Це одне з найбільш важких ушкоджень, що позбавляє організм опори, і - при залученні в травматичний процес спинного мозку - порушує функції внутрішніх органів і кінцівок.
- Якчасто подібні травми трапляються у дітей?
Л. Р.: Пошкодження хребта в дитячому віці зустрічаються значно рідше, ніж інша кістякова травма, і складають за даними наших і зарубіжних авторів від 03 до 35% загального числа госпіталізованих дітей з травмами. На жаль, із зростанням загального дитячого травматизму щорічно збільшується і число травм хребта. Важливо відзначити, що зі збільшенням травм хребта зростає і частота важких пошкоджень спинного мозку,які часто призводять до інвалідності дитини, а іноді і до смерті. Не в перший раз в наших бесідах доводиться говорити, що на сьогоднішній день немає жодної діючої ефективної програми з профілактики дитячого травматизму, яка б дозволила знизити частоту і тяжкість будь-яких травм, у тому числі і пошкоджень хребта.
- А від чого залежать ці самі частота і тяжкість травм?
Р. К.: Спочатку трохи розповімо про будову хребта. Він являє собоюскладне анатомічне утворення і складається з 33-34 хребців, що утворюють 5 відділів: шийний, грудний, поперековий, крижовий і куприкова. Кожен хребець складається з тіла, дужок, остистих і поперечних відростків. Між собою хребці з'єднуються еластичними дисками, які виконують роль «амортизаторів», а також м'язами і зв'язками, які утворюють захисний каркас навколо хребетного стовпа й дозволяють здійснювати згинання, розгинання і нахили в сторони. Розташовуючись один під одним,хребці формують хребетний канал, в якому проходить спинний мозок.
Таке складне будова хребта визначає існуюче різноманіття травм: забиті місця м'яких тканин, розтягування м'язів і зв'язок, пошкодження міжхребцевих дисків, підвивихи і вивихи, різні по локалізації та характеру (від компресійного до многооскольчатого, із зміщенням і без зміщення відламків) переломи хребців, без або з залученням в травматичний процес спинного мозку. У свою чергу, клінічніпрояви, перебіг, лікувальна тактика і результат травми багато в чому визначаються ушкодженням спинного мозку, які поділяються на струс, забій або розтрощення (розрив) з частковим або повним порушенням провідності.
Пошкодження хребта можуть виникнути як від прямого силового впливу на нього, так і від різкого і надмірного напруження м'язів цієї області в момент т.зв. рефлекторного скорочення м'язів, коли відбувається різке згинання та розгинанняхребетного стовпа.
Травми шийного відділу хребта зазвичай отримують при падінні з висоти на голову, в момент перекиду через голову, при різкому і раптовому повороті або нахилі голови, при ударі по голові, при підтягуванні на турніку «за голову», при пірнанні - в разі удару головою об дно водойми. До найбільш частих пошкоджень шийного відділу відносять розтяги м'язів і зв'язок, підвивихи і вивихи, рідше зустрічаються переломи шийних хребців.
Травма грудного відділухребта виникає, як правило, при падінні на спину або коли сила удару перерозподіляється таким чином, що основна її частина припадає на грудний відділ хребта.
До причин, які призводять до пошкоджень поперекового відділу хребта, можна віднести падіння з великої висоти, коли дитина приземляється на прямі ноги або на сідниці (хоча при цьому, крім поперекового, часто страждають крижовий і куприковий відділи хребта).
Особливо слідзазначити, що в останні роки збільшилася кількість, а також тяжкість травм хребта, отриманих дітьми в результаті дорожньо-транспортних пригод. При цьому майже в половині випадків діти є пасажирами транспортних засобів. Нерідко у них виникає так звана хлистова травма, коли ушкодження виникають у шийному відділі хребта від різкого розгинання в результаті несподіваного зіткнення автомобілів. Вкрай важкі і складні травми хребта і спинного мозкубувають у дітей при мотоциклетної травмі, коли пошкоджуються кілька відділів, а переломи хребців, як правило, носять многооскольчатих характер.
- У якому віці і при яких обставинах діти найчастіше травмуються?
Л. Р.: Групу ризику становлять постраждалі у віці 9-15 років, на частку яких припадає понад 65% всіх випадків пошкоджень хребта дітьми, рідше (близько 30%) травмуються 4-8-річні, і вкрай рідко (до 5%) - діти до 4 років.
Важливо пам'ятати, що травму хребта дитина може отримати в будь-якому віці і в різних ситуаціях. Це може бути і вдома, і в школі - на уроці фізкультури при необережному виконанні вправи на снаряді чи на перерві при падінні зі сходів спиною назад. Трапляється подібне також під час катання на санках або роликах, стрибків на лижах з трампліна, падіння з коня або велосипеда, при прямому і сильному ударі в спину під час бійки або при дорожньо-транспортній пригоді (в моментрізкого гальмування та зіткнення машин). Привести до травми можуть і падіння на спину важкого предмета, стрибки в воду вниз головою (особливо пірнання в дрібний водойму). Пошкодження можна отримати навіть під час одягання при різкому русі голови, маленькі діти травмуються і при різкому переляку, і при неправильному, грубому масажі, і т. д.
