Широко відомий ауропальпебральний рефлекс, Т. е. рефлекторне миготіння у відповідь на раптове звукове роздратування. Цей рефлекс описаний В. М. Бехтерева і носить його ім'я. Дослідження цього рефлексу проводиться наступнимчином. Непомітно для хворого до його вуха підносять голосно звучить камертон або тріскачку Барані. Поява мігательного рефлексу свідчить про те, що хворий сприймає цей звук.
Слід, однак, мати на увазі, що цей рефлекс виходить іноді і при органічної глухоті, що можна пояснити роздратуванням гілочок трійчастого нерва в барабанної перетинки. Проте повторний позитивний результат досвіду дає відоме підставу виключити периферичну глухоту.
Відсутність рефлексу саме по собі не може служити доказом глухоти, так як він іноді не виходить і у людей з нормальним слухом, отже, він також непостійний. Крім того, він може бути безпідставно пригнічений обстежуваним, тобто залежить від його волі і настороженості.
Простота і доступність дослідження цього рефлексу сприяли його впровадженню в практику, особливо дитячу.
Р. А. Авакян застосовує фотоелектричну реєстрацію мігательного рефлексу і таким чином визначає прихований період, амплітуду і тривалість рефлексу. Подальші дослідження, можливо, з'ясують значення кожного з цих елементів для діагностики.
Улітковий-зіничний (кохлео-пупіллярний) рефлекс Шуригіна
Реакція на звукове роздратування з боку зіниці виражається спочатку у швидкому його звуженні, а потім у повільному розширенні. На відміну від мігательного рефлексу рефлекс Шуригіна викликається і слабшими звуками. При пробі різними за інтенсивністю звуками або при поступовому віддаленні звучного камертона від вуха можна отримати уявлення про ступінь зниження слуху.
За допомогою вдосконаленої методики дослідження завитковому-зрачкового рефлексу Я. 3. Брайловська показав, що розширення зіниці викликається пороговим звуковим роздратуванням, а зняті на основі цього рефлексу аудіограми збігаються з аудіограма, побудованими по словесному звіту обстежуваних.
При оцінці діагностичного значення цього рефлексу, Зокрема його відсутності, слід мати на увазі, що він спостерігається не у всіх людей і не відрізняється постійністю. Отже, негативний результат дослідження не може бути розцінений як ознака глухоти. Позитивний результат дає підстави виключити периферичну глухоту.
Особливе значення мають ці рефлекси в розпізнаванні глухоти у дітей раннього віку. Безумовні реакції на звук є, як показали дослідження Н. П. Касаткіна, А. І. Бронштейна та Е. П. Петрової, М. М. Кольцової та ін, вже в перші години після народження. У віці декількох днів дитина відповідає на гучний звук не тільки пальпебральний рефлексом, але іноді і поворотом голови. З тримісячного віку голос стає кращим слуховим подразником, ніж інші звуки.
На другому році життя дитина реагує на прості мовні сигнали, і з цього моменту розвиток слуху і мови нерозривно пов'язане і взаємозумовлено.