], Сироваткових імуноглобулінів - методом радіальної іммунодіффузіі[14]. Ткан-специфічну сенсибілізацію до антигенів кришталика (a-Кристаллин) і сітківки (S-антиген) виявляли методом твердофазного імуноферментного аналізу з різниці оптичної щільності[10]. Аналіз антигенів гістосумісності проводили в стандартному мікролімфоцітотоксіческого тесті за відомою методикою[15]. Статистична обробка отриманих даних визначалася за встановленими формулами (Л.А. Певницький, 1988).

Контрольну групу склали 52 здорових донора Республіканської станції переливання крові.

Результати та обговорення

У відомих дослідженнях встановлена певна взаємозв'язок між наявністю антигену HLA-Bw22 HLA-DRMT3 HLA-DR4 і розвитком увеїту при синдромі Фогта-Коянагі-Харада[11–13].

Проведені нами імуногенетичні дослідження виявили характерні для Південно-Уральської популяції асоціації деяких антигенів гістосумісності з синдромом Фогта-Коянагі-Харада.

Частота зустрічальності (Ах) антигенів В35 і В56 виявилася однаково високою в порівнянні з іншими антигенами досліджуваної групи і склала 294% при вірогідності відмінностей (c2) в частоті даних антигенів серед контрольної групи - 487 і 660відповідно. Частота гена (Px) найбільшою виявилася у хворих увеитом при синдромі Фогта-Коянагі-Харада з антигенами HLA В35 і В56. Хворі з увеитом при синдромі Фогта-Коянагі-Харада відрізнялися від здорових донорів також більш частої встречаемостью антигенів HLA В12 В14 В22 В51 повною відсутністю антигенів В18 В21 В27 В41; а антигени В7 В8 В16 В40 зустрічалися в одиничних випадках. Достовірних відмінностей по локусу А (HLA A1-A11) в своїх дослідженнях ми не спостерігали (табл. 1).

Встановлено, що носійство антигенів В12 В14 при синдромі Фогта-Коянагі-Харада характерно для передніх увеїт, В22 В35 В51 В56 - для задніх. Одночасне наявність антигенів В35 і В56 є прогностично несприятливим фактором щодо розвитку ексудативної відшарування сітківки на фоні увеїту. Результати вивчення залежності офтальмологічних проявів при синдромі Фогта-Коянагі-Харада від носійства антигенів HLA-комплексу представлені в таблиці 2.

Взаємозв'язок імунологічних та імуногенетичних показників представлена в таблиці 3. Першу групу (n = 4) склали хворі - носії антигенів В12 і В14 з переднім увеитом. У другу групу (n = 13) увійшли хворі з заднім увеитом, в тому числі з ексудативної відшаруванням сітківки (n = 5) на його фоні.

У першій групі хворих у носіїв HLA-антигенів В12 і В14 достовірно (р <0,001) снижено число CD4+ по сравнению с контролем и CD16+ относительно второй группы (p<0,05). Во второй группе больных у носителей антигенов В22, В35, В51, В56 достоверно (p<0,05) повышено число CD3+, CD8+, CD16+ и CD19+ лимфоцитов как по сравнению с контролем, так и относительно первой группы. В этой группе больных нашли сниженным иммунорегуляторный индекс.

Імунологічні дослідження виявили в сироватці крові накопичення надлишкових концентрацій циркулюючих імунних комплексів у 15 хворих (87%), гіперіммуноглобулінемія IgG (207 ± 095 г /л) і IgМ (226 ± 003 г /л), в контролі відповідно - 1163 ± 025 і 164 ± 0061 г /л.

Результати тканеспеціфіческой дослідження дозволили встановити більш високі, ніж у контрольній групі, значення середньої концентрації антитіл до S-антигену, a-Кристаллин, рогівці (табл. 4). Їх рівні були високими відповідно у 11 (647%), у 12 (706%) і у 6 (353%) хворих.

Високі рівні аутоантитіл до тканеспеціфіческіх білкам сітківки, кришталика і рогівки свідчать про поразку всіх оболонок очного яблука і суттєвої ролі аутоагресії у розвитку даного захворювання.

Отже, увеїт при синдромі Фогта-Коянагі-Харада характеризується носительством антигенів В12 В14 В22 В35 В51 В56 і змінами клітинного імунітету, більш вираженими при поглибленні і ускладненні запального процесу. Значну роль в патогенезі увеїту при синдромі Фогта-Коянагі -Харада грає аутоімунний процес, що доводить наявність високих рівнів тканинних антитіл, накопичення в сироватці крові надлишкових концентрацій циркулюючих імунних комплексів і імуноглобулінів класів G і М. Вивчення імунних і імуногенетичних механізмів увеїту при синдромі Фогта-Коянагі-Харада відкриває нові можливості для своєчасної діагностики та патогенетично орієнтованої терапії цього захворювання.

Література:

1. Бондаренко А.Л. HLA і хвороби. - Кіров, 1999. - 194 с.

2. Зайцева Н.С ., Слепова О.С., Теплинський Л.Є. зі співавт. //Імунологічні методи в діагностиці увеїт. - Метод. Рекомендації. - М., 1989. - 40 с.

3. Зарецька Ю.М. Клінічна імуногенетика. - М., Медицина, 1983. - 208 с.

4. Кацнельсон Л.А., Танковскій В.Е. Увеїти (клініка, лікування). - М., 1998. - 203с.

5. Мамбеткулова Г.К. Клініка, імунологічні особливості та лікування ревматоїдних увеитов: Автореф. дисс к.м.н. - Уфа, 2000. - 22 с.

6. Панченко Н.В. Особливості порушень клітинного імунітету у хворих увеїту, ускладненими набряком макулярної області. //Офтальмол. журн.-1998. - № 4. - С. 229-301.

7. Петров Р.В. Сучасні проблеми клінічної імунології. //Рад. медицина. - 1978. - № 7. - С. 8 - 15.

8. Пименов І.В., Зайцева Н.С., Слепова О.С., Векслер Х.М. Комплексна імунологічна оцінка стану хворих з деякими формами увеаретінальной патології. //Укр. офтальмоло. - 1991. - № 4. - С. 49-53.

9. Хаитов Р.М., Алексеев Л.П. //Int. J.Immunorehabil. - 1998. - № 10. - С. 30-38.

10. Яковлева В.Г., Сибіряк С.В., Головін В.П., Кірєєв В.Л. Виділення та очистка родопсінкінази //Актуальні питання прикладної біохімії та біотехнології. - Уфа, 1998. - С. 273-277.

11. Bodmer W. //HLA 1997 Eds P.Terasaki, D.Gjertson. - 1998. - P. 1-7.

12. Boutimzine N., Laghmari A., Ouazzani I., Ibrahimy W., Mohcine Z. //J. Fr. Ophtalmol. - 1998. - Dec; 21 (10). - P. 746-754 2222 22 128.. 13. Desarnaulds-AB, Borruat-FX, Herbort-CP, Spertini-F. //Klin.-Monatsbl.-Augenheilkd. - 1996. - May. - 208 (5). - P. 301-302 2222 22 128.

14. Mancini G. et al. //Int. Immunochem. - 1965. - Vol .2 - Р.235-254.

15. Terasaki PI, Bernoco D., Park MS et al. //Amer.J.Clin.Pathol. - 1978. - Vol. 69. - P. 103-120 2222 22 128.

Опубліковано з дозволу адміністрації Російського Медичного Журналу.