Deprecated: preg_replace(): The /e modifier is deprecated, use preg_replace_callback instead in /home/g/gold/i-medic.com.ua/public_html/engine/classes/templates.class.php on line 68 Deprecated: preg_replace(): The /e modifier is deprecated, use preg_replace_callback instead in /home/g/gold/i-medic.com.ua/public_html/engine/classes/templates.class.php on line 72 Deprecated: preg_replace(): The /e modifier is deprecated, use preg_replace_callback instead in /home/g/gold/i-medic.com.ua/public_html/engine/modules/show.full.php on line 292 Deprecated: preg_replace(): The /e modifier is deprecated, use preg_replace_callback instead in /home/g/gold/i-medic.com.ua/public_html/engine/classes/templates.class.php on line 64
Медичні статті » Неврологія » Хвороба Альцгеймера і деменція з тільцями Леві: деякі аспекти клініки, діагностики та лікування | Неврологія


Чл.-кор. РАМН, професор М.М. Яхно, професор І.В. Дамулін, к.м.н. І.С. Преображенська, Е.А.Мхітарян
ММА імені І.М. Сеченова

Хвороба Альцгеймера (БА) є однією з основних причин деменції в осіб похилого та старечого віку[2,4,5]. Для цього захворювання характерні виникнення і неухильне прогресування когнітивних розладів, причому кількість пацієнтів з БА незмінно зростає у всьому світі. Останнім часом досягнуті значні успіхи в розумінні причин виникнення БА і патогенезу цього захворювання,активно розробляються методи лабораторної діагностики (визначення біологічних маркерів БА) та терапії. Ефективність різних терапевтичних програм, пропонованих для лікування БА, тим вище, чим раніше поставлений правильний діагноз. У зв'язку з цим неабияке значення набуває вивчення різних клінічних варіантів захворювання, у тому числі випадків БА з екстрапірамідними розладами.

Екстрапірамідні порушення відзначаються при БА з частотою від12 до 92% [23,27]. Однією з причин такого широкого розкиду що приводяться в літературі цифр є відмінності в клінічній характеристиці хворих, які включалися в дослідження, проведені різними авторами. Причиною можуть бути і відмінності в методиці оцінки екстрапірамідних симптомів різними авторами[24]. Але що відзначається всіма одностайно - при більш важкої БА екстрапірамідні розлади зустрічаються достовірно частіше.

Наявністьекстрапірамідних порушень у пацієнтів з БА є несприятливим прогностичним фактором. Результати епідеміологічних досліджень свідчать про характерне для цієї категорії хворих більш швидкому прогресуванні когнітивного дефекту, більш значною інвалідизації і меншої тривалості життя, ніж у пацієнтів з БА без екстрапірамідних розладів[27]. Проте, ймовірно, у частини цих хворих (можливо, дуже значною) була не БА, а деменція з тільцями Леві (ДТЛ). Таким чином, результати епідеміологічних досліджень потребують переоцінки[27].

Серед екстрапірамідних розладів при БА зустрічаються ригідність, брадикінезія, гіпомімія, тремор спокою, а також порушення ходьби (шаркающая хода, ахейрокинез, труднощі поворотів)[3,27]. Результати тривалого (до 4 років) спостереження за пацієнтами з БА з екстрапіраміднимипорушеннями свідчать про прогресуюче наростання брадикінезія, ригідності і порушень ходьби - при мінімальній зміні вираженості тремору спокою[41]. При цьому тремор спокою при БА зустрічається рідко, в подібних випадках необхідне проведення диференціального діагнозу з найбільш частими причинами цього симптому - ідіопатичним або ятрогенним паркінсонізмом. N.? Quinn[33]відносить БА до рідкісних причин паркінсонізму і вважає більш характерним для цьогостану наявність ригідності. На відміну від хвороби Паркінсона (у всякому разі, її ранніх етапів) при БА ригідність носить двосторонній характер. Крім того, при БА відзначається не м'язова пластичність, настільки характерна для ідіопатичного паркінсонізму, а паратоніі - різного ступеня опір м'язів хворого при пасивних рухах. Значна за своєю вираженості акінезія або тремор спокою у пацієнтів з деменцією найчастіше свідчить не про БА, а про деменції з тільцями Леві (ДТЛ).

