Практично кожна жінка хоча б раз у житті стикається з таким неприємним захворюванням, як молочниця. Жінки, які страждають молочницею піхви івульви, скаржаться на свербіння і білі з домішкою сирнистий виділень. Також при молочниці виникають хворобливі відчуття під час сечовипускання і статевого акту. В залежності від тяжкості процесу виділення з піхви можуть бути різними: густі, білі, жовтувато-зеленуваті, але завжди з кислуватим і неприємним запахом.

Іноді виділення і свербіж статевих органів бувають нестерпними і змушують жінку бігти до лікаря, а в деякихвипадках симптоми молочниці проявляються помірно, але теж змушують жінку чимало проблем психологічного і фізичного характеру. Поширена думка про те, що молочниця буває тільки у жінок, що ведуть статеве життя, помилково, тому що урогенітальний кандидоз може розвинутися і у діви. Молочниця не відноситься до захворювань, що передаються статевим шляхом.

Молочниця в більшості випадків розвивається в результатінаступних факторів:
- Проведення курсу антибіотикотерапії. Лікування антибіотиками призводить до знищення деяких корисних бактерії, які захищають наш організм, що може стати причиною не тільки дисбактеріозу кишечника, але й проблем з мікрофлорою в піхву.
- Загальне ослаблення імунної системи, гіповітаміноз, цукровий діабет та інші захворювання ендокринної системи;
- Гормональні зміни в організмі жінки під часменструації, вагітності, менопаузи, постановки внутрішньоматкової спіралі або прийому гормональних препаратів;
- Недостатня або надмірна інтимна гігієна. Як недотримання особистої гігієни статевих органів, так і постійні вагінальні спринцювання і душі можуть стати причиною порушення мікрофлори піхви;

- Купання в басейнах і відкритих водоймах, відвідування лазні або сауни;
- Носіння синтетичного нижньої білизни, часте використання гігієнічних тампонів;
- Стреси і переживання;
- Зміна статевого партнера, випадкові незахищені статеві зв'язки, використання презервативів і інтимних мазей.

Якщо до молочниці відноситься легковажно і не лікувати, то можуть виникнути серйозні ускладнення у вигляді запалення сечового міхура, уретри і поразки шийки матки. У складних випадках може спостерігатися поширення інфекції за межі статевих органів і ураження шлунково-кишкової системи і сечовивідних шляхів.

Головна проблема полягає в тому, що при несвоєчасному лікуванні молочниця може перейти в хронічну форму і турбувати вона буде вас уже по чотири, а то і більше разів на рік. Адже часто жінки намагаються лікувати молочницю самостійно і при цьому тільки пригнічують її симптоми, а для успішної терапії молочниці і запобігання рецидивів потрібен комплексний підхід до лікування.

Щоб уникнути небажаних наслідків починати лікувати молочницю самостійно не рекомендується, необхідно звернутися за допомогою до гінеколога. Тільки він може призначити препарат для лікування молочниці і визначити клінічну картину захворювання. Зараз існують найрізноманітніші форми лікарських препаратів: вагінальні свічки, вагінальні таблетки, креми та мазі, капсули і т.д. Тільки лікар може вибрати той метод лікування, який найбільше вам підходить.

До складу всіх препаратів входять речовини, як клотримазол, бутоконазол, еконазол та інші. У складніших випадках недостатньо усунення тільки грибків, що викликають молочницю і потрібне лікування і самих хвороб, сприяють виникненню збудників захворювання. Лікар в цьому випадку може призначити приймати протигрибкові препарати всередину, або місцево, при якому обов'язково використовуються зубіотікі, імунопрепарати і вітаміни групи В.

Серед протигрибкових засобів від молочниць для прийому всередину зазвичай рекомендують флуконазол, який ефективно і швидко знищує патогенні гриби. Місцеве лікування молочниці є більш безпечним, тому що при цьому активний препарат діє тільки на вогнище інфекції і не потрапляє в кров. До місцевих протигрибкових препаратів проти молочниці відноситься Ліварол, пимафуцин та інші. При легких формах перебігу хвороби від молочниці можна позбутися протягом п'яти днів, а якщо хвороба запущена, то хронічні форми молочниці доведеться лікувати протягом декількох місяців. Тому, одразу ж при прояві перших ознак хвороби необхідно звернутися до гінеколога.