У кожної народності народження дитини супроводжувалося безліччю ритуалів і обрядів. Що стоїть за ними?
Розповідає кандидат історичних наук, викладач курсу історії медицини СПбГМУ ім. І. П. Павлова Лариса Геннадьевна Кондрашкин.

Вагітність завжди булавідповідальним етапом в житті жінки. У цей момент їй доводилося дотримуватися певних правил, причому в різних народів вони схожі.
Почнемо з того, що називають вихованням дитини до народження. Багато хто думає, що це поняття з'явилося тільки зараз, але така впевненість не що інше, як омана.
Наприклад, у Стародавній Індії та Стародавньому Китаї майбутніх малюків починали привчати до прекрасного через три місяці після зачаття. Робилося це дуже витончено. Вагітних жінокоточували тільки красивими речами, майбутні мами слухали лише гарну музику і їли тільки смачну, освячену в храмі їжу. Вважалося, то така гармонійна обстановка зробить малюка гарним і талановитим.
Це цілком і повністю збігається з нинішніми уявленнями лікарів про те, як повинна протікати вагітність.
У деяких провінціях чоловіки, дізнавшись про вагітність дружини, повинні були подарувати їй яке-небудь дорогоцінну прикрасу. Одяг для майбутніх мам шився з найбільшдорогих тканин, причому традиційно перевага віддавалася синього кольору, який, за повір'ями, найбільш сприятливо впливає на малюка.
Мало не обов'язковим було прослуховування гарної музики. Вважалося, що вона благотворно впливає і на маму, і на дитину. Так що концерти на честь вагітних жінок давалися в азіатських країнах кілька тисячоліть тому.
На початку XX століття петербурзький єврейським інститут переїхав в нову будівлю, спроектована великимБенуа. А допомагав йому не менш знаменитий акушер Дмитро Оскарович Отт. Він наполіг на тому, щоб в лікарні був актовий зал, причому не простий, а з органом. І кожного тижня в цьому величезному приміщенні давалися концерти, які відвідували всі пацієнтки.
Але повернемося до Стародавнього Китаю та Індії. Там мами не тільки співали, але й малювали птахів і квіти. Це здасться наївним і трохи смішним, однак все не так вже й просто.
Широко відомий той факт, що мати Наполеона, чекаючи народженнясина, малювала ескізи олов'яних солдатиків, а потім влаштовувала з ними іграшкові баталії. Цілком можливо, що неприборканий імператор придбав смак до війни, ще перебуваючи в материнській утробі. Так чи інакше, але факт залишається фактом - образотворче мистецтво майбутніх мам дуже віталося в багатьох культурах.
А в Стародавній Індії вагітні жінки повинні були ще й співати гарні і спокійні пісні. Але приємна мелодія і зміст тексту мають тут вторинне значення. Самоеголовне те, що в процесі співу задіяно діафрагмальне дихання, яке дозволяє наситити організм киснем. Судіть самі - спочатку слід глибокий вдих, а потім поступовий видих. Виходить справжнісіньке дихальну вправу, та ще й поєднане з естетичним задоволенням. Дуже гарна гімнастика і для мами, і для її майбутнього малюка.
Що до прогулянок, то у багатьох народів вони не схвалювалися. Коли вагітність ставала помітною, жінки намагалися не відходитидалеко від дому. Мусульманкам ж взагалі заборонялося з'являтися на вулиці завидна. Вони залишали приміщення тільки після заходу сонця. З одного боку, це цілком можна пояснити з медичної точки зору - адже інтенсивне ультрафіолетове випромінювання і спека не йдуть на користь майбутньої мами.
З іншого боку, ця традиція - данина забобонів. Вважалося, що жінка, яка проводить багато часу на сонці, родить малюка з великою кількістю родимих плям.
Тепер кілька слів проспільних пологах. Багато хто думає, що присутність батька при народженні дитини - це сучасна тенденція. Це не так. Насправді в деяких європейських країнах чоловік був безпосереднім учасником пологів.
Функції батька були чітко визначені давніми традиціями, і повитуха пильно стежила за тим, щоб дії майбутнього тата не виходили за рамки його обов'язків. Ті, правда, були досить немудрими, але дуже важливими для жінки.
По-перше, чоловік повинен буввсіляко співчувати своїй дружині і як би брати на себе частину її болю. Це досягалося імітацією страждань - мімікою і стогонами. Деякі чоловіки так вживались в свою роль, що голосно кричали при появі потуг у дружини. Вважалося, що такі прийоми полегшували стан жінки.
Крім моральної допомоги чоловіки надавали подружжю і фізичну підтримку - вони служили жінкам опорою під час сутичок. Таке мужність виявляли чоловіки деяких регіонів Італії, Іспанії, Франції, Югославії та країн Скандинавії.
Але в деяких країнах присутність чоловіка при пологах категорично заборонялося. У цьому дійстві брали участь виключно жінки. Головну роль тут грала повитуха. Вона не тільки приймала пологи, мила і пеленала дитини, але і залишалася на деякий час у будинку для того, щоб вести господарство. Адже породіллі деякий час пропонувався повний спокій. Наприклад, у євреїв молода мама дотримувалася майже повністю постільний режим три, сім, а іноді і тридцять днів.
У арабських жінок був найтриваліший післяпологовий відпочинок - він тривав сорок днів. Протягом цього часу з жінки знімалися практично всі турботи по будинку. Родички готували, прибирали і виконували інші господарські обов'язки. А завданням мами було спати, їсти і годувати свою дитину.
З невеликими змінами цей звичай був в ходу в Європі і в Росії. У нашій країні роль домоправительки грала повитуха. Кілька тижнів вона господарювала в будинку, де народився малюк, і тільки після цього поверталася до себе. Погодьтеся, дуже мудрий звичай.
Він вітається практично усіма акушерами-гінекологами. Адже жінка, що рвало від тягаря, дуже слабка після тих фізичних і психологічних навантажень, які їй довелося пережити. Тому спокій молодій мамі забезпечити просто необхідно.
Так що наші предки були абсолютно праві, забезпечуючи молодій мамі спокій і спокійну обстановку. Але тут багато чого залежало від сімейного достатку. У заможних сім'ях все, як правило, було благополучно. А бідним людям, зрозуміло, було не до відпочинку.
У російських селах часто акушерська допомога виявлялася досить неграмотно.
Самі пологи проходили в самому чистому приміщенні - в лазні. Але іноді народжували жінки в абсолютно антисанітарних умовах, наприклад в хліві, щоб якомога менше людей знало про появу дитини - не було шансів наврочити новонародженого. Але за це деяким породіллям доводилося розплачуватися інфекційними ускладненнями, які називалися тоді пологової гарячкою.
Від неї гинули не тільки селянки, але й мешканки міст, що народжували в госпіталях. І все тому, що у лікарів не існувало поняття "помити руки".
Угорський доктор Земмельвейс першим запропонував мити руки перед прийомом пологів і за це був визнаний своїми колегами божевільним. І лише через багато років з'явилося вчення про асептики і антисептики.
Поступово родопоміч набуло сучасного вигляду. Жінки виконують вказівки лікарів, а не давнім традиціям. Але і в цих майже забутих обрядах була своя мудрість.