Як правило, екстрапірамідні порушення БА виникають істотно пізніше когнітивних розладів. В іншому випадку, тобто при наявності виражених екстрапірамідних порушень ще до розвитку клініки деменції, більш ймовірний діагноз хвороби Паркінсона. Однак слід зауважити, що виникнення мінімальних екстрапірамідних розладів у осіб похилого віку може передувати подальшому розвитку БА.

У пацієнтів з БА і екстрапіраміднимирозладами за даними нейропсихологічного дослідження частіше виявляються порушення конструктивного праксису і ознаки дисфункції лобових відділів головного мозку, а також є більш низька оцінка за скринінговим шкалами (наприклад, Mini-Mental State Examination, скор. MMSE), що свідчить про більш грубому когнітивному дефекті[23].

Патоморфологічні зміни у пацієнтів з БА і екстрапірамідними порушеннями гетерогенних[23,27]. У 20-85% цих хворихвиявляються ознаки нігральной дегенерації з формуванням тілець Леві, що може бути свідченням наявності співіснують з БА хвороби Паркінсона[27]. Дифузно локалізовані тільця Леві виявляються у 1-30% пацієнтів з БА. Проведені останнім часом роботи свідчать про певну схожість змін в головному мозку при БА і хвороби Паркінсона[17]. При цьому підкреслюється, що характерне для БА накопичення b-амілоїду призводить до підвищеного утворення білкаa-синуклеїну, настільки характерного для хвороби Паркінсона[17]. Однак до теперішнього часу будь-якого зв'язку екстрапірамідних розладів при БА з наявністю аполіпопротеїну не відзначено[23]. Вельми цікавим видається й те, що характер змін в стріатуме топічні відмінний при хворобі Паркінсона і при БА з екстрапірамідними розладами: у першому випадку патологічні зміни найбільш виражені в каудальний відділах стріатума, у другому - в його ростральних відділах[27].

Приблизно в 20% випадків у пацієнтів з БА і екстрапірамідними розладами ніяких структурних змін (втрати нейронів, тілець Леві) області чорного речовини і блакитного плями не виявляється[23,27]. Однак саме по собі відсутність структурних змін в цих областях не виключає наявності нігральной дисфункції, пов'язаної із змінами цитоскелету нейронів і синаптичними розладами[23]. Крім того, не можна виключити і того, що в ряді випадківпричиною розвитку екстрапірамідної симптоматики є екстранігральний Допамінергічний дефект, Зокрема, в області мезокортикальних провідних шляхів.

За даними позитронної емісійної томографії є кореляція між рівнем метаболізму допаміну в стріатуме і ступенем загального когнітивного дефекту, що свідчить про роль патології допамінергічних субкортікальних шляхів у генезі когнітивних порушень у ційгрупи хворих на бронхіальну астму[23]. Крім цього, екстрацелюлярний відкладення амілоїду в стріатуме може пояснити появу пірамідної симптоматики навіть у разі відсутності структурних змін в чорній речовині.

Останнім часом все більшу увагу дослідників привертає деменція, пов'язана з тільцями Леві (ДТЛ). Передбачається, що ДТЛ є у 14-20% хворих з деменцією[27], Спочатку помилковий діагноз БАвиставляється 12-27% хворих, що мають ДТЛ[11]. Крім рекомендованого терміну ДТЛ, в літературі для позначення цього типу деменції використовуються терміни «хвороба дифузних тілець Леві», «деменція з тільцями Леві», «сенільна деменція типу тілець Леві» та ін Вже це відсутність термінологічного згоди відображає складність і неоднозначність проблеми. Тельця Леві є характерною ознакою хвороби Паркінсона, при цьому захворюванні вони локалізовані в субкортікальних структурах - чорномуречовині, блакитному плямі, дорсальном ядрі блукаючого нерва і базальному ядрі Мейнерта. Термін «хвороба дифузних тілець Леві» відображає ситуації, при яких тільця Леві широко поширені як в корі, так і в субкортікальних структурах - при мінімальній вираженості або відсутності характерних для БА патоморфологічних змін (нейрофібрилярних клубочки, відкладення b-амілоїду). При ДТЛ найбільшу кількість тілець Леві відзначається в корі скроневих і лобових часток, а також в базальних гангліях,включаючи чорне речовина, мигдалеподібне ядро, блакитне пляма, гіпоталамус і базальне ядро Мейнерта.

