Медичні статті » Дерматологія » Роль вірусу Епстайна - Барр розвитку злокачествнних лімфом шкіри


Поряд із з'ясуванням причетності HTLV-1 до розвитку злокачествнних лімфом шкіри вивчалася роль інших вірусів в патогенезі злокачествнних лімфом шкіри. Зокрема, передбачалася ініціює роль вірусів Епстайна-Барр врозвитку цих захворювань. Є повідомлення про виявлення цих вірусів у хворих різними клінічними формами ЗЛ К: грибоподібним мікозом і синдромом Сезарі. В лімфомою шкіри, лімфоматоідний папулез, анапластичної крупноклеточной лімфомою, ангіоцентріческой Т-клітинної лімфомою. Таким чином, спектр нозологічних форм ЗЛК, при яких виділяють вірус Епстайна-Барр, досить широкий. Дослідження проводилися за допомогою сучасних методів діагностики: реакції гібридизації in situ, ПЛР,імуногістохімічних методів.

За даними різних авторів, число хворих злокачествннимі лімфомами шкіри, У яких виявляється даний вірус, коливається від відносно низьких цифр - 197%; 23% до більш значних - 30%; 429%.

Прихильники причетності вірусу Епстайна-Барр до розвитку злокачествнних лімфом шкіри вказують на високий титрантитіл до цього вірусу, що найчастіше спостерігається у хворих ТЗЛК і розглядається як поганий прогностичний ознака. Ми також спостерігали високий титр антитіл (1:640) до вірусів Епстайна-Барр у 2 хворих з тяжким клінічним перебігом синдрому Сезарі.

У той же час інші автори на підставі того, що віруси Епстайна-Барр виявляють далеко не у всіх хворих злокачествнних лімфом шкіри і знаходження цього вірусу в уражених тканинахне корелює з тяжкістю шкірного процесу і прогнозом, вважають, що дані віруси є не етіологічним фактором, а грають роль хронічного активуючого стимулу в механізмі патогенезу ЗЛК. Відзначають також здатність HTLV-1 реактивувати віруси Епстайна-Барр, які можуть латентно персистировать в організмі людини. Для визначення патогенетичної ролі вірусів Епстайна-Барр в реалізації ЗЛК потрібні подальші дослідження.

Робилися спроби пов'язати розвиток злокачествнних лімфом шкіри з вірусами простого герпесу. Наприклад, повідомлялося про часте виявлення у хворих ТЗЛК вірусів простого герпесу 6-го типу. Крім того, розглядалася роль вірусу простого герпесу 8-го типу в ініціації ЗЛК в зв'язку з повідомленням про виявлення ДНК-специфічних послідовностей даного вірусу у хворих ВЗЛК. Нами було проведено дослідження крові 12 хворих ЗЛК з метою визначення у них антитіл до вірусів простого герпесу 8-го типу; антитіла до даного вірусу не були виявлені в жодного хворого, в той час як вони були виявлені у 80% хворих на саркому Капоші (контрольна група).

Відомі випадки діагностування злокачествнних лімфом шкіри у ВІЛ-інфікованих осіб, проте не отримані докази інтеграції ВІЛ в геном проліферуючих лімфоцитів у таких хворих. Випадки розвитку ЗЛК як опортуністичного захворювання підтверджують можливість вірусної етіології даних захворювань.

Таким чином, більшість дослідників розвиток злоякісних лімфопроліферативних захворювань шкіри пов'язують з ретровірусами (РНК-містять), які можуть бути носіями вірусного онкогена.

Ключовим механізмом пошкодження генома лімфоцитів вірусами є активація протоонкогенів - нормальних генів клітин, яка може відбуватися при транслокації ділянок хромосом, ампліфікації генів, точкових мутаціях.

Незважаючи на те, що теорія вірусного онкогенезу є домінуючою в патогенезі злокачествнних лімфом шкіри, Деякі автори пов'язують розвиток цих захворювань з іншими факторами. Зокрема, значне місце відводиться впливу на організм хімічних агентів, з яких основне значення надають речовин, що володіють алергенними і мутагенними властивостями. Вказують на провокуючу роль у розвитку ЗЛК ряду хімічних речовин, що володіють канцерогенними властивостями: (сх-хлорфенола. органічних розчинників, уг леводородов, пестицидів, деяких металів). Певне значення в цьому відношенні надається і деяких медикаментів, здатним чинити на імунну систему організму дісрегуляторних дію.

Поданим А.В. Fishman, у 81% хворих злокачествнних лімфом шкіри в анамнезі є вказівки на багаторічний контакт з лікарськими препаратами, на які у них до розвитку клінічної картини ЗЛК періодично розвивалися алергічні реакції. Зокрема, повідомлялося про розвиток ЗЛК при тривалому застосуванні антигістамінних, гіпотензивних, антидепресивний і протисудомних засобів, блокаторів кальцієвих канальців клітин. Описано розвиток ТЗЛК після гемотрансфузії, тривалого застосування деяких зовнішніх засобів, що містять дьоготь, ланолін в чистому вигляді. Проведений нами аналіз даних анамнезу 304 пацієнтів з ЗЛК дозволив встановити, що на перший план в якості передбачуваних хворими причинних факторів виступають виробничі шкідливості (у 504% хворих).



...


2 (0,40109)