Семенов А. - Горілка Лікує?! Як пити, щоб здоров'я зміцнити? Москва, 2001.
Погляньте уважніше, що є нині в комерційних кіосках. Вибір на будь-який смак і для будь-якого гаманця - від дорогих «Абсолюту» і «Фінляндії» до дешевих підробок, незрозуміло де і з чого зроблених. Хотілося б попередити: не женіться за дешевизною - наслідки такої «економії» можуть виявитися набагато серйознішими, ніж хвора голова з ранку. Тільки за офіційними даними, в торговельну мережу надходить від 40 до 70% фальсифікованої горілки, тобто виготовленоїпідпільно, нелегально з самого дешевого спирту, часто гідролізного, а то і взагалі невідомого походження. Від цього «пійла» щорічно помирають тисячі людей.
У першу чергу підробляють горілку відомих виробників, в Москві - найчастіше заводу «Кристал». Причому фальшивки упаковані так, що копію від оригіналу на вигляд відрізнити часом просто неможливо.
Фальшиву горілку роблять по всій країні, але особливо «славиться» цим Владикавказ - подейкують, що там мало не в кожному дворі свій розливний цех.
Везуть до нас алкогольну отруту і з-за кордону - цілими вагонами і трейлерами, минаючи митниці та санепідемстанції. Не можна сказати, щоб влада взагалі нічого не робили для викорінення цих неподобств. Ні, уряд начебто і робить щось, але тільки якось аж надто нерішуче й непослідовно: то скасує монополію на виробництво і продаж спиртних напоїв, то знову її оголосить; щороку вводить різні акцизні марки, які нелегальні виробники легко підробляють або просто купують точно так само, як, напевно, і тих, хто ці марки вводить.
У підпільних цехах для приготування напоїв з популярними назвами найчастіше використовують ректифікований з харчової сировини етиловий спирт, його просто розбавляють водопровідною водою. Відрізнити на смак такі вироби від справжньої горілки рядовому покупцеві непросто. Ремесло виготовлення фальсифікованих напоїв існує настільки ж давно, як і виробництво оригінальних горілок. Майстерність справжніх фахівців цієї справи часто буває досить високим. Кількість домішок, що впливають на органолептичні властивості, в них не набагато більше, ніж в монопольних продуктах.
Значно гірше на смак горілка з гідролізного та синтетичного спиртів і тим більше зі спирту-сирцю.
Гідролізний, або етиловий ректифікований, технічний спирт виробляють на целюлозно-паперових комбінатах при гідролізі целюлози до Сахаров і подальшому їх дріжджовому зброджуванні. Синтетичний спирт отримують шляхом гідратації етилену.
Високоочищені сорти гідролізного та синтетичного спиртів практично повністю відповідають ГОСТу на харчовий спирт. Але ці спирти у багато разів дешевше спирту з харчової сировини. Тому на початку 60-х рр деякі реформатори-раціоналізатори пропонували офіційно гнати горілку з цього спирту.
Порівняльні дослідження показали, що за гострої токсичності синтетичний спирт ненабагато відрізняється від спирту з натурального продукту. Однак експерименти виявили й інше: у піддослідних тварин швидше наростала чутливість до мінімальної смертельній дозі спирту і повільніше відновлювалися функції нервової системи.
Словом, напувати народ синтетичним і гідролізним спиртом не рекомендували. Тому державна промисловість продовжує і далі робити горілку зі спирту, одержуваного з харчової сировини. Ну, а що заливають у пляшки ділки тіньового бізнесу - тільки їм і відомо
Зараз вітчизняний ринок насичений також алкогольною продукцією з-за кордону. Лідер з виробництва різних сортів горілок за кордоном безумовно, Німеччина. Значний обсяг горілчаної продукції виробляє Голландія.
Часто продукція іноземних фірм володіє вельми сумнівними якостями і представляє пряму загрозу для здоров'я. Так, в китайських горілках «Вершина гори» і «Лонг-коу» концентрація альдегідів перевищує наші норми в 20 разів, сивушних масел - в 500 ефірів - в 10 разів. У знаменитому «Распутіна» зміст сивушного масла перевищує російську норму в 54 рази.