На відміну від БА ДТЛ частіше зустрічається у чоловіків. Незважаючи на певну схожість, БА з екстрапірамідними розладами клінічно відмінна від ДТЛ. Хоча для обох захворювань характерна наявність симетричної акинетико-ригідній симптоматики і нехарактерно наявність тремору спокою, при БА екстрапірамідні розлади, особливо паркінсонічні порушення ходьби, як правило,виникають на більш пізніх стадіях захворювання. Нерідко при ДТЛ виявляється депресія, гіперсомнія, порушення фази швидкого сну, ортостатична гіпотензія, часті падіння, а також нетримання сечі. На відміну від БА при ДТЛ частіше виявляються порушення нюху, що пов'язують з ураженням допамінергічних шляхів[25].

Незважаючи на те, що прогресуюча деменція, що починається з мнестичних розладів, характерна як для БА, так і для ДТЛ, патерн когнітивних порушеньпри цих захворюваннях також різний[16, 20]. Характерний для БА нейропсихологический дефект (порушення пам'яті, апраксія, агнозія) часто є і при ДТЛ. Однак для ДТЛ також характерно виникнення зорово-просторових розладів, порушень виконавчих функцій і уваги, а також швидкості мови. Порушення пам'яті при ДТЛ виражені не настільки значно, порівняно з БА.

Для диференціальної діагностики ДТЛ і БА використовуються нейропсихологічні тести,спрямовані на дослідження зорових і зорово-просторових функцій, зокрема, тест з малюванням годин. T.? Ala та співавт.[6]показали, що у хворих з деменцією (з оцінкою за шкалою MMSE 13 балів і вище) порушення здатності до копіювання п'ятикутників - одного з субтестів MMSE - більш характерно для ДТЛ, ніж для БА. Слід зауважити, що слабкою стороною використовуваних для диференціальної діагностики нейропсихологічних тестів є те, що вони не враховують настількихарактерною для ДТЛ флуктуації симптомів.

Найбільш важливим диференційно-діагностичною ознакою, що допомагає розмежувати БА і ДТЛ, є психотичні розлади. Має значення не стільки наявність галюцинацій, які, зокрема, при БА відзначаються майже в 50% випадків[26, 36], Скільки їх перебіг. Для ДТЛ характерно виникнення вже на ранніх стадіях захворювання зорових галюцинацій, а також флуктуації в вираженості психічних розладів.

Флуктуації вираженості когнітивних порушень відзначаються у 80-90% пацієнтів з ДТЛ і лише у 20% - з БА, причому при ДТЛ вони виражені в істотно більшому ступені[38]. Крім того, при ДТЛ відзначаються і флуктуації в вираженості екстрапірамідних розладів, що для БА не характерно.

Певне значення в диференціальній діагностиці цих двох станів надається параклінічним методам дослідження . При БА в цереброспинальной рідини (ЦСР) відзначається більш значне, ніж при ДТЛ, підвищення рівня фосфорильованого тау-протеїну[30]. При ДТЛ в ЦСЖ знижується рівень метаболітів дофаміну[18]. Ці показники пропонується використовувати як диференційно-діагностичних для розмежування БА і ДТЛ. Однак результати робіт, в яких проводилося визначення рівня метаболітів дофаміну в ЦСЖ у пацієнтів з БА з екстрапірамідними порушеннями, вельмисуперечливі: за одними даними, цей рівень знижений, за іншими - не змінений[27].

На відміну від БА для ДТЛ характерне порушення постгангліонарних симпатичних кардіальної іннервації, що проявляється ортостатичної гіпотензією і падіннями. Для виявлення подібних змін використовується сцинтиграфія міокарда з фізіологічним аналогом норадреналіну мета-йодобензілгуанідіном, міченим ізотопом йоду 123[39,42].

Відмінності між БА і ДТЛ поданими нейровізуалізаційних методів дослідження вивчені недостатньо. Однак до теперішнього часу показано, що при ДТЛ атрофія скроневих часток, гіпокампу і мигдалеподібного ядра носить менш виражений характер, ніж при БА[9]. Частота зустрічальності лейкоареоза і його вираженість при цих двох станах практично однакова. За даними однофотонної емісійної комп'ютерної томографії при ДТЛ більш значна гипоперфузия тім'яних, потиличних і лобових відділів,менш значна - скроневих відділів[22]. Слід зауважити, що виникнення зорових галюцинацій при ДТЛ пов'язують з гипоперфузия потиличних відділів[15].

