Владика А.С., Вегержинська А.Г., Ситник А.Г., Родослав Л.С., Фельдман А.В.
м. Одеса
«Кожен, хто п'є це засіб, одужує
виключаючи тих, кому воно не допомагає, і вони вмирають.
Тому ясно, що воно неефективно
тільки в невиліковних випадках. »
Гален
Сучасна фармакологія динамічна й відображає прогрес медико-біологічних іфармацевтичних наук. Щорічно на фармацевтичний ринок надходять десятки нових оригінальних лікарських засобів, сотні препаратів з новими торговими назвами в різноманітних лікарських формах. У міру збільшення кількості лікарських коштів все більше ускладнюється надання допомоги пацієнтам. Необхідно пам'ятати, що лікарські засоби поряд з терапевтичною дією можуть викликати цілий ряд побічних ефектів, які варіюють від тривіальних (легканудота і блювота) до фатальних (апластична анемія, анафілактичний шок та інші, які можуть привести до загибелі пацієнта). Смертність пацієнтів, що знаходяться на стаціонарному лікуванні, в результаті побічної дії або передозування лікарського засобу менше 1% (хроніка ВООЗ). Однак, лікарські препарати стають легко доступними звичайному споживачеві, який не має медичної освіти, в результаті чого близько 5% випадків невідкладної госпіталізації, з приводу отруєнь, пов'язане з розвитком побічних ефектів лікарських речовин.
При отруєннях деякими лікарськими препаратами і різними хімічними засобами проводиться симптоматична терапія, тоді як найбільш доцільне застосування антидотів для адекватної елімінації отрути з організму. Антидоти призначені для зміни кінетичних властивостей токсичних речовин, їх поглинання чи видалення з організму, зменшеннятоксичного впливу на рецептори і в результаті цього - поліпшення функціонального і життєвого прогнозу отруєнь. Специфічні антидоти існують лише для кількох груп лікарських речовин, також існують ще дві групи антидотів: антидоти, які є фармакологічними антагоністами і антидоти, що прискорюють біотрансформацію отрути в нетоксичний метаболіти. За класифікацією запропонованої Лужникова Е.А. виділяють 4 основні групи антидотів:
1. Хімічні (токсікотропние) протиотрути;
2. Біохімічні (токсико-кінетичні) протиотрути;
3. Фармакологічні (симптоматичні) протиотрути;
4. Антитоксичні імунопрепарати.
Розвиток методів реанімації та симптоматичної терапії внесло значні зміни в тактику лікування гострих отруєнь і підвищило рольантидотів в клінічній токсикології.
Запропонована нижче таблиця містить перелік антидотів та їх синонімів, необхідних при найбільш часто зустрічаються отруєннях. Сподіваємося, що вона стане зручним довідковим посібником для практикуючих лікарів і студентів медичних ВУЗів.
-
Таблиця № 1 >>
Враховуючи, що застосовуються для лікування одного і того ж отруєння антидоти різних груп мають різний механізм дії і основна маса антидотів, за винятком токсікотропних і антитоксичних імунопрепаратів, не надають прямого дії на отруту, рекомендується комплексна антідотная терапія у вигляді послідовного застосування препаратів. Застосування антидотів не виключає необхідності проведення терапії, спрямованої на прискорене виведення отрути зорганізму.
Для проведення ефективної детоксикації організму необхідно своєчасне проведення посіндромно реаниматологической корекції порушень життєво важливих функцій організму (токсичного шоку, гострої дихальної недостатності та ін.)
Необхідно пам'ятати про можливі побічні реакції й ускладнення з боку самого антидоту, ймовірність розвитку яких збільшується при необдуманому використанніцих лікарських засобів. При помилковому введенні антидоту у великій дозі може проявитися його токсичний вплив на організм.
Антідотная терапія зберігає свою ефективність лише в токсигенной (ранньої) фазі гострих отруєнь, тривалість якої залежить від токсико-кінетичних особливостей даного токсичної речовини, якість проведеного саме на цьому етапі лікування робить вирішальний вплив на прогноз і результат захворювання.
Ефективність антидотної терапії значно знижена в термінальній стадії гострих отруєнь при розвитку важких порушень системи кровообігу і газообміну, що вимагає одночасного проведення реанімаційних заходів, спрямованих на детоксикацію організму і на відновлення гомеостазу організму в цілому.
Список літератури:
- Браташ В.І. Діагностика,клініка та лікування критичних станів при гострих отруєннях та ендотоксикозу. - М.: Медицина, 1998. - Сс.112 -124.
