Головна » Психіатрія » Правила лікування панічних неврозів


Правила лікування панічних неврозів

З початку 80-х лікування панічного неврозу зробило вражаючі успіхи. Глибокі теоретичні та клінічні дослідження показали, що під ретельним наглядом більшість панічних невротиків успішно виліковувалися. Дослідження проводилися серед хворих з важкими симптомами панічного неврозу, іноді обтяженогоагорафобією, проте розроблені методики цілком підходять і для пацієнтів, які страждають менш гострими нападами паніки. Методи, які вже високо оцінені в усьому світі, включають в себе як психологічну допомогу, що підпадає під широке поняття когнітивно-поведінкової терапії, Так і лікарську терапію, Зокрема, препаратами, відомими як тріціклікі, і легкими транквілізаторами(Бензодиазепиновой групи).

Медикаментозне лікування

Фахівці по-різному ставляться до того, які препарати і як застосовувати для лікування панічногоневрозу. Неодноразові дослідження показали, що, приміром, легкі транквілізатори (відомі як бензодіазепіни) і тріціклікі (традиційно застосовуються для лікування пригнічених станів) надають дуже сприятливий дію і при симптомах паніки. Терапевти, з увагою ставляться до того, які препарати і кому вони виписують, зазвичай звертають увагу на те, що:

·багато пацієнтів не бажають приймати ліки;

·ліки мають побічні дії, які можуть і самі викликати якісь порушення;

·деякі препарати після тривалого застосування призводять до залежності, а симптоми лікарського «похмілля» (відвикання) спосіб 

ни породити «страх»;

·ліки самі по собі не допомагають хворому набути контроль над недугою;

·після того як пацієнт перестане приймати ліки, може відбутисярецидив захворювання;

·в окремих випадках ліки здатні навіть перешкодити спробам вивчитися методам самоконтролю.

Ліки приносять користь на короткий час, наприклад, коли потрібно зняти гострий страх, а хворий не в змозі зайнятисявідповідної психологічної практикою, або коли психологічний підхід поки непридатний. Тим не менш немедикаментозний підхід до лікування панічного неврозу слід пробувати по можливості завжди, щоб знизити прагнення пацієнта лікуватися таблетками і потреба в них. А якщо ж ліки все-таки застосовуються, то робити це необхідно під невсипущим наглядом досвідченого лікаря.

Психотерапія

Для лікування панічного неврозу використовуються кілька психологічних методик. Найбільш ефективна методика - когнітивно-поведінкова терапія, бо саме вона широко застосовувалася в останні десятиліття, і дослідження переконливо довели, що саме її методами - якщо їх застосовуватисистематично - такі захворювання, як панічний невроз і агорафобія, можна досить успішно лікувати. Серйозною перевагою цих методик є те, що їх легко пристосувати до програми самодопомоги, в якій основна увага приділяється практиці саморегуляції та вмінню контролювати свій страх.

Когнітивно-поведінкова терапія заснована на принципах теорії навчання, яка передбачає, що різні типиповедінки і супутні їм ознаки розвиваються в результаті звичної реакції людини на зовнішні умови. Іншими словами, певним чином реагуючи на зовнішній стрес, ми виробляємо в собі певну модель поведінки - звичну реакцію, не завжди правильну. І ця вироблена модель поведінки вже сама по собі здатна викликати симптоми будь-якого порушення. Але звичку можна не тільки виробити - від неї можна і відучитися. І навчитися нової, більш правильною і корисною: яксправлятися з труднощами, не викликаючи на себе хвороб, нових стресів і труднощів. Ось когнітивно-поведінкова терапія і вчить тих, хто страждає панічним неврозом і агорафобією, як себе вести в складних ситуаціях і як впоратися зі страхами, в цих ситуаціях виникають.

Як ми вже знаємо, існує кілька видів навчання. Навчаючись без чиєїсь допомоги, ми виробляємо модель поведінки, що викликає симптоми страху. Може виробитися і умовний рефлекс, якщо конкретна реакція, на кшталт крайнього страху, виникає кожного разу, як ви потрапляєте в конкретну ситуацію. Наприклад, якщо в супермаркеті вам не раз доводилосявідчувати паніку, у вас виробляється умовний рефлекс: заходячи в супермаркет, ви відразу лякаєтеся, навіть якщо вам ніщо не загрожує. Уникаючи неприємного місця, ви уникаєте і пов'язаних з ним неприємних емоцій - страху. Полегшення, яке ви відчуваєте, спонукає вас уникати вже не тільки цього супермаркету, але і всіх інших магазинів, а там і просто людних місць, і ось агорафобія вже прийняла вас у свої «теплі» обійми. Симптоми її поступово починають збільшуватися, а від виниклого одного разупрагнення сховатися від світу дуже важко позбутися. Тому-то тренуватися треба систематично і не один день. Метод зветься поступового занурення, або методичної десенсибілізації. Полягає він у тому, що хворого дуже поступово підводять до лякаючою ситуації, даючи виникають при цьому відчуттів тривоги і страху час «осісти», вщухнути, перш ніж зникнути. Таким чином виробляється умовний рефлекс з «протилежним знаком», тобто зв'язок між ситуацією і реакцією страхурозривається, а дані обставини або місце починають все більше асоціюватися з відчуттям невимушеності і заспокоєння. Поспішати, зрозуміло, не слід: таке перетворення вимагає часу і зусиль, а прискорене занурення в лякаючу ситуацію здатне, скоріше, загострити страхи. Тому-то занурення і повинно бути поступовим, неспішним, йти «від меншого до більшого», тобто від менш страшних до більш лякаючим ситуацій. Щоб досягти хороших результатів, тренуватися потрібно постійно:вправляючись лише від випадку до випадку, ми даємо старим звичкам «лазівку».