Основним методом підтвердження діагнозу ДТЛ залишається патоморфологічне дослідження, Оскільки клінічні прояви БА і ДТЛ дуже подібні. Незважаючи на деякі загальні патоморфологічні прояви, відмінною рисою ДТЛ єзначна кількість тілець Леві, також можуть бути виявлені сенільні бляшки і відкладення b-амілоїда, однак нейрофібрилярних клубочки зустрічаються рідко.

За останні 30 років в цілій серії робіт був показаний характерний для БА нейротрансмітерні дефект. Серед найбільш схильних до змін систем особливо підкреслюється значущість поразки ацетілхолінергіческой системи[3–5,37]. Проте сучасні дані свідчать про те, що крім ацетілхолінергіческойсистеми, певні зміни є і з боку глутаматергіческой системи[2,12,19,32]. У своєму огляді A.? Law і співавт.[21]підкреслюють, що при БА внаслідок виборчої чутливості навіть при фізіологічно звичайному рівні глутамату можуть виникати патологічні зміни парагіппокампальной області та енторінальной кори - структур, критично важливих у патогенезі цього захворювання. b-амілоїд, якому надається особливе значення в патогенезі БА, здатний активуватиглутаматергіческой NMDA-рецептори або збільшувати їх чутливість. У свою чергу, активація NMDA-рецепторів може збільшувати освіта b-амілоїду і тау-протеїну[12].

Значно менш дослідженими залишаються нейротрансмітерні розлади при ДТЛ. Передбачається, що в основі цього захворювання лежить патологія декількох нейротрансмітерні систем.

Слід підкреслити, що холинергическая і глутаматергіческой концепції деменціїжодним чином не суперечать, а доповнюють один одного[12]. W.? Danysz і співавт.[12]образно пишуть, що « глутамат може бути виконавцем нейродегенеративного процесу, а холінергічні нейрони - однієї з його жертв ». R.? Cowburn і співавт.[10], Виявивши при БА виражену дегенерацію пресинаптичних глутаматергіческіх терминалей, не знайшли істотної зміни числа постсинаптичних NMDA-рецепторів. Таким чином, незважаючи на те, що дегенеративні зміни придеменція проявляються патологією декількох нейротрансмітерні систем, слід очікувати ефективності глутаматергіческіх препаратів, що діють на постсинаптичні рівні.

Антагоніст NMDA-рецепторів мемантин (1-аміно-3,5-диметил-адамантан) був зареєстрований у Німеччині в 1978 р. для лікування цілого ряду неврологічних порушень (хвороба Паркінсона, спастичність, цереброваскулярні порушення і т.д.), проте механізм йогодії був відкритий лише 10 років потому[12]. З 1989 р. цей препарат позиціонується для лікування церебральної ішемії та деменції[12]. В експериментальних дослідженнях була показана здатність мемантину запобігати ексайтотоксіческое пошкодження нейронів, індуковане глутамат і NMDA[12,19,28,31,32].

Результати досліджень свідчать про здатність антагоністів NMDA-рецепторів зменшувати вираженість характерних для БА когнітивних розладів,обумовлених ацетілхолінергіческой дефектом[8, 13]. Мемантин показав свою ефективність при деменція різного генезу[1,12,19,28,31,32,34,35,40]. Є експериментальні дані, що свідчать про здатність мемантину підвищувати вивільнення ацетилхоліну в області синапсу[7]. M.? Pantev і співавт.[29]в результаті подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження продемонстрували позитивний вплив мемантину (препарат призначався в дозі 30 мг /добу) на психопатологічні таповедінкові порушення у пацієнтів з деменцією.

Проведене в нашій клініці дослідження, до якого увійшло 25 пацієнтів з БА (середній вік 720 ± 47 року) і 15 - з ДТЛ (середній вік - 735 ± 38), підтвердило ефективність мемантину при цих захворюваннях. Препарат призначався за схемою з поступовим підвищенням дози до 20 мг на добу (в перший тиждень прийому - по 5 мг вранці з їжею, у другий тиждень - по 10? Мг вранці, в третій тиждень - 10 мг вранці, 5 мг в обід, а зчетвертого тижня - по 10 мг вранці та в обід).