- Дон Х. Прийняття рішення в інтенсивній терапії. - М.: Медицина, 1995. - Сс. 24-25
- Єршов А. Ф. Клініка, діагностика, патогенез і питання лікування гострих отруєнь похідними барбітурової кислоти. (Клініко-експериментальне дослідження). Автореф. дис. Д-р мед. наук - М., 1984.
- Зайчик А.Ш., Чурилов А.П. Основи патохімія. - СПб., 2000. - 687 с.
- Комаров Б.Д., Лужників Е.А., Шімашко І.І. Хірургічні методи лікування гострих отруєнь, М.: Медицина, 1981. - Сс.21-24.
- Компендіум. Лікарські засоби 1999/2000 - Київ, 1999. - 1200 с.
- Копосов Є.С. //В кн. Цибуляк Г.М. (Ред.): Реаніматологія - М. Медицина. 1976. - Сс. 217 - 242.
- Лудевіч Р., Клос К. Гострі отруєння. - М.: Медицина, 1983. - 560 с.
- Лужників Є. А. //в кн. Голікова С.Н. (Ред.): Невідкладна допомога при гострих отруєннях. - М.: Медицина, 1977. - Сс. 72 -81.
- Лужників Є. А. Сучасні принципи детоксикаційної терапії гострих отруєнь. //Анесте. і реаніматологія. - 1988. - № 6. - Сс. 4-6.
- Лужників Е.А. Клінічна токсикологія. - М., 1994. - Сс. 113-118 2222 22 147.
- Лужників Е.А., Гольдфарб Ю.С., Мусселіус С.Г. Детоксикаційна терапія. - СПб, 2000.-192 с.
- Marino P. L. Інтенсивна терапія (переклад з англійської доповнений), - М., 1998. - 639 с.
- Михайлов І.Б. Основи раціональної фармакотерапії. - СПб., 1999. - 480 с.
- Неговський В.А.Основи реаніматології. - Ташкент: Медицина, 1977. - 590 с.
- Невідкладні стани у дітей //Сидельников В.М., К ії в: Здоров'я, 1983. - Сс225-241.
- Пал Чікі //в кн. Петера Варж та ін (ред.): Теорія і практика інтенсивної терапії, - Київ: З ДОРОВ'Я 'Я, 1983. - Сс.646 - 650.
- Реаніматологія //Цібульняк Г.Н., М.: Медицина, 1976., - Сс. 217-242 2222 22 147.
- Савіна А.С. Гострі отруєння лікарськими речовинами. - М., 1992. - Сс.73-79.
- Кошторисна А.С., Петрова Л.І. Невідкладні стани в клініці внутрішніх захворювань. - М.: Медицина, 1977. - Сс. 158-179 2222 22 147.
- Довідник Відаля, 1995. - 1168 с.
- Довідник Відаля, 1998. - 1600 с.
- Довідник по заходам першої медичної допомоги та профілактики отруєнь, пов'язаних з морською перевезенням небезпечних вантажів //Лобенко А.А., Владика А.С., Борозенко О.В., Новиков А.А., Папенко А.В., Олешко А.А. - Одеса, 1992. - 82 с.
- Довідник по реаніматології. ред. Клявзуніка І.В. - Мінськ: Білорусь, 1978. - Сс. 133-155 2222 22 147.
- Сусла Г.М., Мазур Г., Кунньон Р.Е., Саффредіні Е.Ф., Оржібен Ф.П., Хоффман В.Д., Шелхамер Д.Г.Фармакотерапія невідкладних станів. - СПб. - М., 1999. - 633 с.
- Тріщинський А.І., Заброда Г.С. //В кн. Буднастяна (ред.): Довідник з анестезіології та реаніматології. - М. Медицина, 1982. - Сс. 310 - 317.
- Тараховскій М.Л., Коган Ю.С., Мізюкова І.Г., Світлий С.С., Терехов І.Т. Лікування гострих отруєнь. - Київ: Здоров 'Я, 1982. - 231 с.
- Фрід М., Грайнс С. Кардіологія в таблицях і схемах. - М., 1996. - 736 с.
- Чепкий Л.П., Жалко-Титаренко В.Ф. Анестезіологія та реаніматологія. - К. Вища школа, 1984. - сс. 327 -338.
- Цибульняк Г.Н. Реанімація на догоспітальному етапі, - Л.: «Медицина», 1980. - 232 с.