До речі
Якщо рівень народжуваності продовжить падіння, населення Землі стабілізується через три століття від нинішнього моменту приблизно на 9 млрд., що набагато нижче тривожних цифр попередніх прогнозів.
При триваючому прогрес у збільшенні тривалості життя люди в 2300 році можуть розраховувати прожити більше 95 років.
За прогнозом, Японія, яка є сьогодні лідером в сенсі життя, досягне тривалості життя, що перевищує 106 років. Винятком з цієї тенденції є 53 країни, «уражені» на СНІД та ВІЛ.
Сьогодні населення Азії в 45 рази більше населення Африки, але до 2100 року розрив скоротиться до 22 рази і залишиться таким до 2300 року. В даний час на частку Китаю та Індії припадає 62% населення Азії, але в майбутньому населення Китаю зменшиться, а Індії збільшиться.
Згідно з прогнозом, населення Латинської Америки і Карибського басейну, яке становить 86% населення планети, в найближчі триста років не зміниться.
В Європі, що знаходиться на протилежному від Африки краю демографічного спектра, прогнозується не тільки уповільнення зростання, а й зменшення реальної чисельності населення. За цією ознакою Европа ділиться на чотири частини: схід, включаючи Росію, де сьогодні живе 42% населення континенту, захід 25%, південь - 20% і північ - 13%.
З 2100 року населення сходу і заходу більш-менш зрівняється, і на частку кожної частини доведеться приблизно третину, тоді як на частку півдня і півночі доведеться приблизно по 18% європейського населення.
У Північній Європі домінує Британія, на частку якої припадає 64%. "Траєкторія зростання тут приблизно на 01% вище, ніж у Північній Європі в цілому".

Ірина СЕМЕНОВА