Через 15 місяця після початку прийому препарату у хворих з БА відзначалося достовірне поліпшення орієнтування в місці і часу, пам'яті на слова і пропозиції, рахунки, реакції вибору, швидкості мови, пацієнти краще виконували пробу Шульте. Також покращилася оцінка за шкалою MMSE. Через 4 і 6 місяців прийому зберігалося вірогідне зниження вираженості лобової дисфункції, поліпшення виконання реакції вибору і проби Шульте. ПриНадалі прийомі мемантину зазначені показники стабілізувалися і достовірних відмінностей в залежності від подальшої тривалості прийому не відзначалося.

На тлі прийому мемантину у пацієнтів з ДТЛ було виявлено статистично значуще збільшення загального балу за шкалою MMSE. При аналізі окремих складових цієї шкали виявилося, що достовірно покращилися такі показники, як здатність до рахунку, запам'ятовування слів, а також зорово-просторові функції. Орієнтація вмісце і час, називання предметів, виконання команд, а також виконання графічних проб на фоні лікування достовірно не змінювалися. Однак у пацієнтів з ДТЛ зменшилася вираженість лобової дисфункції, що проявлялось достовірним покращенням здатності до узагальнення, швидкості мови, а також результатами виконання простій і складної реакції вибору. У меншій мірі спостерігалася позитивна динаміка в мнестичної сфері, при цьому переважно поліпшувалася зорова пам'ять, і в кількаменшою мірою - слухо-мовна пам'ять.

Побічні явища у вигляді запаморочення, похитування при ходьбі в перший тиждень прийому спостерігалися у 3 пацієнтів з БА та у 2 пацієнтів з ДТЛ. Зазначені побічні ефекти не вимагали зменшення дози мемантину або призначення інших лікарських препаратів, пройшли самостійно через 10 днів після початку прийому і не повторювалися із збільшенням дози препарату. Ці дані узгоджуються з даними літератури. Так, ряд авторів[14,29,32,35]відзначають, що лише в поодиноких випадках на фоні прийому мемантину відзначається деяка тривожність, рухове занепокоєння, порушення сну і запаморочення. K.? Ditzler[14]підкреслює, що виникнення побічних реакцій зазвичай обумовлено занадто швидким збільшенням добової дози препарату. У зв'язку з цим і рекомендується поступово, протягом 3-4 тижнів, збільшувати дозу мемантину: від 5 мг /сут. - До 20 мг /сут.[32].

Таким чином, мемантин робитьпозитивний ефект щодо когнітивних функцій при БА і ДТЛ з деякими особливостями при кожній з них. У той час як позитивний ефект при БА проявляється в таких сферах, як орієнтація і модально-неспецифічні порушення пам'яті, при ДТЛ в основному відзначалася позитивна динаміка функцій 3-го блоку організації психічної діяльності з А.Р. Лурія - здатності до узагальнення отриманого матеріалу, вибудовування програми і контролю.

Література:

1. Андросова Л.В., Селезньова Н.Д. Акатінол мемантин при хворобі Альцгеймера: клініко-імунологічні кореляції. //Ж. невролог. і психіатр. -2000. -Т.100 № 9. -С.36-38.

2. Дамулін І.В. Нова Нейропротектівная і терапевтична стратегія при деменція: антагоніст NMDA-рецепторів Акатінол Мемантин. //Рос. мед. журн. -2001. -Т.9 № 25. -С.1178-1182.

3. Дамулін І.В. Хвороба Альцгеймера і судинна деменція. Підред. М. М. Яхно. -М., 2002. -85 С.

4. Яхно Н.Н. Актуальні питання нейрогеріатрії. /В сб: Досягнення в нейрогеріатрії. Під ред. М. М. Яхно, І. В. Дамулін. -М.: ММА, 1995 Ч.1. - С.9-29.

5. Яхно Н.Н., Преображенська І.С. Хвороба Альцгеймера: патогенез, клініка, лікування. //Рос. мед. журн. -2002. -Т.10 № 25. -С.1143-1146.

6. Ala T.A., Hughes L.F., Kyrouac G.A. et al. Pentagon copying is more impaired in dementia with Lewy bodiesthan in Alzheimer's disease. //J. Neurol. Neurosurg. Psychiatr. -2001. -Vol.70. -P.483-488.