У навчанні важливі також і наші внутрішні розумові процеси, або механізми пізнання (когнітивні). Для кращого розуміння цієї форми навчання розберемо модель А-В-С. А позначає ситуацію, місце або подія зовнішнього світу, В - наше сприйняття цієї події, С - нашу емоційну, або поведінкову реакцію. У відповідності з теорієюпізнання критичним для навчання є компонент В: нерідко депресію або страх у нас викликають не стільки зовнішні обставини, скільки наше сприйняття того, що сталося. Всі ми з власного досвіду знаємо, як по-різному люди реагують на один і той же подія. Якщо начальник метає грім і блискавки, то одним працівникам тут же починає здаватися, що сердиться він саме на них, що вони чимось завинили і надалі повинні працювати ще старанніше, щоб умилостивити розгніваного шефа. Інші жпросто знизують плечима і, подумавши: «Мабуть, дружина (чоловік) хвоста накрутила», отметут начальницький гнів як щось, що не має до них відношення. І можна заздалегідь передбачити, що у перших почуття провини, неспокою і страху виникне і буде наростати і зміцнюватися, а другі стануть собі спокійненько працювати далі, чекаючи, поки настрій шефа прийде в норму.

Когнітивні методики допомагають розпізнати, проаналізувати і при необхідності змінити негативне сприйняття подій чи ситуацій. Як часто ми лякаємося того, що самі ж собі й напророкували: трясемося від страху в очікуванні гіршого. Іншими словами, наша підсвідомістьпопереджає нас про можливе стресі або страху або навіть про нападі паніки ще до того, як ми потрапимо в певну ситуацію або місце. В результаті ми лякаємося заздалегідь і норовимо цього уникнути. Постійно відстежуючи свої емоції і намагаючись змінити негативне мислення, ми можемо зменшити цей попередній, передчасний страх, здатний перерости в напад паніки. За допомогою когнітивних методик можна також змінити і характерне для подібного мислення фатальне сприйняття паніки,завдяки чому і коротшає тривалість самого нападу, і знижується його вплив на наш емоційний стан.

Таким чином, когнітивно-поведінкова терапія дозволяє тим, хто страждає нападами паніки і агорафобією, не тільки точно розпізнавати та аналізувати процес виникнення симптомів, а й систематично відпрацьовувати методику контролю та попередження цих симптомів. Підходячи досвого захворювання як з когнітивної, так і з поведінкової точки зору, хворий знаходить можливість перемогти недугу не однієї, а поєднанням методик.

І на закінчення перелічимо принципи, якими слід керуватися, якщо ви хочете одужати :

·зрозуміти природу нападів паніки і панічного неврозу, а також порочного кола «боязні страху» і «боязні хвороби»;

·навчитися протистояти симптомів страху і нападів паніки;

·систематично вправлятися в умінні з поганого добувати хороше: безплідні або фатальні роздуми перетворювати у позитивні, корисні;

·виробити певне ставлення до фізичних симптомів, що дає поштовх страху, і вивчитися правильно оцінювати істинний сенс цих відчуттів;

·поступово навчитися «з відкритим забралом» йти назустріч обставинами, яких раніше уникали, намагаючись піти від агорафобії.

Комбінована терапія

Деяким хворим більший лікувальний ефект може принести поєднання психологічних методик, особливо когнітивно-поведінкової терапії з відповідною лікарською терапією. Інший страждає настільки гострими або частими нападами паніки , Що при такому високому рівні страху просто нездатний відразу ж застосувати на практиці психологічні методи. У подібних випадках варто вдатися до короткочасного медикаментозному лікуванню, яке зніме гострий страх і приведе хворого в стан, досить спокійне для сприйняття когнітивно-поведінкової терапії. А потім вже можна, поступово скасовуючи ліки, залишати одну лише когнітивно-поведінкову терапію, з її допомогою закріплюючи досягнутий успіх.

Чи допоможе лікування?

Всім, кого мучить панічний невроз, Властиво побоюватися, що їм уже ніколи не одужати. Ці побоювання самі по собі здатні перешкодити лікуванню. На щастя, більше 80% хворих (а за деякими дослідженнями і більше) повідомляють про значне і стійке поліпшення після застосування когнітивно-поведінкової терапії. Іншими словами, якщо хворий панічним неврозом вивчився контролювати і попереджати напади паніки, то симптоми можуть не відвідувати його досить довго, навіть багато років. І нехай пізніше вони все-таки з'являться, але вже куди менш гостро, і контролювати їх буде куди легше. Так що варто допомогти самому собі, надівши узду на власні страхи і вивчившись ними управляти. Попереджаємо відразу: результат послідує далеко не завтра - можуть пройти роки.


...


1 (0,00174)