Медичні статті » Урологія » Ускладнення керованої гіпотонії. Препарати для керованої гіпотонії в урології


Найбільш грізним ускладненням штучної гіпотонії є зупинка серця, хоча це і відзначається рідко. У літературі описані випадки смерті під час штучної гіпотонії внаслідокзупинки серця.

Не менш небезпечне ускладнення штучної гіпотонії - Тромбоз коронарних і церебральних судин й післяопераційний кровотеча. Тому Е. Б. Мазо (1963), Bodman (1962) вважають за доцільне до кінця операції підвищити артеріальний тиск. Zittle (1961) серед ускладнень штучної гіпотонії виділяє порушення функції нирок.

Ми виконали 120 операцій на передміхуровій залозі в умовах керованої гіпотонії. З них у 102 випадках проведена одномоментна аденомектомія, в 18 - двухмоментно. Оперовані хворі були у віці 50-79 років. Старше 70 років було 20 чоловік. У зв'язку з похилим віком знижується функціональна здатність нервової і ендокринної систем, серцевого м'яза, печінки і нирок, спостерігається атеросклероз судин.

Таким чином, у хворих аденомою передміхурової залози створюється несприятливий фон, на якому протікає штучна гіпотонія. У 715% спостережуваних нами хворих провідною супутньою патологією був атеросклеротичний кардіосклероз,, у 549% - підвищений артеріальний тиск, у 647% - емфізема легенів і пневмосклероз.

Керовану гіпотонію застосовували з метою зменшення крововтрати і створення «сухого» операційного поля. Для зниження тиску 50 хворим вводили арфонад (22 з них - на тлі наркозу фторотаном). Пентамін застосований в 52 випадках. Одномоментна гангліонарна блокада арфонадом або пентаміно була досягнута у 46 хворих, у решти 56 оперованих гангліонарний блок і вазоплегию були здійснені комбінованим застосуванням одного з цих препаратів і фторотан за методом Enderby (1960).

Гангліоблокатори вводили після настання хірургічної стадії наркозу (III) і адаптації хворого до керованого дихання і положенню на операційному столі. Залежно від реакції серцево-судинної системи на змінені умови обирали початкову дозу пентамина і визначали швидкість введення арфонад. Особливо це відноситься до тих випадків, де з метою міорелаксації вводили тубокурарин-хлорид, а для підтримки наркозу - фторотан. З 57 випадків застосування пентамина гіпотонія була досягнута у 51 хворого, 6 хворих виявилися резистентними до цього препарату.

При використанні фторотан у всіх випадках одномоментної гангліонарних блокади пентаміно гіпотензивна доза коливалася від 100 до 250 мг (середня-175 мг) (К. 3. Глухова, 1969).

При комбінованому методі на тлі фторотан доза пентамина коливалася від, 50 до 125 мг (середня - 75 мг), чго тобто була в 2 рази менше, ніж при введенні одного компонента. Разом з тим від дози пентамина не стільки залежить ступінь скільки тривалість гіпотонії. Виходячи з цих міркувань, не слід вводити «резистентним» хворим пентамін в дозі вище 200 мг, так як це може викликати гіпотонію в післяопераційний період.

Арфонад застосовували крапельним способом в 05% розчині, рааведенном на 5% розчині глюкози. Зниження, артеріального тиску було прямо пропорційно швидкості введення препарату. Це дозволяє робити гіпотонію керованою. Доцільно артеріальний тиск знижувати протягом 15-20 хв, щоб досягти необхідного рівня гіпотонії до моменту вилущеними аденоматозних вузлів.

Дози арфонад при однокомпонентної гангліонарних блокаді перебували в межах 25-75 мг (середня - 50 мг), при комбінованому методі - від 15 до 50 мг (середня - 23 мг). На тлі фторотанового наркозу кількість пентамина і арфонад в половинних дозах викликає необхідний ступінь гіпотонії.



...


1 (0,00156)