7. Arvanov V.L., Chou H.C., Chen R.C., Tsai M.C. Pre-and post-synaptic actions of memantine at cholinergic central synapse of achatina fulica. //Comp. Biochem. Physiol. -1994. -Vol.107. -P.305-311.

8. Bachurin S., Tkachenko S., Baskin I. et al. Neuroprotective and cognition-enhancing properties of MK-801 flexible analogs. Structure-activity relationships.//Ann. N. Y. Acad. Sci. -2001. -Vol.939. -P.219-236.

9. Barber R., Ballard C., McKeith I.G. et al. MRI volumetric study of dementia with Lewy bodies. A comparison with AD and vascular dementia. //Neurology. -2000. -Vol.54. -P.1304-1309.

10. Cowburn R., Hardy J., Roberts P., Briggs R. Presynaptic and postsynaptic glutamatergic function in Alzheimer's disease. //Neurosci. Lett. -1988. -Vol.86. -P.109-113.

11. Dalrymple-AlfordJ. Comparative neuropsychology of Lewy body and Alzheimer's dementia. //J. Neurol. Neurosurg. Psychiatr. -2001. -Vol.70. -P.148

12. Danysz W., Parsons C.G., Mobius H.-J. et al. Neuroprotective and synptomatological action of memantine relevant for Alzheimer's disease - A unified glutamatergic hypothesis on the mechanism of action. //Neurotox. Res. -2000. -Vol.2. -P.85-97.

13. Dingledine R., Borges K., Bowie D., Traynelis SF The glutamate receptorion channels. //Pharmacol. Rev. -1999. -Vol.51. -P.7-62.

14. Ditzler K. Efficacy and tolerability of memantine in patients with dementia syndrome. A double-blind, placebo controlled trial. //Arzneimittel-Forschung. -1991. -Vol.41. -P.773-780.

15. Donnemiller E., Heilmann J., Wenning G. et al. Brain perfusion scintigraphy with 99mTc-HMPAO or 99mTc-ECD and 123I-b-CIT single-photon emission tomography in dementia of the Alzheimer-type and diffuse Lewybody disease. //Eur. J. Nucl. Med. -1997. -Vol.24 № 3. -P.320-325.

16. Doubleday EK, Snowden JS, Varma AR, Neary D. Qualitative performance characteristics differentiate dementia with Lewy bodies and Alzheimer's disease. //J. Neurol. Neurosurg. Psychyatr. -2002. -Vol.72. -P.602-607.

17. Gottlieb S. Changes in the brain may link Alzheimer's and Parkinson's disease. //Brit. Med. J. -2001. -Vol.323. -P.771

18. KanemaruK., Yamanouchi H. Assessment of CSF homovanillic acid levels distinguishes dementia with Lewy bodies from Alzheimer's disease. //J. Neurol. -2002. -Vol.249. -P.1125-1126.

19. Kornhuber J., Wiltfang J. The role glutamate in dementia. //J. Neural. Transm. -1998. -Vol.53 (suppl.). -P.277-287.

20. Lambon Ralph M.A., Powell J., Howard D. et al. Semantic memory is impaired in both dementia with Lewy bodies and dementia of Alzheimer's type: a comparativeneuropsychological study and literature review. //J. Neurol. Neurosurg. Psychiatr. -2001. -Vol.70. -P.149-156.

21. Law A., Gauthier S., Quirion R. Say NO to Alzheimer's disease: the putative links between nitric oxide and dementia of the Alzheimer's type. //Brain Res. Rev. -2001. -Vol.35. -P.73-96.

22. Lobotesis K., Fenwick J.D., Phipps A. et al. Occipital hypoperfusion on SPECT in dementia with Lewy bodies but not AD. //Neurology. -2001. -Vol.56. -P.643-649.

23. Lopez O.L., Becker J.T. Extrapyramidal signs in patients with Alzheimer's disease. /In: Research and Practice in Alzheimer's Disease. Vol.2. B.Vellas, L.J.Fitten (eds.). -Paris: Serdi Publisher, 1999. -P.206-211.