Погляньте уважніше, що є нині в комерційних кіосках. Вибір на будь-який смак і для будь-якого гаманця - від дорогих «Абсолюту» і «Фінляндії» до дешевих підробок, незрозуміло де і з чого зроблених. Хотілося б попередити: не женіться за дешевизною - наслідки такої «економії» можуть виявитися набагато серйознішими, ніж хвора голова з ранку. Тільки за офіційними даними, в торговельну мережу надходить від 40 до 70% фальсифікованої горілки, тобто виготовленоїпідпільно, нелегально з самого дешевого спирту, часто гідролізного, а то і взагалі невідомого походження. Від цього «пійла» щорічно помирають тисячі людей.
У першу чергу підробляють горілку відомих виробників, в Москві - найчастіше заводу «Кристал». Причому фальшивки упаковані так, що копію від оригіналу на вигляд відрізнити часом просто неможливо.
Фальшиву горілку роблять по всій країні, але особливо «славиться» цим Владикавказ - подейкують, що там мало не в кожному дворі свій розливний цех.
Везуть до нас алкогольну отруту і з-за кордону - цілими вагонами і трейлерами, минаючи митниці та санепідемстанції. Не можна сказати, щоб влада взагалі нічого не робили для викорінення цих неподобств. Ні, уряд начебто і робить щось, але тільки якось аж надто нерішуче й непослідовно: то скасує монополію на виробництво і продаж спиртних напоїв, то знову її оголосить; щороку вводить різні акцизні марки, які нелегальні виробники легко підробляють або просто купують точно так само, як, напевно, і тих, хто ці марки вводить.
У підпільних цехах для приготування напоїв з популярними назвами найчастіше використовують ректифікований з харчової сировини етиловий спирт, його просто розбавляють водопровідною водою. Відрізнити на смак такі вироби від справжньої горілки рядовому покупцеві непросто. Ремесло виготовлення фальсифікованих напоїв існує настільки ж давно, як і виробництво оригінальних горілок. Майстерність справжніх фахівців цієї справи часто буває досить високим. Кількість домішок, що впливають на органолептичні властивості, в них не набагато більше, ніж в монопольних продуктах.
Значно гірше на смак горілка з гідролізного та синтетичного спиртів і тим більше зі спирту-сирцю.
Гідролізний, або етиловий ректифікований, технічний спирт виробляють на целюлозно-паперових комбінатах при гідролізі целюлози до Сахаров і подальшому їх дріжджовому зброджуванні. Синтетичний спирт отримують шляхом гідратації етилену.
Високоочищені сорти гідролізного та синтетичного спиртів практично повністю відповідають ГОСТу на харчовий спирт. Але ці спирти у багато разів дешевше спирту з харчової сировини. Тому на початку 60-х рр деякі реформатори-раціоналізатори пропонували офіційно гнати горілку з цього спирту.
Порівняльні дослідження показали, що за гострої токсичності синтетичний спирт ненабагато відрізняється від спирту з натурального продукту. Однак експерименти виявили й інше: у піддослідних тварин швидше наростала чутливість до мінімальної смертельній дозі спирту і повільніше відновлювалися функції нервової системи.
Словом, напувати народ синтетичним і гідролізним спиртом не рекомендували. Тому державна промисловість продовжує і далі робити горілку зі спирту, одержуваного з харчової сировини. Ну, а що заливають у пляшки ділки тіньового бізнесу - тільки їм і відомо
Зараз вітчизняний ринок насичений також алкогольною продукцією з-за кордону. Лідер з виробництва різних сортів горілок за кордоном безумовно, Німеччина. Значний обсяг горілчаної продукції виробляє Голландія.
Часто продукція іноземних фірм володіє вельми сумнівними якостями і представляє пряму загрозу для здоров'я. Так, в китайських горілках «Вершина гори» і «Лонг-коу» концентрація альдегідів перевищує наші норми в 20 разів, сивушних масел - в 500 ефірів - в 10 разів. У знаменитому «Распутіна» зміст сивушного масла перевищує російську норму в 54 рази.
...