Медичні статті » Стоматологія » Функціональне напрям в ортодонтії. Суть функціонального напряму зубопротезування


Зміст і напрямок наукових робіт свідчать про те, що радянська ортодонтія стала на шлях тісного спілкування з біологічними і загальмедичні дисциплінамиі прагнення вирішувати питання теорії та клініки в дусі передової фізіології, цієї природничо бази радянської медицини.

В результаті зазнала значного удосконалення не тільки апаратура, Але докорінно змінилося весь зміст цього розділу ортопедичної стоматології. Змінилися погляди на етіологію і патогенез аномалій прикусу, на методи терапії, на строки початку лікування ортодонтичних хворих.

Роботи радянських вчених підвели серйозну теоретичну базу під актуальні питання клінічної ортодонтії. Особливо велика заслуга А. Я. Катца в розробці вузлових питань ортодонтії. А. Я. Катц вперше підкреслив і обгрунтував зв'язок ортодонтії із загальною ортопедією і необхідність вивчення деформацій зубощелепної системи методами, застосовуваними при дослідженні інших фізіологічних систем. В основі цього методу лежить тіснийвзаємозв'язок між зубощелепної системою і всім організмом в цілому, взаємозумовленість між формою і функцією.

А. Я. Катц не тільки теоретично обгрунтував ідею функціональної терапії, Але і втілив її в ряді ортодонтичних апаратів, за допомогою яких використовуються для лікування деформацій зубощелепної системи природні сили жувального апарату, стимулюється зростання щелепних кісток і розвиток жувальної мускулатури.Він тому і вважається основоположником функціонального напряму в ортодонтії.

Аномалії зубної системи тепер розглядаються, з одного боку, як результат захворювань внутрішніх органів, порушення діяльності нейро-гуморальної та інших фізіологічних систем, тобто при аномаліях прикусу враховуються тепер загальні патогенетичні фактори, що лежать в основі виникнення та перебігу деформацій зубощелепної системи.

З іншого боку, причинами виникнення цих аномалій є не лише загальні, а й місцеві фактори, звичайно, в тісному поєднанні з останніми, а саме патологічні процеси зубощелепної системи, захворювання носоглотки, недорозвинення жувальної мускулатури, шкідливі звички, консистенція їжі і т. д.

Радянські лікарі-ортодонти, Розглядаючи аномалії прикусу під кутом зору цілісності організму, його врівноваження із зовнішнім середовищем, вживають заходів до впливу на весь організм взагалі і на зубощелепної систему зокрема.

За допомогою ортодонтичної апаратури лікарі створюють нові умови існування і роботи для деформованих органів. З цією метою вони перебудовують докорінно всю систему своїх ортодонтичних втручань.

Радянські ортодонти починають лікування дітей не з 13 років, як це робилося раніше, а 4-5 років, що перетворює цю дисципліну з чисто лікувальною в лікувально-профілактичну. Вони застосовують у ранньому дитинстві біологічні методи лікування деформацій: загальні оздоровчі заходи, гімнастику жувальної і мімічної мускулатури, годування їжею, що вимагає енергійної жувальної функції, та м. д.

Ці профілактичні заходи нерідко поєднуються із застосуванням найпростішої функціональної апаратури, як, наприклад, що підвищують прикус коронки, знімні капи і т. д., які сприяють звільненню деформованого органу від сковування та гальмування біологічної тенденції зубної системи до зростання.

При стійких деформаціях зубощелепної системи у дітей старшого віку переважно застосовується знімна апаратура і функціональна терапія, яка заснована на використанні динаміки жувальної мускулатури під час функції, на дозуванні сили апарату періодонтит, на залученні в процесі лікування природних сил організму і т. д.

Так створено радянськими авторами та впроваджено в теорію і практику ортодонтії функціональний напрям, відповідне рівню передових сучасних методів терапії у всій радянській медицині.



...


2 (0,22249)