24. Lowenthal M.N. Extrapyramidal signs should be sought more often in Alzheimer's disease. //Brit. Med. J. -1996. -Vol.313. -P.45

25. McShane R.H., Nagy Z., Esiri M.M. et al. Anosmia in dementia is associated with Lewy bodies rather than Alzheimer's pathology. //J. Neurol. Neurosurg. Psychiatr. -2001. -Vol.70. -P.739-743.

26. Mega M.S., Lee L., Dinov I.D. et al. Cerebral correlates of psychotic symptoms in Alzheimer's disease. //J. Neurol. Neurosurg. Psychiatr. -2000. -Vol.68. -P.167-171.

27. Mitchell S.L. Extrapyramidal features in Alzheimer's disease. //Age Ageing. -1999. -Vol.28. -P.401-409.

28. Muller W.E., Mutschler E., Riederer P. Noncompetitive NMDA receptor antagonists with fast open-channel blocking kinetics and strong voltage-dependency as potential therapeutic agents for Alzheimer's dementia. //Pharmacopsychiatr. -1995. -Vol.28. -P.113-124.

29. Pantev M., Ritter R., Gortelmeyer R. Clinical and behavioural evaluation in long-term care patients with mild to moderate dementia under Memantine treatment. //Zeitsch. Gerontopsychol Psychiatr. -1993. -Vol.6. -P.103-117.

30. Parnetti L., Lanari A., Amici S. et al. CSF phosphorylated tau is a possible marker for discriminating Alzheimer's disease from dementia with Lewy body. //Neurol. Sci. -2001. -Vol.22. -P.77-78.

31. Parsons C.G., Danysz W., Quack G. Glutamate in CNS disorders as a target for drug development: an update. //Drug News Perspect. -1998. -Vol.11 N.9. -P.523-569.

32. Parsons C.G., Danysz W., Quack G. Memantine is a clinically well tolerated N-methyl-D-aspartate (NMDA) receptor antagonist - a review of preclinical data. //Neuropharmacol. -1999. -Vol.38. -P.735-767.

33. Quinn N. Fortnightly Review: Parkinsonism - recognition and differential diagnosis. //Brit. Med. J. -1995. -Vol.310. -P.447-452.

34. Reisberg B., Windscheif U., Ferris S. et al. Memantine in moderately severe to severe Alzheimer's disease: Results of placebo-controlled 6-month trial. //Neurobiol. Aging. -2000. -Vol.21. -P.S275

35. Ruter E., Glaser A., Bleich S. et al. A prospective PMS study to validate the sensitivity for change of the D-Scale in advanced stages of dementia using the NMDA-antagonist memantine. //Pharmacopsychiatr. -2000. -Vol.33. -P.103-108.

36. Toone B. Cerebral dysfunction and psychotic symptoms in Alzheimer's disease. //J. Neurol. Neurosurg. Psychiatr. -2000. -Vol.69. - P.148-149.

37. Van Horn G. Dementia. //Am. J. Med. -1987. -Vol.83. -P.101-110.

38. Walker M.P., Ayre G.A., Cummings J.L. et al. Quantifying fluctuation in dementia with Lewy bodies, Alzheimer's disease, and vascular dementia. //Neurology. -2000. -Vol.54. -P.1616-1625.

39. Watanabe H., Ieda T., Katayama T. et al. Cardiac 123I-meta-iodobenzylguanidine (MIBG) uptake in dementia with Lewy bodies: comparison with Alzheimer's disease. //J. Neurol. Neurosurg. Psychiatr. -2001. -Vol.70. -P.781-783.

40. Wilcock G., Stoeffler A., Sahin K., Moebius H.-J. Neuroradiological findings and the magnitude of cognitive benefit by memantine treatment. A subgroup analysis of two placebo-controlled clinical trials in vascular dementia. //Eur. Neuropsychopharm. -2000. -Vol.10 Suppl.3. -P.S360

41. Wilson R.S., Bennet D.A., Gilley D.W. et al. Progression of parkinsonian signs in Alzheimer's disease. //Neurology. -2000. -Vol.54. -P.1284-1289.

42. Yoshita M., Taki J., Yamada M. A clinical role for[123I]MIBG myocardial scintigraphy in the distinction between dementia of the Alzheimer's-type and dementia with Lewy bodies. //J. Neurol. Neurosurg. Psychiatr. -2001. -Vol.71. -P.583-588.

Опубліковано з дозволу адміністрації Російського Медичного Журналу.



...


2 (0,95026)