Заняття екстремальними видами спорту, часто без належної підготовки, сприяють не просто збільшення числа травмованих з ушкодженнямхребта, але й зростанню питомої ваги постраждалих з важкою і ускладненою (з ушкодженням спинного мозку) травмою. Так, при їзді на велосипеді, мопеді, мотоциклі або роликах підлітки не використовують різні захисні засоби (наколінники, налокітники, захисні шоломи), виконують різні акробатичні елементи на велосипеді, роликах, скейтборді, не замислюючись про наслідки.
- Як відрізнити травму хребта і правильно надати дитині першу допомогу, при цьому незашкодивши йому?
Р. К.: Дійсно, для того щоб допомога була ефективною, необхідно не тільки знати, як це робити, але й своєчасно виявити або хоча б запідозрити травму хребта. Найбільш частим ознакою є біль, який локалізується на рівні пошкодженого хребця і посилюється при пальпації (обмацуванні) або русі.
При травмі шийного відділу хребта часто відзначається вимушене (неприродне) становище голови: вона повернена абонахилена в сторону, для зменшення больового синдрому плече на боці ушкодження піднесено догори.
При травмі грудного відділу хребта може відзначатися короткочасна (до 10-15 сек) зупинка дихання.
При одночасному пошкодженні хребта та спинного мозку може спостерігатися відчуття печіння, відчуття у кінцівках тяжкості чи оніміння, ослаблення чи повна відсутність руху.
Надаючи першу допомогу, дуже важливо припинити подальше дію травмирующего (повреждающего) чинника.
При підозрі на не ускладнену травму хребта правила надання першої допомоги здаються нескладними, проте для запобігання можливих пошкоджень спинного мозку потрібно чітке їх виконання. Постраждалий повинен бути правильно покладений на тверду площину (щит), з надійною фіксацією голови за допомогою спеціальних виробів (комір Шанца) або інших підручних засобів (наприклад, ватно-марлевих подушок). Під поперековий і шийний відділи хребта необхідно підкласти валики.
Якщо дитина перебуває в несвідомому стані, його необхідно укласти на живіт, для профілактики удушення запалим язиком або блювотними масами потрібно підкласти валики під лоб і плечі, забезпечити термінову доставку потерпілого в стаціонар, при цьому постійно контролюючи пульс і дихання.
Якщо свідомість травмованого не порушено (збережено) і його положення не загрожує здоров'ю, то по можливості слід зберегти цю позу і не міняти її до прибуття лікаря.
Якщо ж дитина знаходиться без свідомості, потребує проведення реанімаційних заходів і його необхідно перевернути на спину, треба утримувати голову, тулуб і ноги уздовж прямої лінії і (за допомогою кількох людей) перевернути його. Ту ж техніку перекидання постраждалого слід використовувати при укладанні на носилки або дерев'яний щит.
Завжди треба пам'ятати, що неправильне надання першої допомоги при травмі хребта через пошкодження або здавлення спинного мозку кістковими фрагментами може привести до такого важкого ускладнення, як параліч кінцівок (відсутність в них рухів і чутливості).
Категорично забороняється постраждалого (з підозрою на будь-яку травму хребта будь-якої локалізації) піднімати за руки і за ноги, садити і тим більше ставити на ноги.
- Розкажіть, будь ласка, про основні напрямки профілактики травми хребта у дітей.
Л. Р.: У питаннях профілактики травми хребта, як ми вже відзначали в наших попередніх розмовах, важливе місце має відводитися навчання дітей безпечного способу життя.
Батькам і педагогам треба навчити дитину правильно оцінювати, розуміти і не допускати розвитку ситуацій, які можуть призвести до травми, тим більше до пошкодження хребта. Для цього дуже важливо проводити ситуаційні розбори найбільш характерних причин та обставин виникнення травми.
У спортшколах та на заняттях у спортивних секціях, щоб уникнути непотрібних травм, необхідно навчити дітей правильно групуватися при падінні зі спортивного снаряда, велосипеда, коні і т.п.
Якщо батьки вирішили придбати своїй дитині ролики або велосипед (мопед), то необхідно відразу придбати і захисні засоби (шолом, наколінники, налокітники).
Суворе і неухильне дотримання правил перебування дітей в салоні машини (діти розташовуються тільки на задньому сидінні, пристібаються ременями безпеки, на спинках сидінь повинні бути підголівники, для малюків використовуються спеціальні дитячі крісла) дозволить значно знизити частоту і тяжкість травми хребта. Неприпустимо знаходження дитини на передньому сидінні. Нерозуміння і особливу тривогу викликають ситуації, коли батьки їдуть на передньому сидінні з маленькими (грудними) дітьми на руках!
Важливо пам'ятати і знати, що дотримання правил дорожнього руху, адекватна і реальна оцінка непередбачених ситуацій на дорозі дозволяють знизити ризик отримання тяжкої травми хребта. Незнання дітьми правил руху не є для них виправдувальним фактом, швидше, це докір батькам
Важливим етапом у профілактиці у дітей посттравматичних ускладнень, зокрема при травмі хребта, є диференційоване навчання наданню першої медичної допомоги їх батьків та вчителів, водіїв транспортних засобів і курсантів автошкіл, інспекторів дорожньо-патрульної служби, пожежників і т.д.

Джерело: журнал "Якість життя. Профілактика." № 6 листопад-грудень 2003

www.profilaktika.ru